РОЗПОВІСТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Дієслова в другій особі однини теперішнього часу та в майбутньому часі доконаного виду мають закінчення -еш (-єш), -иш (-їш): хочеш, будуєш, вариш, гоїш, захочеш, збудуєш, звариш, загоїш. Виняток становлять дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти: ти даси, їси, відповіси, розповіси, а не даш, їш, відповіш, розповіш, як то часом, надто в західних областях України, кажуть.
Дієслово бути має в усіх особах однини й множини форму є: «Зазнаю чужої сторони, яка вона є» (Марко Вовчок); «Ви є у нас від самого царя настановлені» (Г. Квітка-Основ'яненко). Іноді для першої й третьої особи однини вживають форми єсть: «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була» (П. Тичина); «Коли в чоловіка хліба єсть достаток, то в нього в дому всякий буває статок» (М. Номис). У сучасній українській літературній мові звичайно випускають форми є, єсть у складеному присудку: я — учень V класу, ти мені — родич, він тобі — товариш, — залишаючи їх тільки тоді, коли треба надати фразі врочистого тону: «Я єсть народ».
Форми для другої особи однини єси й третьої особи множини суть — архаїчні. Форма суть трапляється в південно-західних діалектах. В українській класичній літературі цих форм уживали тоді, коли було треба надати фразі врочистості або іронії: «Як справді кохаєш, як вірний єси, мені серце неньки живе принеси» (М. Вороний).

Правильніше: розказати (розповісти) кількома (декількома) словами

Правильніше: розповісти що і як

Правильніше: свербить на кінці язика

Як правильно сказати: ємкість чи місткість?
Ось що радить доктор філологічних наук Світлана Єрмоленко. У мовній практиці часом використовують ці лексеми як взаємозамінні. Але взаємозамінність у термінологічних висловах – річ небажана, і зрештою в кожному конкретному звороті утворюється якесь одне термінологічне слово, а інші, якщо вони не мають додаткових значеннєвих відтінків, виходять із літературно-нормативного вжитку.
Саме в таких відношеннях перебувають іменники місткість і ємкість. Коли треба передати поняття об'єму, ставлять місткість у його прямому значенні: місткість кузова, місткість залу, місткість пляшки, міра місткості, баржа місткістю від 2 тис. до 5 тис. тонн і под. У прозорій формі лексеми відбито її зв'язок з такими близькими поняттями, як містити, вміст, місткий (тобто «той, що багато вміщує в себе»). Пор.: місткі засіки, містке судно, місткий тролейбус. Цим, очевидно, зумовлюється продуктивність використання названого слова в сучасних стилях і надання йому переваги з погляду літературних норм.
Ємкість – іменник значно вужчого значення, він не може виступати в словосполученнях типу ємкість літака, ємкість кімнати. Уживається як фізичний термін, пов'язаний з електрикою. У спеціальній літературі замість нього частіше застосовують термін ємність. «При підсиленні вищих частот звукового діапазону значну роль відіграють так звані міжелектродні ємності лампи» («Основи радіотехніки»). Науково-технічний словник рекомендує вживати словосполучення-терміни ємність станції, ємність системи, електрична ємність, ємність акумулятора, ємність насичення тощо.
Не можна виправдати стилістичне розширення слововжитку ємкість і ємкісний (трапляється навіть ємко) в переносному значенні. Стилістично невдалі фрази, де прислівники містко, ємко, утворені од відповідних прикметників, сполучаються з дієслівними формами, наприклад: «В оповіданні «Доля людини», що увібрало в себе матеріал роману, надзвичайно містко показано зв'язок людської долі з долею народною» (з журналу); «Ніхто не розповідав про нього (Нюрнберзький процес) так ємко, з таким знанням справи, з такою ерудицією, як Ярослав Галан» (з журналу).
Містко показати, ємко розповісти – штучні вислови, в яких втрачається значення прислівників-означень. Крім того, в переносному розумінні, як і в прямому, доречно послуговуватися тільки нормативним для сучасної української мови прикметником місткий.

Правильніше: Розповів про цю пригоду