РАХУВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Вважати, мати думку і рахувати

Перевірте вживання дієслова рахувати, і якщо мовиться не про лічбу чи математичні операції, замініть: вважати, мати думку.

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
Ми рахуємо, що треба починати цю справу. Ми вважаємо, що треба починати цю справу.

АЛЕ:

рахувати — вимовляти, називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму.

Порахуйте до п'яти.

рахувати

Правильніше: вважати
Мова – не калька: словник української мови

рахувати своїм обов'язком

Правильніше: вважати за потрібне; мати за свій обов'язок
Мова – не калька: словник української мови

рахувати свій досвід роками

Правильніше: мати за плечима роки
Мова – не калька: словник української мови

рахувати необхідним

Правильніше: вважати за [конче] потрібне
Мова – не калька: словник української мови

рахувати ворон

Правильніше: ловити вітрів
Мова – не калька: словник української мови

рахувати

Правильніше: лічити
Мова – не калька: словник української мови

не мати грошей

Правильніше: копійки рахувати
Мова – не калька: словник української мови

мати вид на кого (на що)

Правильніше: важити (бити, цілити) на кого (на що); мати [певні] наміри (заміри) на кого (на що); рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого (на що); накидати оком на кого (на що)
Мова – не калька: словник української мови

ворон рахувати

Правильніше: ґави (витрішки) ловити; витрішки їсти (ловити, купувати, продавати); ґавити
Мова – не калька: словник української мови

вести рахунок

Правильніше: рахувати
Мова – не калька: словник української мови

вважати, рахувати

Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): «Я рахую, що так робити не можна», «Рахую за необхідне вам нагадати...» Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова? Ольга Друзенко, домогосподарка».
Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме «називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму». Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття «мати свою думку; давати якусь оцінку» годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: «Я вважаю, що так чинити не можна», «Вважаю за потрібне вам нагадати...»
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Рахувати, рахуватися, числити, числитися, уважати

Ще й досі трапляються такі вислови: «Я рахую, що так робити не можна»; «З тим треба числитися», — а в одній районній газеті -було надруковано навіть таке: «Доярка Петрушак стоїть у колгоспі на доброму рахунку». Усі ці вислови — неправильні, бо дієслова рахувати, рахуватися, числити, числитися та іменник рахунок — це тільки математичні поняття: «А було колись так, що люди не знали, як рахувати час» (М. Коцюбинський); «Легше з ведмедем борюкатися, ніж із паном рахуватися» (прислів'я); «Бабуня шептала молитву, а я, приклякнувши і спираючись ліктями на її колінах, числила морщинки, що повкладалися над її очима» (М. Коцюбинський); «Раніше хоча хлопець і числився членом товариства «Спартак», проте спортом не особливо захоплювався...» (О. Гончар). У деяких південно-західних говорах дієсловам числити, числитися надається значення «уважати, сподіватися, покладатися»: «Я задумав видавати місячник літературний… Я знаю твоє гарне перо, чи можу на тебе числити в тім ділі?» (І. Франко); «Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір… не любити» (Н. Кобринська), — але сучасна українська літературна мова цього не допускає: «Вона сподівалася, що Марина почне говорити перша, а дівчина все мовчала» (В. Собко); «Тепер я можу вам порадити не поспішати і не дуже покладатися на час» (І. Кочерга); «Уважайте, що я вам не давала руки» (Леся Українка).
До дієслів рахувати, числити є ще в нашій мові синонім лічити («Де гроші лічать, там не пхайся». — М. Номис), від якого походять іменники лічба («Он бачиш поза зорями ще зорі... нема їм лічби». — Ганна Барвінок) і лічильник («У напруженій тиші чітко цокотіли лічильники кенотронного апарата». — Я. Баш) і прикметник лічильний (лічильна машина. — Українсько-російський словник АН УРСР).
Із цього випливає, що в перших фразах треба було написати так: «Я вважаю»; «На це треба вважати»; «Про доярку Петрушак іде в колгоспі добра слава» (або «Доярка Петрушак має в колгоспі добру славу»).

рахувати, що ...

Правильніше: вважати, гадати, думати, міркувати, що...
Я рахую, що… - Я вважаю, що ...
А Ви як вважаєте?
Словник-антисуржик.

Рахувати правильним

Правильніше: Вважати правильним

я рахую, що слід…

Правильніше: я вважаю, що належить (варто, необхідно, потрібно, треба)…
Мова – не калька: словник української мови

я рахую

Правильніше: я вважаю
Мова – не калька: словник української мови

рахую, що…

Правильніше: вважаю (думаю, гадаю), що…; на мою думку (гадку)
Мова – не калька: словник української мови

рахую можливим

Правильніше: вважаю за можливе (можливим)
Мова – не калька: словник української мови

рахую можливим

Правильніше: вважаю (визнаю) можливим (за можливе)
Мова – не калька: словник української мови

курчат по осені рахують

Правильніше: поки хвалько нахвалиться, будько добудеться; що було – бачили, а що буде – побачимо; восени й курчата курми будуть; восени й горобець багатий; кажуть «гоп», як перескочать
Мова – не калька: словник української мови