ПРОКИДАТИСЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: прокидатися; пробуджуватися

Прокидатися — пробудитися. «Після довгого зимнього сну все прокидається, продирає заспані очі й, озирнувшись кругом, любує на землю». (Панас Мирний.) «— Ага… про що я… хотіла вам розказати? — озвалась актриса, немов поволі прокидаючися з півсну». (Леся Українка.) «Прокидалися дуже рано — ще затемна». (Ю. Збанацький.)
Паралельно з прокидатися словники санкціонують вживання слова просипатися (доконаний вид — проснутися). Цей паралелізм відбитий і в мові творів класичної художньої літератури. У Панаса Мирного в «Палійці»: «Місто почало прокидатися: там хвірткою стукнуто, там віконницею гуркотять» і «…Ще стала худіша, почорніла, видюче око налилося кров'ю, уночі часто жахалася чогось, кидалася й ревла. Ранками довго не просипалася». (Можливо, в останньому прикладі вживання слова просипатися диктується стилістичною метою — уникнути «сусідства» двох слів з однаковим коренем: кидатися і прокидатися.) «Троянці з хмелю просипались, скучали, що не похмелялись». (І. Котляревський.)
У літературній мові останнім часом переважає вживання слова прокидатися, а не просипатися, хоч кожному з них властивий смисловий відтінок.

Прокидатися – пробуджуватися. «Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжко й напружено слухаю» (Михайло Коцюбинський), «Спав (Котигорошко) день, спав ніч, прокидається – прив'язаний» (з казки). Паралельно з цим дієсловом у творах класиків виступають лексеми просипатися, просинатися. «Од сну просипалися люди, виходили з хат здивовані й слухали пісню, що живою силою вривалася з яру на хутір» (Степан Васильченко), «Другого дня Лукина проснулась раненько-раненько» (Іван Нечуй-Левицький).
Однак у сучасній українській літературній мові переважає вживання дієслова прокидатися над просипатися і просинатися, хоча кожному з них притаманний значеннєвий відтінок.

Правильніше: прокидатися

Правильніше: Прокидатися