ПОНІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Про це можна дізнатися з навчального посібника «Стилістика ділової мови» (видання Міжрегіональної Академії управління персоналом – МАУП).
1. Зрозуміло, що назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє, військовий аташе, люб'язний портьє, справедливий рефері, відомий шансоньє, елегантний маестро, заповзятий папараці.
2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлен, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.
3. Родова належність деяких найменувань осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це так звані іменники спільного роду. Ваш протеже – ваша протеже, справжній хіпі – справжня хіпі.
4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду. «Шимпанзе годувала малюка», «Поні не відходила ні на крок від дитини». Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), котрі належать до жіночого роду.
5. Субстантивовані (тобто такі, що стали виконувати функцію іменників) невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане «так», останнє «вибач», суворе «цить», лагідне «добраніч», улесливе «мерсі».
6. До середнього роду також належать невідмінювані іменники, що називають неістот: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв'ю, світлове табло, смачне канапе.
Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать невідмінювані сироко, памперо, майстро, грего та інші назви вітру, сулугуні (сир), шимі (танець), кабукі (театр), кавасакі (бот), бефстроганов (від прізвища Строганов), багі (гоночний автомобіль), бенді (хокей з м'ячем), кантрі (стиль у музиці), жакоб (стиль меблів), барбекю (різновид шашлику). Іменниками жіночого роду є слова авеню (вулиця), бере (груша), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), страдиварі (скрипка), альма-матер (буквально «мати-годувальниця»).
7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви певних грошових одиниць (екю, ескудо), танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники есперанто (мова), афгані (грошова одиниця). Слово бієнале (б'єнале) словники подають як іменник чоловічого і середнього роду.
8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику в різних значеннях: альпака – ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне – ч. р. (сорт винограду) та с. р. (вино), контральто – с. р. (голос) і ж. р. співачка), сопрано – с. р. (голос) і ж. р. (співачка).
9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається в різних родових формах: Гаїті проголошена незалежною 1804 року (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів.
10. За родовою назвою визначається і рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо. «Про це повідомила «Торонто стар» (газета); «Темпо» подав цікаві публікації про футбольний чемпіонат» (журнал); «Наполі» перемогла у фінальному матчі з рахунком 3:1» (команда); «Мебіл ойл» заснована 1882 року» (монополія); «Прадо» відомий колекціями іспанського мистецтва» (музей).
11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова. «У районі відкрита нова АЗС» (автозаправна станція); «Наш НДІ уклав кілька перспективних договорів» (науково-дослідний інститут). У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Наприклад, слово ВАК (Вища атестаційна комісія) вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як відмінюване слово чоловічого роду: 1992 року розпочала роботу ВАК України; ухвалено рішення ВАКу про затвердження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмовній мові, невідмінювана форма є літературною.

Це насамперед слова іншомовного походження (загальні назви) з кінцевим голосним: амплуа, ательє, бюро, депо, журі, інтерв'ю, інкогніто, кафе, кашне, кіно, манто, меню, метро, парі, пенсне, поні, рагу, таксі, шасі й под. До речі, пальто тепер відмінюється. А ось віче багато хто вважає за іншомовне і не відмінює. Між тим воно відоме ще з часів Київської Русі: вживалося на позначення всенародного зібрання. Його треба відмінювати як плече в однині: віче (плече), віча (плеча), на вічі (на плечі).
Незмінними в українській мові залишаються власні назви іншомовного походження, що закінчуються на голосний: Андре, Арно, Барбі, Беранже, Бетті, Віардо, Віньї, Гейне, Гете, Гюго, Дідро, Лавуазьє. Пуччіні, Руссо, Торічеллі.
До невідмінюваних належать деякі абревіатури: ГЕС, УТН, НАТО, ХТЗ, ЮНЕСКО, але: в ЦУМ(і), на ХЕЛЗ(і).
Не мають відмінкових форм іншомовні жіночі імена та прізвища з кінцевим приголосним: Аліс, Долорес, Шерон, Зейнаб; (Ельза) Вірхов, (Джеральдіна) Чаплін. А також українські жіночі прізвища з таким самим закінченням: Ольга Степанчук (Ольги Степанчук), Валентина Янкевич, Віра Смик, Надія Вовкодав.
Не відмінюються і жіночі прізвища на -о: Марфа Стрельченко (Марфи Стрельченко), Марія Кумейко, Світлана Покотило, Оксана Іваньо.
Однак трапляються випадки, коли чоловіки – носії українських прізвищ на кшталт Котик, Пиріжок, Рало, Сало запевняють, що їхні «фамілії» не відмінюються, і пишуть саме так. Але ж на прізвища, як і на решту слів, поширюються мовні закони, що заперечують будь-яку самодіяльність у цьому.