ПЕВНЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
хто-небудь добре орієнтується на місцевості
хто-небудь вміє правильно визначати щось
Визначений, виразний, означений і певний
Перевірте вживання прикметника певний і в разі потреби замініть:
визначений — встановлений, знайдений, розпізнаний за певними ознаками;
виразний — чіткий, розбірливий, легко зрозумілий;
означений — у логіці, граматиці, математиці.
НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
---|---|
умови, певні у договорі | умови, визначені у договорі |
на певний строк | на визначений термін |
дати певну відповідь | дати виразну відповідь |
певний артикль | означений артикль |
певний інтеграл | означений інтеграл |
АЛЕ:
певний — деякий, точно не визначений, якийсь; безсумнівний.
Звичайно, дядькова звістка вже вносила певні корективи, проте схема лишалась та сама (Андрій Головко).
Адже човен був, певна річ, моторний (Юрій Смолич).
Будь певний, — що можна, все буде зроблене (Леся Українка).
у деякій мірі
в певній мірі, в деякій мірі
до деякої міри, деякою мірою
у деякому роді
у визначений час
в певній мірі
Якоюсь мірою, певною мірою і в якійсь мірі, в певній мірі
Замініть нехарактерний для української мови вислів в якійсь мірі, в певній мірі на стилістично кращий варіант: якоюсь (певною) мірою.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Священники, душпастирі – це в якійсь мірі медіатори. | Священники, душпастирі – це певною мірою медіатори. |
упевнений у чому
у своєму роді
у розстрочку платити
той, хто відіграє певну роль у чомусь
тверда надія
спонукати когось до певних дій
слів нема
свідомо виступати в певній ролі
прикривати певним чином злі наміри
не шкодуючи, витратити певну кількість грошей
не маючи певного спрямування (мети)
надійний
набувати певних знань (життєвого досвіду)
на певній відстані
мати вид на кого (на що)
керуватися певними нормами поведінки
керуватися певними настановами
іти на вірну загибель
з деяких пір
дотримуючись певних правил (вимог)
дотримуватися певних поглядів
домогтися значних досягнень у певній галузі
добиватися певного становища (успіху) в житті
до певної пори; до якогось моменту
деякий час
гідність особи як представника певної організації
відчувати впевненість
в певному смислі
бути певним у собі
будьте впевнені
без певної мети, без чітких намірів
без будь-якого порядку; без певної системи
аякже
автохтон
Виділення комами вставних слів
Перевірте, чи не пропущено коми перед і після вставного слова чи речення (Правопис. §118 А) п.11).
КОМА СТАВИТЬСЯ | |
---|---|
Для виділення вставних слів і речень, що ними бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, будь ласка, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте, однак, сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші | Гірш за те їй [Юноні] не любився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав (Іван Котляревський).
Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (Михайло Коцюбинський). Глина, бур'ян, — все летіло з боків униз. Карпо, однак, виліз (Панас Мирний). Немає сонця — І десь воно, проте, живе і світить (Максим Рильський). Та й скажіть мені, будь ласка, яке там добро з тієї брехні? (Марко Вовчок). |
АЛЕ:
КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ | |
---|---|
Якщо такі слова є не вставними, а повнозначними, і виконують одну із синтаксичних ролей | Десь зник і Семен, ..кинув і жінку — не звісно, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на світі (Іван Микитенко).
Мені здається, що вже пізно. Стало зрозуміло, що ніхто не прийде. Головне відділення нині таки працює. |
Після проте, однак, коли вони є сполучниками і стоять на першому місці в головному або підрядному реченні | І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Однак та нічна тиша повна всякими згуками (Михайло Коцюбинський).
Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка (Степан Васильченко). |
Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до відокремлених членів речення | Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав. Пор.: Дмитро, поспішаючи, очевидно, не поснідав. Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ. Пор.: Я буду у вас сьогодні, мабуть, увечері. |
Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втім тощо | Ти все дбаєш за мене — а головне, знаєш, чим зробити мені приємність (Михайло Коцюбинський). |
Не виділяються комами такі слова: адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, які не є вставними | Кажуть, нібито ці доти тягнуться від самих Карпат аж до Чорного моря (Олесь Гончар). |
Згодом і з часом, через (деякий, якийсь, певний) час
Замініть конструкцію через (деякий, якийсь, певний) час, з часом, якщо не мовиться про час у хвилинах, годинах, добах тощо, на стилістично кращий варіант: згодом.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
З часом можна буде говорити про оновлений почерк команди. | Згодом можна буде говорити про оновлений почерк команди. |
АЛЕ:
Програма автоматично вимикає комп'ютер через певний час, заданий користувачем.
Деякий, певний, поодинокий, відокремлений і окремий
Перевірте можливість замінити прикметник окремий на один із варіантів, аби точніше висловити думку й урізноманітнити мовлення:
осібний — те саме, що окремий, але вживається рідше;
деякі, певні — не всі (переважно у множині);
поодинокі — ізольовані від інших, позбавлені зв'язку з іншими (тільки у множині);
відокремлений — відособлений;
порізнений — не з'єднаний з іншими однорідними предметами.
ТИПОВЕ | ВДАЛІШЕ |
---|---|
на окремі поверхи ведуть окремі сходи | на окремі поверхи ведуть осібні сходи |
окремі учасники не прийшли | деякі учасники не прийшли |
придушити окремі протестні виступи | придушити поодинокі протестні виступи |
стояти окремими групами | стояти відокремленими групами |
писати на окремих аркушах паперу | писати на порізнених аркушах паперу |
Має бути, треба і підлягати
Перевірте можливість замінити канцеляризм підлягати (чомусь) на стилістично кращий варіант: має бути, треба.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Це не підлягає сумніву. | Це річ певна. Це не викликає сумніву. |
Договір підлягає скріпленню печатками сторін. | Договір має бути скріплено печатками сторін. |
Документ підлягає перегляду. | Документ треба переглянути. |
Відігравати роль і грати роль
Перевірте вживання:
відігравати, відіграти якусь роль — мати певне значення, вагу;
і грати, зіграти якусь роль— втілювати в художнім образі на сцені, в кінофільмі тощо; удавати з себе когось.
Конструкцію відігравати велику роль доречно замінити на: мати велику вагу, багато важити.
ВІДІГРАВАТИ РОЛЬ, МАТИ ВЕЛИКУ ВАГУ | ГРАТИ РОЛЬ |
---|---|
Релігія має велику вагу у житті багатьох людей. | Він зіграв головну роль у фільмі. |
Це відіграє для мене певну роль. | Вона грає роль Мавки. |
ТИПОВА ПОМИЛКА:
Його рішення піти зіграло певну роль у банкрутстві компанії. — Його рішення піти відіграло певну роль у банкрутстві компанії.
вірно, правильно, слушно, надійний, правильний, правдивий, певний, справедливий, вірний
Вірний – це насамперед відданий, який не зраджує; стійкий, що не боїться випробувань.
«Люблю, як щиру, вірну дружину, як безталанну свою Вкраїну» (Тарас Шевченко); «Без вірного друга – велика туга» (присл.).
Дієслова, що керують іменниками в певних відмінках
Розгляньмо, як саме керують дієслова іменниками в певних відмінках.
З іменниками в родовому відмінку стоять дієслова: вживати1 («Горілки не вживав так, щоб через край». — Г. Квітка-Основ'яненко), вчити, вчитися, навчати, навчатися («Нічого було робити, — треба Кириликові вчити сестер грамоти». — Панас Мирний; «Малих діток доглядала, звичаю навчала». — Т. Шевченко); глядіти, доглядати («Гляди, як ока в голові». — М. Номис); грати, гуляти — з прийменником у (в) («Діти бігають, гуляють у ціці-баби, в хрещика». — Б. Грінченко; «Будемо грати в свого козиря». — Б. Грінченко), завдавати («Не завдавай мені сорому при чужих людях». — І. Нечуй-Левицький), заживати («Будуть до тебе козаки заїжджати, будуть у тебе хліба-солі заживати». — Народна пісня), запобігати («Не хочуть у вельможних панів ласки запобігати». — П. Куліш), зазнавати, зазнати («Не зазнала розкошоньки, вже й літа минають». — Народна пісня), пильнувати («Бабуся пильнує малої». — Марко Вовчок), послухати, послухатися («Послухали доброї поради високошановного народолюбця». — Б. Грінченко).
1 Пишемо вживати й уживати, вчити й учити залежно від того, на голосну чи приголосну кінчається попереднє слово (закон чергування).
Частина дієслів керує залежним словом у родовому відмінку без прийменника або в знахідному відмінку з прийменником на: сподіватися («Панночки сподіваємось». — Марко Вовчок; «Сподівався дід на бабин обід». — Приповідка), чекати («...хірург Богдановський присів край вікна, чекаючи на початок роботи». — О. Довженко; «Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини». — Ю. Смолич; «Я чекаю на тебе при каганці і співаю». — В. Стефаник). Дієслова ждати, дожидати керують іменником у знахідному відмінку без прийменника на: «У Підпари Гафійку ждала цілоденна робота» (М. Коцюбинський).
З іменниками в давальному відмінку стоять дієслова: боліти («Чужий біль нікому не болить». — М. Номис); це дієслово може вимагати й знахідного відмінка («Мене ж болить її відвічнеє страждання». — І. Франко), а також виступати з прийменником у (в) та іменником у родовому відмінку («Що у вас болить? — ластівкою припадає вона коло недужої». — М. Коцюбинський), вибачати («Подорожньому і Бог вибачає». — М. Номис), прощати («Скажіть їм, щоб простили мені, бурлаці, за мою смерть на чужині». — І. Нечуй-Левицький), дякувати («Дякую тобі, Іване, — промовила вона». — І. Франко), віддячити (оддячити) («Соломія усе старалась оддячити циганам за рятунок і захист». — М. Коцюбинський).
З іменниками чи займенниками в знахідному відмінку стоять дієслова: зрадити («Зрадив мене милий». — Народна пісня), опанувати («І пустиню опанують веселії села». — Т. Шевченко), радити, порадити («Де то моя Катерина, моя чорноброва! Вона мене все радила і тепер порадить». — Т. Шевченко; «Порадь мене, дівчинонько, як рідная мати». — Народна пісня). Тепер при дієслові радити (порадити) ставлять іменник і в давальному відмінку («Горький, Чехов, Франко, Коцюбинський завжди радили молодим авторам учитися, наполегливо поліпшувати свою письменницьку техніку». — «Літературна газета»).
З іменниками в знахідному відмінку й прийменником за стоять дієслова, якщо вони вказують на виконання функції чогось чи когось: бути («Ще й на весіллі в його дочки за дружку була». — І. Нечуй-Левицький), стати («Він мені за дитину рідну став». — Марко Вовчок), правити («Скриня моя за стіл править». — Ганна Барвінок), мати («Мене його батько не хоче за невістку мати». — Панас Мирний), вважати («Жаль тобі того, кого за ворога вважаєш». — Леся Українка; «Лаврін уже вважав себе за господаря». — І. Нечуй-Левицький). Дієслово вважати зрідка може стояти без прийменника за, тоді воно керує залежним словом в орудному відмінку («Та полювання він забавою вважав, рибальство — справою, священнодійством навіть». — М. Рильський).
Згадані дієслова бути, стати, правити, мати з іншим значенням, ніж у наведених реченнях, стоять без прийменника за й керують іменниками в інших відмінках: «А Ганна була, як і вона, удова, мала собі дочку-одиначку» (Марко Вовчок); «Юрко став паном, змінив своє ймення й назвав себе Юрушем» (І. Нечуй-Левицький); «А може, й сам на небесі смієшся, батечку, над нами та, може, радишся з панами, як править миром?» (Т. Шевченко).
З іменниками в знахідному відмінку й прийменником на стоять дієслова: бачити (бачити на власні очі, а не власними очима!) («А сам Наум таку колись пригоду на власні очі бачив». — М. Рильський), чути (чути на власні вуха), грати («Та й найняла козаченька на скрипочку грати». — Народна пісня), проте в сучасній літературній мові дієслово грати керує місцевим відмінком іменника з прийменником на: грати на скрипці (на роялі, на бандурі), заздрити, заздритися («На велику худобу батьківську її заздрились». — Б. Грінченко), змилосердитися («Поки прут знайшов та відсердивсь, та на свою миленьку змилосердивсь». — Б. Грінченко), плакатися («Не плачся на моє горе». — Марко Вовчок), розстаратися («Як потягнувся на юшку, то розстарайся й на петрушку». — Б. Грінченко), слабувати («Слабує на очі». — Б. Грінченко), хворіти («…деякі пухлини, на які хворіють люди, — теж вірусного походження». — «Наука і життя»).
З іменниками в орудному відмінку стоять дієслова: братися, узятися в значенні «перетворюватися на щось, укриватися чимось» («Тільки внизу, коло каменя бралась живими миготливими зморшками вода». — І. Багмут; «Ладозьке озеро бралося кригою». — Ю. Смолич; «Нога в хлопця взялася синіми плямами». — О. Донченко), говорити, читати, перекладати, учити, навчати, повчати якоюсь мовою («Поучали з церковної амвони рідних братів чужою мовою». — Б. Грінченко); іноді помилково кажуть: «Я вмію читати на англійській мові, а говорити можу й на німецькій», замість: «Я вмію читати англійською мовою (або по-англійському), а говорити можу й німецькою (або по-німецькому)»; одружитися з кимось (іноді женитися), а не на комусь («Оженився з Палажчиною дочкою». — І. Нечуй-Левицький; «Софія одружилась з Ізаровим». — А. Шиян); їхати, пливти, плинути чимось, а не на чомусь («Їде чумак шістьма парами». — Б. Грінченко; «Комбайн велично плине шумним широким степом навпростець». — І. Муратов).
З іменниками в місцевому відмінку й прийменниками по, на, в стоять дієслова: знати, пізнати («Знати пана по халявах». — Прислів'я; «Пізнати ворону по пір'ю». — Прислів'я), розумітися, знатися на чомусь («Теля не знається на пирогах». — Прислів'я; «На рибі теж розумітися треба». — Ю. Збанацький), кохатися в чомусь («У химерному кохатися, видумки сплітати». — Б. Грінченко), вибачати на слові («Вибачайте, люди добрі, на цім слові». — Марко Вовчок); бути певним із прийменником на («Коли загублю, то вишукаю, бувай на тому певна, моя сиза голубко». — Марко Вовчок), із прийменником у (в) («Згорда поглядають вони довкола, певні в своїх силах». — М. Коцюбинський) або без прийменника, але з родовим відмінком («Одначе чужинець і сам не був певний правильності того, що говорить». — О. Досвітній).
Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний
А тим часом в українській класиці й фольклорі цих слів уживали в далеко вужчому значенні, надаючи їм поняття тільки відданості: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» (народна пісня); «Без вірного друга великая туга» (прислів'я); «Хто вірно кохає, той часто вітає» (М. Номис).
Якщо в фразі йдеться не про відданість, а про правильність, слушність, правдивість, тоді треба вдаватись до інших прикметників і прислівників: «А щоб певна була правда, — нехай шлях покаже» (Т. Шевченко); «Землі своєї зелень і блакить любив я серцем і на схилі віку хотів про це правдиво повістить» (М. Рильський); «Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям» (О. Донченко); «Надія теж не докучала розпитами. Також відкладала до слушного вільнішого часу» (Я. Баш); «Сьорбаючи чай, Артем чекав на слушну хвилину...» (А. Головко).
З цих прикладів само собою випливає, що в наведених на початку фразах слід було написати: «на певну загибель», «правдивий шлях», «на правильній (на правдивій) дорозі», «слушно робить син».
Іноді поряд із прикметниками правильний, поправний уживають і прикметника вірний у таких висловах: вірний переклад, вірний рисунок (малюнок), цебто — відповідний оригіналу, натурі, точний (Словник за редакцією А. Кримського).