ПАМ'ЯТНИК — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть іменник пам'ятник, якщо мовиться про предмет матеріальної культури минулого, на стилістично кращий варіант: пам'ятка.

АЛЕ:

пам'ятник — скульптурна споруда.

У Львові урочисто посвятили пам'ятник Андрею Шептицькому.

Правильніше: пам'ятник шевченкові

Правильніше: надгробок

Правильніше: пам'ятник

Пам'ятка. Одне із значень — «предмет культури минулого, який зберігся». «До наших днів дійшли дві групи пам'яток: пам'ятки літератури церковної (повчання, «житія святих» та ін.) і пам'ятки, створені світськими авторами — князями, дружинниками». (З журналу.) «Часом дані діалектології (особливо історичної) допомагають історикам з певною ймовірністю визначити місце і час написання пам'яток, висвітлити особливості їх мови». (Ф. Жилко.) «Земля ховає від нас найцінніші історичні пам'ятки, і лише наполеглива копітка праця археологів відкриває їх, примушує розповідати про далеке минуле людства». «У горішній частині Києва, на мальовничих схилах Дніпра, міститься державний заповідник-музей Києво-Печерська лавра — видатна історико-культурна і архітектурна пам'ятка минулого». «Основна кількість археологічних пам'яток належить до часів Київської Русі». «У світовій літературі небагато знайдеться літературних пам'яток, що відзначались би таким довголіттям, як «Слово о полку Ігоревім». (З журналу.) «В Лубни Тарас Григорович приїздив за завданням Археографічної комісії, щоб описувати і змальовувати пам'ятки старовини». (В. Дарда.) «Пам'ятки старовинного зодчества не можуть стати на перешкоді розвиткові міста, більше того, вони його прикрашають». (З газети.)
Замість слова пам'ятка часом з недогляду помилково вживають пам'ятник. Наприклад: «Як свідчать археологічні пам'ятники (треба пам'ятки), заснування міста [Ужгорода] належить до VIII—IX століть». (З журналу.) З погляду сучасної літературної мови слід було вжити слово пам'ятка, одне із значень якого — «предмет культури минулого, що зберігся».
Пам'ятник — це споруда в пам'ять про когось або щось.

Коли б для Києва прийшлося
Мені різьбити герб віків,
Троянду, молот,
Меч, колосся
Я б незабудками обвів…
Ще б коло пам'ятника Слави
Поставив двох би сурмачів,
Щоб грали вік зорю Держави
Тому, хто воїном спочив.
(М. Нагнибіда.)

«Дворянин з походження, піднісся Пушкін могутнім помахом крил над своїм класом і над своїм часом, став воістину народним поетом: недарма ж написав він віщі слова, що до його пам'ятника не заросте народна тропа». (М. Рильський.) «Становімо пам'ятника, нехай стоїть наш Кобзар на превічну славу!» (Ю. Яновський.)
Отже, слово пам'ятка треба вживати, коли йдеться про предмет — залишок культури минулого; пам'ятник — коли мова йде про меморіальну споруду, скульптуру або плиту. Слід мати на увазі, що коли йдеться про споруду в пам'ять про певну особу або групу людей, то прізвище або загальний іменник, що означає людину або групу людей, на честь яких зведений монумент, треба ставити в давальному відмінку: пам'ятник Шевченкові, пам'ятник загиблим воїнам і т. ін. «Пам'ятник Адаменкові стоїть над водою на його славній могилі, кам'яний орел довбає кам'яні кайдани, золотими літерами вибито біографію, донбасівський степ навкруги, спека і гуркіт, ставок, плямистий від нафти…» (Ю. Яновський.) «Перший у світі скульптурний пам'ятник Кирилу і Мефодію в 1911 році був споруджений у Києві». (З газети.) «Особливе місце в біографії Михайла Микешина посідає робота над пам'ятником Богданові Хмельницькому [у Києві]». (З журналу.) «Закінчилась світова війна. Народи почнуть зализувати свої рани і ставити пам'ятники полководцям і їх коням. Мир…» (О. Довженко.)

Як правильно: пам'ятник Грушевського чи Грушевському, погруддя Ковпака чи Ковпаку, бюст Тичини чи Тичині?
Треба казати і писати: пам'ятник Грушевському (Лесі Українці, Франку), погруддя Ковпака (Вернадського, Богомольця). А слово бюст у значенні «скульптурне зображення людини до пояса» вживати не бажано.

Одне із значень слова пам'ятка – «предмет культури минулого, який зберігся». Наприклад: «Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам'ятки, що збереглися в південно-західному краї: давні церкви, замки, первісні вали, могили, городища...» (Оксана Іваненко). Це також твори стародавньої писемності та музичного мистецтва. «У світовій літературі мало знайдеться пам'яток, що відзначались би таким довголіттям, як «Слово о полку Ігоревім» (з журналу), «Збираючи пісні, молодий учений піклувався про якнайліпше збереження пам'яток народної музичної культури» (з журналу). Замість пам'ятка часом помилково вживають пам'ятник. Приміром: «Як свідчать археологічні пам'ятники (треба: пам'ятки), заснування міста (Ужгорода) належить до VIII – IX століть» (з газети). Пам'ятник – «архітектурна або скульптурна споруда на честь когось, чогось». «Завод стоїть на березі Дніпра, і перед ним пам'ятник ніжному невідомому юнакові, темно-бронзовому красеневі, що рве на собі ланцюги...» (Юрій Яновський).
Тож лексему пам'ятка слід уживати, коли йдеться про залишки культури минулого, пам'ятник – коли мовиться про меморіальну споруду, скульптуру або плиту.
Дехто, не замислюючись, за аналогією до висловів меморіальний музей, меморіальна кімната, меморіальна дошка каже: меморіальний пам'ятник. А це все одно, що масло масляне. Адже обидві лексеми передають значення «той, що служить для увічнення пам'яті».
Здавалося б, із словами пам'ятка й пам'ятник уже все гаразд: маємо Товариство охорони пам'яток історії та культури (хоча спочатку в складі його назви замість пам'яток стояло пам'ятників), часопис «Пам'ятники України» перейменовано в «Пам'ятки України», пише мовознавець Олександр Пономарів. Але багато мовців, серед яких, на жаль, є й працівники засобів масової інформації, досі не бачать особливої відмінності між цими двома паронімами (слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням). По радіо й телебаченню часом виступають кореспонденти, котрі розповідають про Товариство пам'ятників... Виходить, є потреба ще раз нагадати, що пам'ятник у сучасній українській літературній мові має тільки одне значення – скульптурна споруда на пам'ять або на честь когось чи чогось. Скажімо, пам'ятник князеві Володимиру, проект пам'ятника Михайлові Грушевському, встановлення пам'ятника Лесі Українці тощо.
Слово пам'ятка має кілька значень: річ або об'єкт, що нагадує про когось, про щось («Який виноград викохав! Добру пам'ятку по собі лишив», – Іван Волошин); предмет матеріальної або духовної культури минулого: історична пам'ятка, літературна пам'ятка, пам'ятка музичної культури, пам'ятка природи і т. ін.; поминальна книжечка; те саме, що й інструкція (пам'ятка водієві, пам'ятка туристові). Отже, єдино можлива назва організації – Товариство охорони пам'яток історії та культури (оскільки воно покликане охороняти не лише монументи й надгробки)

«Багато пам'ятників минулого є в степах України. Це і степові могили, і кам'яні «баби», що стояли на цих могилах, і, нарешті, різні речі, які знаходять у могилах», — читаємо в статті про археологічні знахідки. Але про які пам'ятники пише автор статті? Адже слово пам'ятник означає українською мовою монумент, меморіальну споруду (обеліск, плита, піраміда), про які нема й згадки в статті. Те, про що оповідається в статті, є не пам'ятники, а пам'ятки, цебто речі, що належать до культури минулого, як це бачимо в фразі: «Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам'ятки, що збереглися в південно-західному краї: давні церкви, замки, первісні вали, могили, городища» (О. Іваненко). Слово пам'ятка вживається й у значеннях «річ, дана на згадку»: «Це перо я дала тобі колись на пам'ятку» (Леся Українка), — «книжка, де викладаються певні відомості чи настанови»: «Інститут готує до видання пам’ятку бригадира з квадратно-гніздового способу посадки деяких овочевих культур і картоплі» («Радянська Україна») — та як синонім іменника пам’ять: «Ці шматочки я сховаю на спомин про цей день на пам’ятку про нашу щиру любов» (І. Нечуй-Левицький).
Слід знати вислів запасти в пам'ятку, відповідний російському запечатлеться в памяти: «Запала їм у пам'ят-ку її краса, врода дівоча» (Панас Мирний).
Пам'ятник на могилі звичайно зветься надгробник: «Я спорудив собі надгробник вікопомний» (М. Старицький), — або надгробок: «Чернігівські земляки, вкупі з сином поета, становлять над його могилою невеличкий монумент-надгробок» (М. Коцюбинський).

Правильніше: Освятили пам'ятник

Правильніше: Пам'ятник

Правильніше: Пам'ятник Шевченкові

Правильніше: освячення пам'ятника

Правильніше: Товариство охорони пам'яток історії та культури