НЕВЕЛИКИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: лепта вдовиці

Правильніше: копійчаний; дріб'язковий; малий; крихітний; дрібний; невеликий; жалюгідний; злиденний; миршавий; убогий

Правильніше: невеликий замок

Правильніше: невелике цабе (цяця)

Правильніше: не за великий час

Правильніше: невелика розрада

Правильніше: невеликого (невисокого, недалекого) розуму людина; небагата (бідна) на розум людина

Правильніше: лихо не біда

Правильніше: по краплині

Правильніше: не вдався розумом; недоумкуватий; недоумок; невеликого розуму; бідний на розум

Правильніше: у цури, до цури, на цурки

Правильніше: по ниточці збирати

Правильніше: два-три роки з чимось (з лишком)

Дехто помилково думає, що різниця між словами ріка й річка полягає в розмірі позначуваних об'єктів: велика зватиметься рікою, мала — річкою. Насправді це не так. Українським відповідником до російського слова река є річка: «Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка» (П. Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий: «Слобода наша над самою лукою річковою на п'яти горах стоїть крейдяних» (Марко Вовчок).
Маленька річка називається невелика (невеличка) річка («Тече річка невеличка з вишневого саду». — Народна пісня), річенька, річечка («Ой річенько, голубонько! Як хвилечки твої, пробігли дні щасливії і радощі мої!» — Л. Глібов).
А коли треба казати слово ріка? Це слово, вживане зрідка в українській мові, лишається для врочистого стилю, коли хочуть висловити своє піднесення або передати тон поважності чи статечності, як це бачимо в перекладі М. Зерова з Овідія: «Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки», — або в романі Григорія Тютюнника: «...воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою».