НЕАБИЯК — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: не в жарт; неабияк

Правильніше: неабияк

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію не на жарт на стилістично кращий варіант: неабияк.

Неабияк, прислівник. Надто, дуже добре. «Нам щастить неабияк» (Іван Франко); «Ними неабияк пишалися діти» (Михайло Стельмах); «Коли ведмежа підросло, воно зірвалося з ланцюга й неабияк подряпало нічного вартового» (Леонід Смілянський); «Він ухекався неабияк» (Олесь Гончар).
Не абияк, частка з прислівником. «А річки! Скільки їх тут! Не абияк в'юняться, а, здається, закручуються вигадливими петлями» (з журналу); «Коли дівчата приходять на досвітки, то вони сідають не абияк – хто де попало, а на це все ведеться особливий порядок» (з журналу).

Іменник жарт — дуже поширений в українській мові, мабуть, через веселу вдачу нашого народу. Це слово часто виступає в народних прислів'ях і приказках, а також у художній літературі: «З жарту й біда часом буває» (М. Номис); «Смішками та жартами одмовилась, а правди не сказала» (Марко Вовчок). Бачимо це слово й у таких висловах, як: «Жарт жартом, а це вже не жарт, як мене за печінки бере, ноги трусяться» (Ганна Барвінок); «Миколі було не до сміху, не до жартів» (І. Нечуй-Левицький); «Андрій намагався обернути все в жарт» (М. Коцюбинський); «Я тебе питаю без жартів, — сказав Роман» (І. Нечуй-Левицький).
Проте на сторінках сучасної української літератури це слово бачимо часом навіть там, де треба інших, що більше відповідають російському вислову не на шутку: «Він не на жарт здрейфив»; «Йосип не на жарт розсердився».
Наша класична література знала вислів не в жарт («Деякі тужать не в жарт». — Ганна Барвінок), а Російсько-український словник наводить прислівникову форму неабияк, що цілком відповідає російському не на шутку. Виходячи з цього, в наведених вище фразах треба було написати: «Він неабияк злякався (сплохував)»; «Йосип неабияк розсердився».

Правильніше: не в жарт, неабияк