НЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте, чи не пропущено кому перед підрядним реченням, приєднаним сполучником (Український правопис. §118 Б п.11).

АЛЕ:

Перевірте, чи не зайвою є в конструкції кома, оскільки за правилом (Правопис. §118 А) п.12) не ставиться кома перед як, ніж у виразах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж і т. ін. Підставою не ставити кому є, крім того, вказівка на кількість, розмір тощо.

Перевірте, чи не пропущено кому перед порівняльним зворотом (Правопис §118 Б 12).

АЛЕ:

Перевірте, чи не пропущено кому для виділення відокремлених обставин, виражених дієприслівниками.

АЛЕ:

КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо одиничні дієприслівники, тісно прилягаючи до дієслова-присудка (звичайно в постпозиції до нього), уживаються не у власне дієслівному значенні (що роблячи), а в значенні прислівника (у функції обставини способу дії: як)	Не розмірковуючи він кинувся на допомогу; Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський). Читав лежачи.
Якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот перебувають у складі стійкого звороту (фразеологізмів, складених прийменників і сполучників тощо)	Працював не покладаючи рук. Слухаю затамувавши подих. Зважаючи на обставини вирішили діяти відразу.
Якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот уживаємо серед однорідних членів речення поряд з іншими частинами мови у функції обставин способу дії	Він діяв упевнено й ні на кого не зважаючи
Якщо дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, уживаємо в складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення	Перед мандрівниками стояли гори, перейшовши які вони зможуть вийти до моря.
Якщо перед дієприслівниковим зворотом стоїть підсилювальна частка і (й)	Вони бралися до роботи й не знаючи повністю її обсягу.

Перевірте вживання слова неможна, і якщо це модальне слово, замініть: не можна.

АЛЕ:

неможний — безсилий, безправний.

На порозі стояла неможна бабуся.

Перевірте, чи не сплутано написання конструкцій:

немає потреби — присудкове слово в односкладному безособовому реченні;

і не має потреби — частка з дієсловом у двоскладному реченні.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію не при чому на стилістично кращий варіант: ні до чого, непричетний (до цього).

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом хто б не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч хто, хай хто.

АЛЕ:

Немає нікого, хто б не хотів бути здоровим.

Замініть конструкцію не зважаючи на (що), якщо це прийменник на позначення предметів, явищ, понять, всупереч яким відбувається дія, на правильний варіант: незважаючи на (що); попри (те, що); дарма що.

АЛЕ:

не зважаючи — дієприслівник, який описує реальну дію — зважати.

Анітрохи не зважаючи на жінчині прохання зупинитися, він і далі підганяв коней.

Перевірте за контекстом, чи не вжито тут модна замість: можна.

АЛЕ:

Ця сукня дуже модна.

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом куди б не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч куди, хай куди.

АЛЕ:

Сьогодні немає жодної галузі, куди б не прийшла автоматизація.

Замініть конструкцію не дивлячись на (що), якщо це прийменник на позначення предметів, явищ, понять, всупереч яким відбувається дія, на правильний варіант: незважаючи на (що); попри (те, що); дарма що.

АЛЕ:

не дивлячись — дієприслівник, який описує реальну дію — дивитися.

Хлопець сидів за столом, відвернувшись і не дивлячись на дівчину.

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом коли б не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч коли, хай коли.

АЛЕ:

Сьогодні немає жодної галузі, коли б не працювали жінки.

Замініть скальковану конструкцію не представляється на стилістично кращий варіант: не є, не видається, або перебудуйте речення, використавши відповідне слово з префіксом не-.

Перевірте вживання дієслова знаходитися і в разі потреби замініть:

розташовуватися, лежати — про географічне положення;

міститися — входити до складу, бути всередині;

перебувати — у якому-небудь місці (про людей);

стояти — у якому-небудь місці (про транспорт);

знаходити собі раду, давати собі раду, не розгублюватися — зміркувати, додуматися сказати, зробити що-небудь;

бути — у загальному значенні;

або перефразуйте речення.

АЛЕ:

знаходитися — бувати виявленим у результаті розшуків; відшукуватися.

Ганна все копалась у комоді. Хустка все чомусь не знаходилася, а Гордія брала нетерплячка (Борис Грінченко).

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію залишити в спокої (кого, що), залишатися на стилістично кращий варіант: дати (чистий, святий) спокій (кому, чому), не турбувати (кого, що); мати (чистий, святий) спокій.

Замініть конструкцію не можна дух перевести на стилістично кращий варіант: не можна дух відвести, не здихнутися, не здихатися.

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови.

Замініть недіючий на один з варіантів: нерухомий, неживий; недійовий, нечинний, бездіяльний, неактивний, закритий, не в дії, не в роботі, без руху.

Або перебудуйте речення, використавши дієслово не діяти.

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом де б не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч де, хай де.

АЛЕ:

Сьогодні немає жодної галузі, де б не працювали жінки.

Замініть конструкцію не вистачати, якщо мовиться про недостатність чогось, на: бракувати, забракнути.

Перевірте вживання прикметника невірний і в разі потреби замініть:

неправильний — який не відповідає дійсності, хибний; який не відповідає встановленим правилам, нормам; помилковий;

ненадійний — на який не можна покластися;

непевний, хиткий — досить нестійкий, невпевнений.

АЛЕ:

невірний — який не заслуговує довір'я; непостійний у своїх поглядах і почуттях; зрадливий.

Все обурення, всі образи на невірних друзів, які забули його в біді, розтанули (Зінаїда Тулуб).

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм (не) видається можливим на стилістично кращий варіант: (не) здається можливим, є (не)можливим, (не) можна, (не)можливо.

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію не поспішаючи, без поспіху на влучний синонім: неквапом.

Замініть невластиву українській мові конструкцію з горе- (горе-вчений, горе-досягнення) на: біда, а не (вчений), лихо, а не (досягнення), попсуй-майстер, цигикач.

Замініть нехарактерну для української мови вставну конструкцію до слова на стилістично кращий варіант: до речі.

АЛЕ:

До слова запрошуємо самого автора!

Замініть нехарактерний для української мови вислів (бути) без розуму на стилістично кращий варіант: (бути) у захваті, у захопленні, упадати за (кимось, чимось); не тямлячи (не пам'ятаючи) себе, не тямлячись.

АЛЕ:

Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати.

Замініть скальковане дієслово обмовитися, обмовлятися на стилістично кращий варіант: прохопитися (словом), помилитися (на слові); ляпнути, ляпати, не думавши.

Слова відсутній, відсутність, коли мовиться не про людей, а про речі, замініть: за браком, бракувати, не бути (немає).

АЛЕ:

Відсутні на минулому засідання свідки зараз у залі.

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію (бути) не в стані на стилістично кращий варіант: не спроможен (спроможна…).

Якщо дієcлово існувати стосується неістоти, мовиться про абстрактне явище, факт, подію, предмети тощо, то замініть на: бути, є; у заперечному реченні на: не бути, немає.

АЛЕ:

Вони десь так захопились одне одним, що я для них не існую (Михайло Коцюбинський).

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію (бути) не в змозі на стилістично кращий варіант: не годен (годна…), не могти.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію не на жарт на стилістично кращий варіант: неабияк.

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом який би не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч який, хай який.

АЛЕ:

Немає вболівальника, який би не радів перемозі своєї команди над титулованішим суперником.

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом як би не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч як, хай як.

 

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом чого (чому…) б не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч чого (чому…), хай чого (чому…).

АЛЕ:

Немає в цьому ресторані нічого, чого б не скуштували ми особисто.

Для урізноманітнення мовлення замініть слід, слідує, якщо мовиться про необхідність, на стилістично кращий варіант: треба.

АЛЕ:

Він залишив на піску свій слід.

Замініть конструкцію не по собі, якщо йдеться про певний психічний стан чи самопочуття, на стилістично кращий варіант: ніяково, незручно; нездужається, погано, зле; моторошно, страшно.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію як би там не було на стилістично кращий варіант: хай там що.

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом що б не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч що, хай що.

АЛЕ:

Сьогодні немає жодної галузі, що б не зазнала впливу глобалізації.

Замініть скалькований прислівник невпопад на стилістично правильний варіант: не до ладу, не до речі, невлад, невчасно, невлучно.

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом чий би не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч чий, хай чий.

 

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм тим не менш на стилістично кращий варіант: однак, проте, а також, а втім.

 

Замініть скальковану конструкцію диву даватися на стилістично кращий варіант: не надивуватися, дивом дивуватися.

Перевірте вживання дієслова запримітити і в разі потреби замініть:

зауважити, зазначити — коротко висловити зауваження, судження, міркування;

почути — сприйняти слухом;

незчутися — не звернути увагу.

АЛЕ:

запримітити — сприйняти зором, побачити.

Лиса мало хто й запримітив, і нікому до нього не було діла (Іван Франко).

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови.

Замініть непрацюючий на один з варіантів:

безробітний — який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці;

гулящий — який веде розпусне життя;

вимкнений, зупинений, зламаний — про прилад, механізм;

або перебудуйте речення, використавши дієслово не працювати.

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом кого (кому…) б не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч кого (кому…), хай кого (кому…).

АЛЕ:

Немає жодного поета у цьому місті, кого б не знали ми особисто.

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію бути не проти на варіант: не заперечувати (, щоб).

АЛЕ:

Гладь кота не проти, а за шерстю.

Замініть нехарактерний для української мови вислів без малого у значенні «трохи не, ледве не» на стилістично кращий варіант: замалим не.

АЛЕ:

На розмову до директора запросили тільки батьків, тому ми прийшли самі, без малого.

Правильніше: якщо це не обтяжить

Правильніше: якщо не обтяжить

Капосне, бо, стикаючись з ним, щоразу ламаєш голову: а треба в цьому випадку тут ставити якийсь розділовий знак чи ні? Гадаємо, позбутися клопоту допоможуть правила, вміщені нижче.
Прислівник як з часткою би пишеться окремо. «Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи» (Михайло Коцюбинський). Слід відрізняти їх від однозвучного сполучника якби, що вживається в складнопідрядному реченні з підрядними умовами і, якщо є потреба, замінюється сполукою коли б.
Цей прислівник з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -таки, -то подається через дефіс: будь-як, як-небудь, казна-як, хтозна-як, як-таки, як-то.
Сполучник як з часткою от пишеться теж через дефіс: «Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам'ятників, на нашому кладовищі не було» (Олександр Довженко). У ролі префікса в формах найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників як пишеться разом: якнайбільший, якнайбільше тощо.
Кому перед »як» ставимо:
1. Коли приєднується підрядне речення способі дії зі значенням порівняльної характеристики, уподібнення; сполучник як близький семантично до слів мов, немов, наче, неначе. «Гарячий місяць сяє на підповні, пливу, як човен, знявши паруси» (Андрій Малишко).
2. Якщо порівняльному зворотові передують слова такий, так. «Шість років Левкові минуло, мало сміху на його обличчі, навіть зітхав часто, так само, як мати» (Михайло Стельмах).
3. Якщо порівняльний зворот починається сполукою як і. «Українська література, як і вся наша культура, переживає не кращі часи» ( з газ.).
4. Якщо як приєднує вставні слова, словосполучення і речення. «Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном» (Олександр Довженко).
5. Якщо сполучник як приєднує прикладку, що має додатковий відтінок причини. «У горах Брянський, як командир роти, зустрівся з новими труднощами» (Олесь Гончар).
6. У зворотах не хто інший, як; не що інше, як. «Не хто інший, як Юрій Гагарін, першим полетів у космос» (з газ.).
Кому не ставимо:
1. Якщо порівняльний зворот має значення обставини способу дії і може бути замінений орудним відмінком іменника або прислівником. «Пливу як тінь по морю снів за нею» (Максим Рильський). Порів.: пливу тінню.
2. Якщо сполучник як приєднує зворот, який характеризує предмет з одного якогось боку або ж має значення «у ролі кого, чого». «Це його виділяє з-поміж багатьох як митця» (з газ.).
3. У складних сполученнях перед тим як, після того як та ін., якщо перша їхня частина не входить до головного речення. «Перед тим як почати екзамен, директор провів інструктивну нараду» (з газ.). Але: «Добре запам'ятався тоді, як сидів за партою» (з журналу).
4. Перед прикладкою з як, якщо вона не має причинового зв'язку. «Тарас Шевченко відомий світові як талановитий поет і художник» (з підручника).
5. Якщо зворот з як виступає іменною частиною присудка. Зрозуміти як натяк. Кваліфікувати як виняток тощо. «Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду» (Іван Нечуй-Левицький).
6. Якщо перед як стоїть заперечна частка не або слова зовсім, майже, просто, точнісінько, передусім і т. д. «Учні інколи міркують зовсім як дорослі» (з газ.).
7. Якщо в порівняльному звороті порівнюване слово повторюється. «Діти як діти», «На війні як на війні» (з газ.).
8. Перед сполучниками як не... то, як... так і, що з'єднують однорідні члени речення або частини складного речення. «Допоможіть як не копійкою, то хоч порадою» (з газ.).
9. Якщо порівняльний зворот має характер стійкого словосполучення. Берегти як зіницю ока. Боятися як вогню. Один як палець. Почервонів як рак. Холодний як лід. Дивиться як теля на нові ворота. Ясно як божий день і т. д.
10. У словосполученнях типу як не як, хоч як хоч, як на те, як не було.

Дослухайтеся до поради авторитетного нашого письменника і мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича. Часто помиляються в тих випадках, наголошував він, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни («А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь»), какой бы ни («Какой бы ни был результат, а работать нужно») й кажуть та пишуть: «Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того»; «Не тонкощі сюжетоскладання, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас». Таке калькування інколи навіть не дає змоги гаразд збагнути фразу, наприклад, перше речення, сказане вголос, можна зрозуміти й так: «Без освіти нічого не досягнеш, якщо того не хотів». Щоб цього не траплялося, треба висловлюватися правильно по-українському: «Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів»; «Не тонкощі сюжетоскладання, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас». Так усталилося в нашій класиці й живому народному мовленні, отож нема чого від цього відступати: «Не до пари голубоньці горобець, хоч який він прехороший молодець» (Леонід Глібов). Так само російським висловам что бы не, кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч би що («Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак...» – Михайло Чабанівський), хоч хто, хоч де («Хоч хто казатиме – не слухайсь»; «Хоч де будеш, та я тебе знайду» – Словник Бориса Грінченка).
Уживають як не прикро, як не дивно, треба: хоч як прикро, хоч як дивно.

Правильніше: а то не...

Правильніше: туди (там) не пройдете

Правильніше: стало ніяково

Дієслова підозрівати, підозрювати (запідозрювати) означають «припускати, що хтось учинив недобре». Наприклад: «- Дорогий мій, я давно вже виріс з того віку, щоб мене в чомусь підозрівали» (Григорій Тютюнник), «Його, здається, підозрювали у зраді» (Юрій Смолич). Але в сучасному мовленні цим словам часто надають невластивого значення: «Він не підозрював того, що його «Світлана» (моточовен) уже розвила найвищу швидкість» (з газети). Тут нема кого чи чого підозрювати в чомусь, а тому треба вдаватися до інших українських висловів: гадки не мати («Не журиться Катерина і гадки не має» – Тарас Шевченко), на думку не спадати (не приходити, не спливати, не навертатися) тощо. «Учителеві й на думку не спадало, що на таке здатні його учні» (з газети).

Правильніше: не виправдав надії

Правильніше: ніяково, незручно

Правильніше: не помилитися

Правильніше: не до ладу говорити

Правильніше: не до вподоби

Правильніше: нічого не вдієш

Найчастіше вставними бувають і виділяються комами такі слова й сполучення: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, втім, гадаю, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, природно, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, скажімо, слід гадати, справді, трапляється, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.
Не є вставними і не відокремлюються такі слова й сполучення: майже, при тому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як, адже, все-таки, все ж таки, наче, навіть, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, мовби, неначе, між тим, за традицією, буквально, якби, у кінцевому підсумку.

Іноді навіть у художніх творах трапляються помилки типу: «Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче». Такого вислову в нашій мові нема – його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: «Не то, действительно, хотел спать, не то делал вид, что хочется». Українським відповідником йому буде чи то – чи, наприклад: «Одна з таких чи то камер, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега» (Юрій Шовкопляс). Отже, й у фразі, наведеній на початку, годилося вжити це словосполучення.

Ні – 1. Заперечна, заперечно-підсилювальна частка. « – Усте, ти нічого не чула?» – «Ні... – одкашлялась. – Ні, а що?» (Степан Васильченко). «На дорозі – ні пилинки» (Михайло Коцюбинський). 2. Підсилювально-єднальний сполучник. «Він не знає ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри» (з розмови).
Слід розрізняти не і ні в сполученнях: не один (багато) – ні один (жоден), не раз (часто) – ні разу (жодного разу).
Частка ні пишеться разом: а) із займенниками, якщо вона не відділена від дальшого займенника прийменником: ніхто, ніщо, нікого, нічого, ніякий, нічий; б) з прислівниками: нізащо, нінащо, ніяк, ніколи, ніде, нікуди, нізвідки, ніскільки, нітрохи. Пишеться окремо: а) у заперечних реченнях, коли ні вживається як сполучник чи підсилювальна частка. Я ні слова не скажу; не хоче ні їсти, ні пити; б) в деяких усталених зворотах: ні живий ні мертвий, ні риба ні м'ясо, ні се ні те, ні сяк ні так, ні вдень ні вночі, ні кола ні двора, ні пуху ні пера, ні слуху ні духу, ні сюди ні туди, ні пари з вуст, ні кроку назад; в) у займенниках, якщо за часткою ні йде прийменник: ні в кого, ні до кого, ні від кого, ні до чого, ні за що, ні з ким і т. ін. Ненормативними є вислови: в нікого, до нікого, до нічого.

– Кожна мова у своєму розвитку прагне до лаконічності: мовці спонтанно з кількох можливих варіантів обирають найкоротший: бачиться – бачся, Спаситель – Спас тощо.
Знає скорочення і літературна мова, зокрема її публіцистичний стиль. У пресі можна прочитати: компромат замість компрометаційний матеріал, теракт замість терористичний акт. Коли коротша форма передає той самий зміст, що й довша, то загал мовців віддає перевагу коротшій, і вона мало-помалу витискає з ужитку довшу. Однак буває і навпаки. Наприклад, можна почути: «Їх неодноразово попереджали про це», «Ми неодноразово зверталися до голови». Чи не краще в таких випадках сказати або написати: «Їх не раз попереджали про це», «Ми не раз зверталися до голови».

Українська літературна мова чітко розрізняє прийменник дієприслівникового походження незважаючи та дієприслівник дивлячись із заперечною часткою не. Незважаючи вживається при позначенні предметів, явищ, понять, усупереч яким відбувається дія. Це слово поширене в усіх стилях. «Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно» (Григорій Тютюнник), «Хоч нікому Тоня не потурає, всякого вміє приструнчити, і все ж, незважаючи на це, малюки чомусь линуть до неї найбільше» (Олесь Гончар). «Незважаючи на всю складність і суперечливість світових подій, у цілому суспільний розвиток іде до торжества ідеалів миру, демократії і соціального прогресу» (з газети). Синонімічне значення передає прийменник попри в розмовному, художньому та інших стилях. «В очах Насті перемішалися тривога, ніяковість і разом з тим тверда рішучість, яка попри все привела її сюди» (Семен Журахович). У науковому стилі це слово використовують, як правило, для того, щоб підкреслити, виділити якусь думку, привернути до неї увагу. «Ядро поеми лишилося стійким попри всі видозміни структурних особливостей жанру в різні часи» (з журналу). Лексеми незважаючи та попри взаємозамінні й урізноманітнюють синтаксис мовлення. Як видно з цих прикладів, при словосполученні з незважаючи на коми ставляться, а з попри переважно ні.
А дієприслівник з часткою не зважаючи на своєму місці, скажімо, в таких реченнях: «Не зважаючи на особи» (Українсько-російський словник АН УРСР), «Жінки, не зважаючи на крик, бігли колоною» (Василь Кучер).
Дієприслівник не дивлячись слушний тоді, коли дія пов'язана з тим, що людина на когось або на щось не дивиться, нічого не бачить. «Він ішов навпростець, не дивлячись ні на кого» (з газети), «Плачинда, не дивлячись на Романа, одним порухом брів здоровкається з Панасом Гомоном, обходить його і рве на себе подзьобані окалиною двері» (Михайло Стельмах). Ненормативні конструкції: «Вчасно завершили жнива, не дивлячись на погану погоду», «Стрельченко фінішував першим, не дивлячись на складну трасу».
Часто чуємо: «Не дивлячись на погані погодні умови, ми вчасно завершили жнива», «Дочка виїхала на роботу за кордон, не дивлячись на те, що батьки не дозволяли їй». Такі конструкції помилкові з погляду лексичних норм. Тут доречно ставити слова незважаючи (адже ні на що ніхто не дивиться!), іноді – дарма що: «Дарма що були погані погодні умови, ми вчасно завершили жнива».

Звичайно, є. Не тільки в їхньому написанні, а й у змісті, котрий передають.
Не що інше, як... Саме це, а не щось інакше. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, бо вона не що інше, як жива сходинка людського духу» (Панас Мирний).
Ніщо інше. Жодна інша річ, справа, жодне інше явище тощо. «Він захоплювався полюванням, ніщо інше його не цікавило» (з газети).

Чи мають семантичну відмінність дієслова нездужати і не здужати?
Це однозначно: мають.
Нездужати – хворіти. «Нездужає Катерина, ледве-ледве дише» (Тарас Шевченко).
Не здужати – бути нездатним щось зробити; не змогти. «Не здужав вчасно виконати ваше прохання» (з листа).

Неабияк, прислівник. Надто, дуже добре. «Нам щастить неабияк» (Іван Франко); «Ними неабияк пишалися діти» (Михайло Стельмах); «Коли ведмежа підросло, воно зірвалося з ланцюга й неабияк подряпало нічного вартового» (Леонід Смілянський); «Він ухекався неабияк» (Олесь Гончар).
Не абияк, частка з прислівником. «А річки! Скільки їх тут! Не абияк в'юняться, а, здається, закручуються вигадливими петлями» (з журналу); «Коли дівчата приходять на досвітки, то вони сідають не абияк – хто де попало, а на це все ведеться особливий порядок» (з журналу).

Переносно це слово означає «стосуватися», «цікавити». Крім того, в контексті може мати ще чимало значень: «хвилювати», «непокоїти», «зачіпати», «зворушувати» і т. ін. «Як тепер ваше здоров'я, любий добродію? Ви нічого не пишете про те, а воно мене обходить» (Михайло Коцюбинський), «Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні?» (Іван Франко). Найчастіше в сучасній мові дієслово обходити вживають з заперечною часткою не, якщо йдеться про байдужість особи до якоїсь обставини чи дії іншої особи, іноді – про демонстративну незацікавленість. «Старий Джузеппе вічно співає. Його не обходять сімдесят років» (Михайло Коцюбинський).

Перше словосполучення і семантично відповідні йому йдеться (без слова мова), мовиться (з додатком) та зворот мова мовиться (рідше вживаний) притаманні українській літературній мові. «Жодна душа не повинна знати, про що йде мова в листі» (Олесь Донченко), «Комбат усміхнувся, розуміючи, що йдеться про флягу вина» (Олесь Гончар). «Торкнув парубок свого коня ногами й догадався: про Давида мова йшла» (Андрій Головко), «До гурту підходили все нові тіні. Дехто з них питав крайнього, про що йдеться» (Степан Васильченко).
Як порушення літературної норми сприймається вживання слова мова в сполученні з дієсловом ідеться. «Мова йдеться про нову виставу столичного театру імені Івана Франка» (з газети).До розмовного стилю відносять вислови типу мова про вас, не про це мова тощо. Мова йде про виставу і йдеться про виставу, мова йде про кандидата на пост президента України і йдеться про кандидата на пост президента України. Правомірним є словосполучення мова мовиться, однак воно рідковживане.
Як порушення норми сприймається вживання іменника мова з дієсловом йдеться. Треба: мова йде або просто йдеться, мовиться. Неправомірним є також використання в усіх стилях, за винятком поетичного, словосполучення річ іде (з цим самим значенням).

Правильніше: мало не впав

а) перед як у висловах як слід, як треба, як годиться і подібних, коли нема ясно вираженого підрядного речення. «Роби все як слід»;
б) перед одиничними займенниками та прислівниками, що є часткою непрямого питання. «Проводжав приятеля й не сказав якого»; «Батько приїде, та не сказав коли»;
в) якщо перед підрядним реченням стоять частка не чи повторюваний сполучник сурядності. «Хлопця завжди цікавило не що він робить, а як робить»; «Сусід часто згадував і як він ішов на фронт, і як його поранило в бою»;
г) якщо підрядна частина речення зі складним сполучником стоїть перед головною. «Перед тим як виконувати вправу, повторіть правила»;
д) після протиставних сполучників а, але, однак і т. ін. «Ти впорайся зі своїми справами, а коли стемніє, приходь на дискотеку».
е) між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і мету. Сядь поміркуй про свої вчинки. Спробуй зроби цю вправу. Піди провідай батьків;
б) між двома однаковими або близькими значенням словами, з яких друге вжите з запереченням не, якщо таке словосполучення становить змістом одне ціле (чекаю не дочекаюся, дивишся не надивишся, вовк не вовк і под.), «Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем!» (Іван Нечуй-Левицький).
ж) між частинами складносурядного речення, поєднаними одиничним сполучником і (й), та (в значенні і), або, чи (в значенні або), якщо вони мають спільне слово. «Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася» (Андрій Головко). «Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк» (Анатолій Шиян).
Не відокремлюються обставинні дієприслівникові звороти:
– фразеологічного типу. Бігти не оглядаючись. Говорити не переводячи духу;
– якщо обставина починається підсилювальною часткою і (й). Можна було про все це розказувати й не вдаючись до подробиць;
– обставина, поєднана з іншою однорідною невідокремленою обставиною сполучником і. «Жінка йде поволі і трохи зігнувшись» (Олександр Довженко); – зворот із сполучним словом який у складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення. На мене чекала цікава робота, виконуючи яку я все забував;
– одиничні дієприслівники, що стоять при присудкові й мають значення прислівника. «Вона не звикла сидіти склавши руки» (Максим Рильський). «Із вирію летять курличучи ключі» (Микола Зеров).
Коли перед підрядним реченням стоять частки не, і, то воно не відділяється від головного комою: «Мене цікавить не як це сталося, а які наслідки цього факту» (порівняйте: «Мене цікавить не те, як це сталося...). «Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють» (пор.: «Треба бути уважним і тоді, коли обставини...»).

Правильніше: не працює, бездіяльна

Правильніше: не надивуєшся, дивина та й годі

Буває, що і в мовленні тих, хто прагне оберігати чистоту нашого слова, "проскакують" здеформовані чи напівздеформовані вислови, фрази: все рівно (природні мені однаково, мені байдуже, про мене), насильно милим не будеш (забуваємо українську приповідку на милування нема силування), вистава була до того поганою, що... (треба такою поганою), під відкритим небом (треба просто неба).

1. Зміст – значення
Синоніми, яких об'єднує поняття «внутрішня основа, особливість, сутність чогось». Найпоширенішим щодо цього є слово зміст. Зміст життя, зміст поведінки, зміст повідомлення, зміст статті. Як термін уживається словосполучення зміст і форма (в мистецтві). Терміном виступає також лексема значення. Граматичне значення. Іменник смисл для вираження суті чого-небудь тепер майже не застосовується і належить до розмовної форми. Отже, замість таких висловів, як смисл слова, смисл творчості, треба ставити значення слова, але зміст речення, зміст творчості.
Смисл використовують неправомірно і в значенні «розум», «глузд». Нормативні в цьому разі тільки звороти тверезий розум, здоровий глузд. А помилкові вислови у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу годиться замінювати сполученнями у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація (сенс), немає рації (сенсу).
2. Відігравати роль, а не значення
Чому не бажано вдаватися до словосполучення відігравати значення? В українській мові є фразеологізм відігравати роль, який семантично відповідає зворотові мати значення. («Школа відіграє велику роль у вихованні молодого покоління»). Синонімічність висловів, зауважувала лінгвіст Євгенія Чак, штовхає деяких мовців на стилістичну помилку з дієсловом відігравати: вони поєднують його зі словом значення, утворюючи неправильне сполучення відігравати значення. Ще одна поширена стилістична помилка: вживають вислів відігравати функцію замість виконувати функцію.
З фразеологізмом відігравати роль часом трапляється й інша трансформація: дехто замість відігравати вживає лексему грати і припускається ще однієї стилістичної похибки. Сказати «це не грає ролі» не можна. Словосполучення грати роль у літературній мові використовується лише в значенні «виконувати роль дійової особи в п'єсі» (наприклад, він грає роль Гамлета. Останнім часом частіше кажуть виконує – «виконує роль Гамлета») або в значенні «удавати з себе когось» (приміром, «він грає роль благодійника»). Порівн. ще: «Богдан Ступка своєрідно грає роль Миколи Задорожного в драмі Івана Франка «Украдене щастя», «Марія Бієшу чудово грає роль мадам Батерфляй в опері Джакомо Пуччині «Чіо-Чіо-Сан». Сполученням грати роль можна передати це значення російського вислову, коли хтось удає з себе когось (за посадою, походженням, вдачею та ін.): «Він грав роль великого начальника» (хворого, щирої людини), тобто прикидався великим начальником, хворим, щирою людиною.

1. Для позначення приблизної кількості в українській мові застосовуємо:
а) Сполучення прислівників близько, приблизно, до з числівниками, які ставимо у відповідному відмінку. Близько тридцяти викладачів, приблизно двісті машин, ремонт коштує до п'яти тисяч гривень.
б) Різноманітні конструкції зі словами (не) більше ніж (як), (не) менше ніж (як). «На зборах більше ніж сто присутніх», «У фермера не менше як двадцять корів».
в) Сполучення, в яких числівник стоїть після іменника (що завжди має форму родового відмінка множини): метрів десять, кілограмів сімдесят.
Візьмімо до уваги:
а) вислови порядка двох кілометрів, порядка восьми тисяч, які іноді вживають на позначення приблизної кількості, не є нормативними. Не забуваймо, що слово порядок, котре функціонує в українській та російській мовах, має свої особливості в кожній з них;
б) вислови типу без малого сотня також ненормативні.
2. Близько – біля
Близько, прийменник. Окрім іншого, широко вживається на позначення приблизної кількості при назвах міри, часу, числа. Близько восьми тисяч, близько п'яти годин, моєму дядькові уже близько шістдесяти років. «Я працював у Галичині близько двох місяців» (Олександр Довженко), «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка).
У такому розумінні дехто використовує і прийменник біля (коло). Як вважають автори «Словника труднощів української мови», цього робити не слід. Біля (коло) потрібно вживати тільки на позначення місця: зупинився біля будинку; «На майдані коло церкви революція іде» (Павло Тичина). Невиправдано застосовувати біля на позначення приблизної кількості «біля ста», «біля тисячі». Треба: близько (коло) ста, тисячі.

Пишуть і кажуть тим не менше (рос. тем не менее), тоді як потрібно – а втім, проте, однак, разом з тим, і все ж.

Російський вислів как бы не так! є експресивним синонімічним замінником заперечної частки нет: «Думаешь, сосед возвратил долг? Как бы не так!» Його українські відповідники аж ніяк, де там, овва. Тим-то годиться користуватися котримсь із них, а не вдаватися до недоладного штучного утворення аби не так!

Як правильно: іменники жіночого і середнього роду чи жіночого і середнього родів? У термінологічних сполученнях означуване слово звичайно стоїть у формі однини, підкреслюючи внутрішній зв'язок понять, виражених однорідними означеннями. Вислови жіночий рід, середній рід – терміни. Тут ужитий у формі однини іменник рід виступає як сполучна ланка між різновидами цього поняття (жіночий, середній). Отож правильно: іменники жіночого і середнього роду.

Часто помиляються в тих випадках, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни («А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь»), какой бы ни («Какой бы ни был результат, а работать нужно») й кажуть та пишуть: «Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того»; «Не тонкощі сюжетоскладання, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас». Таке калькування російських висловів інколи навіть не дозволяє гаразд зрозуміти фразу, наприклад, перше речення, сказане вголос, можна зрозуміти й так: «Без освіти нічого не осягнеш, якщо того не хотів». Щоб такої плутанини не було, треба висловлюватись правильно по-українському: «Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів»; «Не тонкощі сюжетоскладання, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас». Так усталилося в нашій класиці й живому народному мовленні, отож нема чого від цього відступатись: «Не до пари голубоньці горобець, хоч який він прехороший молодець» (Л. Глібов).
Так само російському вислову что бы ни відповідає український хоч би що («Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак...» — М. Чабанівський); так само й російським висловам кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч хто, хоч де («Хоч хто казатиме, — не слухайсь»; «Хоч де будеш, то я тебе знайду». — Словник Б. Грінченка).

Часто чуємо з уст і читаємо: «Він опинився в безвихідному становищі»; «Вона не бачила виходу з цього становища»; «Він вийшов зі скрутного становища».
Жодного з цих висловів ми не знайдемо ні в українській класичній літературі, ані почуємо з уст народу, їх штучно створили нашвидкуруч люди, далекі від народної мови й не обізнані з класичними зразками. Натомість бачимо: «Розмова вкрай схвилювала його, хлопець був безпорадний» (К. Гордієнко); «Побачу ще, як там буде; коли не дам ради, то тоді вже, певне, треба іти в найми знову» (Т. Шевченко); «Мною не турбуйтеся: я собі дам раду» (М. Коцюбинський); «Рідний брат так не зарадив би мені в тій скруті, як Іван» (із живих уст). Із цього випливає, що в наведених на початку фразах треба було висловитись так: «опинився в безпорадному становищі (стані)», «не бачила ради в цьому становищі», «дав собі раду в скрутному становищі» чи «зарадив собі в скруті».

Дехто вважає, що слова справа й діло — тотожні, тому, мовляв, байдуже, якого з них ужити; декому так сподобалося слово справа, що викинув з ужитку слово діло: «Він знається на своїй справі», «Він — майстер своєї справи».
Справді, бувають випадки, коли ці два слова — тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі»; «Я прийшов до вас із таким ділом» або «Я покінчив у комунвідділі з своєю справою (зі своїм ділом)». Але в перших двох фразах треба було сказати: «знається на своєму ділі», «майстер свого діла», — бо під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів'я); «... він робить справу величезної державної ваги...» (Григорій Тютюнник); «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (М. Коцюбинський). Під словом діло звичайно розуміємо якусь роботу, працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (І. Нечуй-Левицький); «Діла незабутні дідів наших» (Т. Шевченко); «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст).
Візьмімо ще таку фразу з нашої преси: «Святослав Ольгович був на престолі лише два тижні. А ось Святослав Всеволодович — це вже інша справа. Його княжіння тривало 14 років». Тут теж слово справа стоїть не до ладу, бо йдеться не про сукупність якихось планів чи намірів, а про тривалість перебування на престолі двох князів, отож, треба було написати: «А ось Святослав Всеволодович — це вже інша річ...» Негаразд надруковано в одній районній газеті: «Справа в тім, що так виконувати роботу не можна», — бо тут слід було висловитись так: «Річ у тім, що так...»
Слово річ, як відповідник до російського дело, ми часто бачимо в нашій класиці («Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде». — О. Кониський), в фольклорі («Лицарська річ — у бої полягти». — Приповідка), в сучасній українській оригінальній і перекладній літературі.
Відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что...» по-українському треба казати: «У чому річ?», «Річ у тім (тому), що...», а не «В чому справа?», «Справа в тім, що...».
Аналогічно до російського вислову не отдавать себе отчета іноді помилково кажуть: «Не здавати собі відчиту». Тут саме треба вживати слова справа: не здавати собі справи («Вони, видимо, не здавали собі справи з того, що робиться». — Словник за редакцією А. Кримського); можна ще сказати, як пропонував сучасний український письменник О. Кундзич, — не усвідомлювати: «Він не всвідомлював, що каже».
Можна сказати до речі й до діла відповідно до російського слова кстати: «Не війтова дочка, а до речі говорить» (М. Номис); «Фраза була не до діла, в ній не було ні запитання, ні наказу» (Ю. Смолич).

Через незнання української фразеології дехто механічно переносить в українську мову російські вислови, надаючи їм нібито української зовнішності. Отак російські вислови показывать вид, не показывать вида перекладають: «Він показує вигляд, наче все розуміє»; «Вона й вигляду не подала, що образилася». Проте є давні українські вислови з цим значенням: давати взнаки (Словник Б. Грінченка); навзнаки не давати (Словник за редакцією А. Кримського). Отже, треба казати: «Він дає взнаки, наче все розуміє»; «Вона й навзнаки не дала, що образилась».

Дієслова підозрівати, запідозрювати означають українською мовою «припускати вчинення злочину чи якоїсь недоброї дії»: «Підозріваю, що він — підкуплений» (І. Франко); «Пам'ятайте ж, спокійніш дивіться, щоб не запідозріли» (Марко Вовчок).
У сучасній усній і писемній мові цим дієсловам надають невластивого значення: «Він не запідозрював того, що його «Світлана»¹ вже розвила найвищу швидкість». Тут нема кого чи чого запідозрювати в чомусь, а тому треба вдаватись до інших українських висловів: гадки не мати («Не журиться Катерина і гадки не має». — Т. Шевченко), на думку не спадати («Мені й на думку не спадало, що вона вже все знає». — З живих уст).
¹ Моточовен.

Сучасна українська літературна й ділова мова знає іменник порівняння й широко ним користується: «З насолодою підшукував він найобразливіші порівняння, щоб роздмухати своє обурення» (З. Тулуб); «У порівнянні підсумків цьогорічного сезону з минулим — нема ніякої тенденційності» (з газети). В обох цих фразах слово порівняння звучить цілком природно, по-українському. А візьмімо інші фрази, де цей іменник стоїть із прийменниками в і при як відповідник російських висловів по сравнению, сравнительно: «При порівнянні середніх місячних температур виходить, що найтеплішим місяцем у північній півкулі є липень», — і ми вже відчуваємо якусь штучність у вислові, бо тут правильно було б сказати за нашою мовною традицією: як порівняти середні місячні температури (порівнюючи середні місячні температури), з порівняння… виходить. Так само й у фразах «У порівнянні з феодалізмом, капіталізм був кроком уперед», «На підприємствах металургійної промисловості України за перше півріччя цього року значно зросла кількість винахідників і раціоналізаторів порівняно з тим же періодом минулого року» краще було б написати: «як порівняти з феодалізмом», «як порівняти з тим же періодом минулого року».
Як відповідник до російського вислову по сравнению є ще в українській мові прийменник проти, який буває дуже до речі, коли йдеться про порівняння когось або чогось із кимось або чимось: «Проти нас трьох нема в світі дужчого» (Б. Грінченко); «І стіл був багатший проти звичайного» (Л. Смілянський). Отож можна було в наведених фразах написати: «проти феодалізму капіталізм був...», «проти того ж періоду минулого року...».
Похідний від дієслова порівняти прислівник порівняно буде слушний там, де мовиться, що певна дія або якість виявляється достатньою мірою: «Ніч була тиха і порівняно тепла, повівав вологий вітер» (Я. Гримайло), — хоч і тут можна було замінити прислівником відносно: ніч була тиха й відносно тепла (не дуже тепла, не дуже жарка).

«Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу»; «Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!» — читаємо в творах сучасних українських письменників і мимоволі згадуємо статтю М. Рильського «Словник і питання культури мови», надруковану в «Радянській Україні» 3 й 4 квітня 1963 р., де тонкий знавець української мови звертає між іншим увагу на недоречність у таких фразах слова подих. Адже це слово означає не «дихання», а «подув»: «Клени обсипаються від найменшого подиху вітерця» (О. Донченко), — або вказує на нові впливи: «Подих нової епохи дійшов і до цього великого міста» («Вітчизна»). Російські відповідники — дуновение, веяние.
Навпаки, там де йдеться про дихання, українська класика вдавалась до слів дух («Вона аж зблідла, дух забивсь». — І. Нечуй-Левицький; «Молодиця не переведе духу, верещить». — Марко Вовчок), віддих («Він затамовує навіть віддих, боячись подати знак життя». — М. Коцюбинський), дихання («Інші квіти в диханні весни розцвітуть». — В. Сосюра).
Російському вислову задержать дыхание відповідають українські затамувати (зупинити, затримати) дух («Вони проминули ще десяток склепів, затамовуючи дух». — Ю. Смолич), затамувати віддих («Олег, затамувавши віддих, визирнув з-за димаря». — О. Донченко); російському перевести дух (дыхание) — українські вислови звести дух («А ви дайте мені дух звести». — Марко Вовчок), перевести (відвести) дух («Вийшовши на високу гору, вони стали проти самого пам'ятника, щоб перевести трохи дух». — І. Нечуй-Левицький), відсапнути («Лаговський важко одсапував з того прудкого ходіння». — А. Кримський), відітхнути («Я став, відітхнув важко, озирнувся довкола і знов відіткнув». — І. Франко). Російському вислову нельзя дух перевести відповідають українські не можна дух відвести, не здихнутися, не здихатися («Аж не здишеться, мов тільки що вловлений горобчик». — П. Куліш).

Здається, між словами птиця, птах, птаха чи пташка нема особливої різниці — всі вони позначають пернатих істот, яких ми бачимо в природі й побуті, проте, коли я прочитав заголовок вірша «Птиця твоїх бажань», де мовилося про журавля в небі й було запевнення, що «птиця буде твоя, птиця твоїх жадань», мені вчулася якась невідповідність між образом і об'єктом. Інша річ, коли б я прочитав цей заголовок і прикінцеві слова в якомусь гумористичному творі, де автор виводить ненажеру, що тільки й мріє про жирні гуси, індики, качки, кури, там такої невідповідності не відчувалось би, бо під словом птиця ми звичайно уявляємо свійське птаство («В титаревій хаті патрали птицю та поросята». — І. Нечуй-Левицький) або глузливий чи іронічний вислів («Що ти за птиця?! Ти — ягня!» — Л. Глібов); недарма й народна приказка каже: «Синиця — не птиця».
Загальна назва, що охоплює всі різновиди пернатих, є — птах, птаха: «І співав би, і жив би, як той птах крилатий» (В. Грінченко); «Кінь, як птаха, пролетить» (С. Руданський). Від цих слів утворились похідні: птаство, а не птицтво («Птаство весело щебетало». — А. Кримський), птахівництво, а не птицівництво («Багато уваги приділяють колгоспи такій галузі тваринництва, як птахівництво». — Газета «Колгоспне село») тощо. Зрідка траплялось і трапляється в художній літературі слово птиця як синонім птаха: «Подивись на Божу птицю, як вона літає» (С. Руданський), але це не має бути перешкодою до значеннєвого розмежування згаданих вище слів, унаслідок чого кажемо: хижий птах, нічний птах, стріляний птах, — роблячи виняток тільки для «жар-птиці», що залетіла в українські казки з фольклору інших країн («І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця». — Л. Глібов).
Про дрібне птаство кажемо пташка чи зменшено або ласкаво пташечка, пташинка, пташиночка («Саме лиш сонце, та в блакиті ота пташиночка». — П. Тичина). Народна творчість часто вдавалась до цих слів, як, наприклад, у відомій пісні: «Будуть пташечки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити з України вісті».

Такий же дивний потяг до дієслова мусити зав'язав світ деяким авторам ориґінальних творів і перекладів; вони-бо забули про інші близькі вислови — бути повинним, мати щось зробити й задовольняються, не зважаючи на різні нюанси, тільки словом мусити. Читаємо, наприклад: «Як домовились, йому щоранку мусили давати сніданок». У цім реченні нема й натяку на якийсь мус чи принуку, тому й сніданок повинні були (або мали) щоранку давати. Інша річ, коли у фразі чується принука, тоді дієслово мусити буде на місці: «Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять» (М. Номис).
Людина, що має бодай якесь відчуття мови, в тих фразах, де йдеться про невелику потребу щось зробити, можливість відбутися чомусь, відповідно до російських висловів собираться сделать, предстоять чему-то, буде користуватись дієсловом мати: «Що ж я вам маю сказати, сестриці? Так чогось нездужаю, — було одмовляюся» (Марко Вовчок); «Сьогодні маю дещо зробити по господарству» (з живих уст); «Цього дня мало бути велике свято для жителів острова, де жили ескімоси» (М. Трублаїні).
Там, де мовиться про обов'язок щось зробити, треба ставити бути повинним: «Весною на економії пан роздав на кожну хату по двадцять качиних яєць, а восени кожна молодиця повинна була принести на економію двадцять качок» (І. Нечуй-Левицький); «Слово, моя ти єдиная зброя, ми не повинні загинуть обоє!» (Леся Українка). А коли говориться про крайню потребу щось зробити, іноді навіть усупереч бажанню, тоді до речі буде дієслово мусити: «За лихими ворогами мушу покидати» (народна пісня); «Я мушу тепер сказати все так, як воно було насправді» (з живих уст).
Проте не слід забувати й таких висловів у нашій мові: мусить бути, що означає «мабуть», «імовірно» («Іде шляхом молодиця, мусить бути, з прощі». — Т.Шевченко), не мусити, тобто «не мати змоги», «не могти» («Полюбила козаченька, не мушу забути». — Народна пісня).

«Не бійсь, уже хильнув десь зранку?» — пише автор ориґінального оповідання й думає, що він висловивсь по-українському. Простий український читач, якщо він негаразд знає російську мову, де трапляється частка небось, може й не добрати глузду в вислові не бійсь, бо українською мовою такий вислів означає тільки заперечення з дієсловом у прямому значенні: «Не бійсь, Ольго, нічого, все буде добре!»
Відповідниками до російської частки небось маємо в українській мові частку надісь («Люди дивуються, що я весела: надісь, горя-біди не знала». — Марко Вовчок), прислівники мабуть («Скулився як! Мабуть, уже змерз, як той цуцик?» — Із живих уст) і певно («Уже, певно, візьме її за себе». — Г. Квітка-Основ'яненко).
З цього видно, що й авторові оповідання треба було написати: «Надісь (або мабуть чи певно), уже хильнув десь зранку».

Часто трапляється помилка навіть у сучасних художніх творах типу: «Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче». Такого вислову нема в українській мові — його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: «Не то действительно хотел спать, не то делал вид, что хочется». По-українському відповідником до російського вислову не то — не то буде чи то — чи, наприклад: «Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було! Мені так любо, любо стало» (Т. Шевченко); «Одна з таких чи то каменюк, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега» (Ю. Шовкопляс).
Отже, й у фразі, наведеній на початку, треба було написати: «Чи то справді хотів спати, чи тільки вдавав, що хоче».

«Не дивлячись на дощі, ми цього літа вчасно закінчили жнива», — пише одна районна газета, але так висловитись тут не можна, бо годі не дивитись на дощі, коли вони йдуть; тут мовиться про те, що, хоч і йшли дощі, люди добрали способу вчасно закінчити жнива; отож, треба було замість дієприслівника не дивлячись поставити прийменник незважаючи, як ось у фразі: «Коли Леся вийшла, Сергієві, незважаючи на веселий вечір, стало журно» (В. Козаченко). Можна в таких випадках послугуватись іншим схожим прийменником — незважаючи: «Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний» (І. Франко).
З цього не треба робити висновок, що дієприслівник не дивлячись узагалі не може бути в українській мові. Трапляються часом такі випадки, коли треба саме його, а не прийменників незважаючи, невважаючи, наприклад: «Він ішов навпростець, не дивлячись ні на кого» (з живих уст), — бо в цьому реченні мовиться не про перешкоду для дальшого руху людини, а про те, як людина йде. Так само може бути потрібний і дієприслівник не вважаючи: «Маруся була проворна, жвава... ходила вона швидко, поралась проворно, не вважаючи на свою старість» (І. Нечуй-Левицький), — цебто працювала й не звертала уваги на свою старість, хоч і було це їй тяжко. Так само слушним може бути й дієприслівник не зважаючи: «Не зважаючи на особи» (Українсько-російський словник АН УРСР).
Іноді, замість прийменника незважаючи, більш до речі буде поставити сполучник дарма що: «Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря — листя тріпотіло на деревах уздовж шляху» (Ю. Смолич). Цей сполучник можна було б поставити в наведеній на початку фразі замість недоречного там дієприслівника не дивлячись: «Дарма що були дощі, ми цього літа вчасно закінчили жнива».

Іменник жарт — дуже поширений в українській мові, мабуть, через веселу вдачу нашого народу. Це слово часто виступає в народних прислів'ях і приказках, а також у художній літературі: «З жарту й біда часом буває» (М. Номис); «Смішками та жартами одмовилась, а правди не сказала» (Марко Вовчок). Бачимо це слово й у таких висловах, як: «Жарт жартом, а це вже не жарт, як мене за печінки бере, ноги трусяться» (Ганна Барвінок); «Миколі було не до сміху, не до жартів» (І. Нечуй-Левицький); «Андрій намагався обернути все в жарт» (М. Коцюбинський); «Я тебе питаю без жартів, — сказав Роман» (І. Нечуй-Левицький).
Проте на сторінках сучасної української літератури це слово бачимо часом навіть там, де треба інших, що більше відповідають російському вислову не на шутку: «Він не на жарт здрейфив»; «Йосип не на жарт розсердився».
Наша класична література знала вислів не в жарт («Деякі тужать не в жарт». — Ганна Барвінок), а Російсько-український словник наводить прислівникову форму неабияк, що цілком відповідає російському не на шутку. Виходячи з цього, в наведених вище фразах треба було написати: «Він неабияк злякався (сплохував)»; «Йосип неабияк розсердився».

«Цей горе-вчений мав зухвалість заперечувати досягнення справжніх учених і вихваляв свої горе-досягнення», — читаємо в репортерській замітці. Нас дивує, що автор двічі вдається до однакової частини складених слів: «горе-вчений» і «горе-досягнення». Невже в українській мові нема інших слів, щоб уникнути цього повторення? Ні, вони є, але, мабуть, автор не знає їх. Замість «горе-вчений» можна сказати: біда, а не вчений, замість «горе-досягнення» — лихо, а не досягнення. У народній мові є дуже поширений вислів попсуй-майстер: «Цього попсуй-майстра тільки гукни — відразу переведе леміш на швайку, а з швайки зробить пшик» (із живих уст). Замість вислову «горе-музикант» у народі воліють казати цигикач («Хіба Войтенко вміє на скрипці грати? Тільки цигикає. То цигикач, а не музика». — З живих уст), цигикало.
Замість «горе-богатир» Російсько-український словник за редакцією А. Кримського пропонував іронічний вислів ґанджа-андибер від імені героя історичної думи Хвеська Ґанджі-Андибера. Що ж — і такий вислів може знадобитися в творі відповідного жанру.
А взагалі не слід користуватись одним висловом, коли є їх кілька, та ще, до того, таких соковитих, як ті, що наведено вище. Учімося в народу образності вислову! Це в народній пісні чуємо: «Ой лихо не Петрусь — лице біле, чорний вус».

Правильніше: мало не

Правильніше: однак, проте, а також

Правильніше: виходити
нічого не виходить
Зрозуміло, що з цих намірів вже нічого не вийде.

Правильніше: безладдя (безлад), не підтримувати порядок, не пильнувати ладу

Правильніше: не доводиться

Правильніше: ніяково, незручно

Правильніше: не в жарт, неабияк

Правильніше: незважаючи на

Правильніше: не до ладу (не до речі) говорити

Правильніше: не дати собі раду в скрутному становищі

Правильніше: не з'являються на заняття

Правильніше: не надивуєшся

Правильніше: Чи то дискусія, чи то розмова

Правильніше: Не за призначенням

Правильніше: Хоч би як

Правильніше: Трохи не впав

Правильніше: Туди не пройдете

Правильніше: І все ж, однак, проте, разом з тим

Правильніше: Також не сказала

Правильніше: У кожного свій смак

Правильніше: Ніяк не можу

Правильніше: Душі не чути

Правильніше: Утрачати терпіння; виходити з терпіння; не стає терпцю

Правильніше: Нам не підходить

Правильніше: Бреше не соромлячись

Правильніше: Ніхто, крім одного офіцера

Правильніше: Незважаючи на

Правильніше: Тим, що не працюють тимчасово, будуть виплачені

Правильніше: Не є винятком

Правильніше: Думки людей часто не збігаються, коли йдеться

Правильніше: Недуга не минається

Правильніше: Потік брехні не припиняється

Правильніше: Шкоди не завдадуть

Правильніше: Не виділили цента для розвитку

Правильніше: Не бракує хабарників

Правильніше: Не оприбутковувати отрутохімікатів

Правильніше: Не виправдав надій

Правильніше: Мухи не скривдить (не зачепить)

Правильніше: Не заважай мені

Правильніше: Не може застосовувати

Правильніше: Не стримує браконьєрів

Правильніше: Щоб не зурочити

Правильніше: Цього не помічаємо

Правильніше: Не можна заплющувати очі на

Правильніше: Не було подружжя

Правильніше: Не дає змоги з'ясувати

Правильніше: Про це нема чого й казати

Правильніше: Падає з рук (рук не тримається)

Правильніше: Дирекція не працює; дирекція бездіяльна

Правильніше: Він не себелюбний

Правильніше: Нелюбе мені слово

Правильніше: У бюджеті не визначені фінансові джерела

Правильніше: У документі не проставлені строки виконання

Правильніше: Зазначені умови не містяться в тексті гарантій

Правильніше: Не надав значення

Правильніше: Хто неукраїнці, то

Правильніше: Не виявили запалу

Правильніше: Обценьками не витягнеш

Правильніше: Не надивуєшся, дивина та й годі

Правильніше: Не мати сорому