МОВАХ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: говорити на різних мовах (різними мовами)

Правильніше: різними мовами

Правильніше: говорити різними мовами; не розуміти один одного (одна одну, одне одного, одні одних)

Правильніше: Книга вийшла багатьма мовами

Правильніше: утратити мову; утратити дар мови

Правильніше: перекласти оголошення українською мовою

Правильніше: опанував мову; добре вивчив мову

Правильніше: навчати музики (мови)

Правильніше: англійською мовою

Правильніше: говорити українською мовою (по-українському)

Правильніше: знати мову

Правильніше: вчитися рідною мовою

Правильніше: Наповнений заборонами рідної мови

Правильніше: Пролунає рідною мовою

Правильніше: Читаю англійською мовою

Правильніше: Розмовляти українською мовою

Правильніше: Секретарка, яка володіє англійською мовою

Правильніше: як це сказати українською мовою?

Правильніше: відібрало мову

Правильніше: я розмовляю українською мовою

Правильніше: сипати дотепами (жартами)

Правильніше: про це не може бути й мови

Правильніше: зав'язало (перепинило) мову

Правильніше: уловити в мові

Правильніше: пипоть тобі на язик; щоб тобі поприндило! бодай тобі заціпило! бодай тобі з такою мовою!

Правильніше: скажи це українською мовою

Правильніше: говірна (жива) мова

Правильніше: мова не мовиться

Правильніше: ідеться про кого (про що); [мова] мовиться про кого (про що)

Правильніше: рідна мова йому незрозуміла

Правильніше: прості слова; проста мова

Правильніше: слова простої мови; простомовні слова

Правильніше: про це годі й говорити

Правильніше: знайти спільну мову

Правильніше: не про це йдеться; не про це мова (мовиться); річ не в цьому

Правильніше: опанувати мову

Правильніше: урвати мову (річ)

Правильніше: немає чого (годі, шкода) й казати (говорити, балакати); шкода й слова (й мови); нема й мови (слова)

Правильніше: нерозбірлива мова

Правильніше: не держиться купи

Правильніше: завжди (повсякчас) на язиці в кого хто (що); раз у раз говорить (балакає) про кого (про що) хто; тільки й мови що про кого (про що) в кого

Правильніше: шкода мову псувати

Правильніше: не в тім (не про те, не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила

Правильніше: наламати язика

Правильніше: йдеться про найважливіше

Правильніше: мова мовиться; йдеться (розходиться) про…

Правильніше: викладова мова

Правильніше: мова йде про…

Правильніше: москалька

Правильніше: знюхатися

Правильніше: гострий на слово (на слова, на мову, на язик)

Правильніше: езопівська мова

Правильніше: розпочати говорити (повести мову) про (за) що

Правильніше: порозумітися; знайти спільну мову

Правильніше: забути язика в роті

Правильніше: відібрало мову; заціпило [рота]; усох язик

Правильніше: не до мови, не до розмови

Правильніше: безперечно; без крихти сумніву; й говорити нічого (нема чого, нема що); само собою; навіть немає мови

Правильніше: іносказання; мова езопа; езопівська мова

Перевірте, чи не пропущено кому перед порівняльним зворотом (Правопис §118 Б 12).

АЛЕ:

Конструкція мова йде, мова йшла є калькою, замініть стилістично кращим варіантом: ідеться, ішлося.

Замініть конструкцію один в один, коли мовиться про однакові, першосортні предмети, на стилістично кращий варіант: добірний, як (мов, наче…) перемиті;  коли мовиться про осіб: одним лицем.

АЛЕ:

Опуклі многогранники, паралельним перенесенням яких можна заповнити весь простір так, щоб вони не входили один в один і не залишали порожніх місць.

Це фразеологічне словосполучення і семантично відповідні йому йдеться, мовиться (з додатком) та словосполучення мова мовиться (рідше вживане) означають «розмова», «міркування», «бесіда» і властиві українській літературній мові. «Комбат усміхнувся, розуміючи, що йдеться про флягу вина». (О. Гончар.) «До гурту підходили все нові тіні. Дехто з них питав крайнього, про що йдеться». (С. Васильченко.) «Шовкун саме чистив у кутку автомат, видно, не второпав, про що йшла мова». (О. Гончар.) «Жодна душа не повинна знати, про що йде мова в листі». (О. Донченко.) Розмовному стилю мовлення властиві ще вирази типу «мова про вас», «не про це мова». «Ну, та не про мене зараз мова. Мова про вас». «Але про це ж умовились вони, що — точка. Мова про інше». (А. Головко.)
Як порушення норми сприймається вживання слова мова в сполученні з дієсловом йдеться («Мова йдеться про новий кінофільм») замість мова йде або йдеться (без слова мова). Неправомірним є також вживання в усіх стилях, крім поетичної мови, словосполучення річ іде (з цим же значенням).
Слово річ як синонім слова мова в науковому й публіцистичному стилях не виступає. Проте поряд зі словом мова його широко застосовують у поезії. Порівн. у Т. Шевченка в «Катерині»: «Не слухала моїх речей, то її послухай…»; «Та не чули вже тих речей ні батько, ні мати…» і в «Гайдамаках»: «Меж мови-розмови цілувались, обнімались»; «…аж верби нагинались слухать тую мову. Ото мова!» У Лесі Українки в поезії «Слово, чому ти не твердая криця…»: «Ти, моя щира, гартована мова» і «Стрінеться з брязкотом інших мечей, з гуком нових, не тюремних речей». У П. Тичини: «На майдані пил спадає, замовкає річ…» і «Славте мову цю чудову на оновленій землі! Ця ж бо мова для народу вище всіх пісень, симфоній».

1. Справа – діло – річ
Останнім часом іменник справа майже витиснув з ужитку слово діло. Багатьом здається, що лексеми синонімічні, але справа, мовляв, звучить якось поважніше. Тому й пишуть: «Знається на своїй справі», «Майстер своєї справи». Як вважав наш видатний мовознавець Борис Антоненко-Давидович, справді, бувають випадки, коли ці слова – тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі» або «Я прийшов до вас із таким ділом». А от у перших двох фразах треба було поставити діло: «Знається на своєму ділі», «Майстер свого діла». Чому? Бо під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів'я), «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (Михайло Коцюбинський). А вживаючи лексему діло, звичайно мають на увазі якусь працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (Іван Нечуй-Левицький), «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст).
На слово ж річ як відповідник російського дело ми часто натрапляємо в класиці («Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде» – Олександр Кониський), у фольклорі («Лицарська річ – у бою полягти» – приповідка), в нашій сучасній оригінальній і перекладній літературі.
Борис Антоненко-Давидович настійно рекомендував відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что...» вживати українські «У чому річ?» «Річ у тім (тому), що...», а не «В чому справа?», «Справа в тім (тому), що...»
2. Мова – річ
Слово річ як синонім іменника мова в науковому й публіцистичному стилях не виступає. Але паралельно з цією лексемою ним широко послуговуються в поезії. «Та не чули вже тих речей ні батько, ні мати» (Тарас Шевченко), «На майдані пил спадає, замовкає річ» (Павло Тичина).
3. Яка різниця між поняттями мова і мовлення?
Мова – основний засіб спілкування та взаємного розуміння в суспільстві; здатність людини говорити. «Не дадуть дитині до мови дожить» (Тарас Шевченко).
Мовлення – реалізація мови як системи, мовна діяльність, манера говорити. Розвиток мовлення, культура мовлення, усне мовлення, ділове мовлення, сценічне мовлення, радіомовлення, телемовлення, стилістика мовлення.

Правильніше: перська мова

Перше словосполучення і семантично відповідні йому йдеться (без слова мова), мовиться (з додатком) та зворот мова мовиться (рідше вживаний) притаманні українській літературній мові. «Жодна душа не повинна знати, про що йде мова в листі» (Олесь Донченко), «Комбат усміхнувся, розуміючи, що йдеться про флягу вина» (Олесь Гончар). «Торкнув парубок свого коня ногами й догадався: про Давида мова йшла» (Андрій Головко), «До гурту підходили все нові тіні. Дехто з них питав крайнього, про що йдеться» (Степан Васильченко).
Як порушення літературної норми сприймається вживання слова мова в сполученні з дієсловом ідеться. «Мова йдеться про нову виставу столичного театру імені Івана Франка» (з газети).До розмовного стилю відносять вислови типу мова про вас, не про це мова тощо. Мова йде про виставу і йдеться про виставу, мова йде про кандидата на пост президента України і йдеться про кандидата на пост президента України. Правомірним є словосполучення мова мовиться, однак воно рідковживане.
Як порушення норми сприймається вживання іменника мова з дієсловом йдеться. Треба: мова йде або просто йдеться, мовиться. Неправомірним є також використання в усіх стилях, за винятком поетичного, словосполучення річ іде (з цим самим значенням).

Письменник Кость Гордієнко, добрий знавець народної мови, говорив:
– Створюється враження, що загрожує нам і в побуті, і в літературі не так архаїзація мови, як канцеляризація. Хіба ми не помічаємо, як добірне народне слово гнітять канцелярські бур'яни? Де ви знайдете такого голову колгоспу, який би, приміром, сказав просто: «Кури добре несуться».
Цього не може бути. Він неодмінно скаже: «Кури вступили в період інтенсивної носки яєць». Чи почуєте від нього, що колгосп «силосує гичку». Ні, він такою «буденною» мовою розмовляти не буде. Він скаже: «Колгосп вступив у період силосування зеленої маси».
Погнила не полова, а «пожнивні рештки».
І вже буряк – не буряк, а «цукрова сировина».
У розмовах із людьми, на нарадах я вволю наслухався отих казенних висловів. Дехто вважає це за хороший тон, надто охоче переймає отой казенний стиль.
Якось правління колгоспу, слухаючи скаргу жінки на обурливу поведінку свого чоловіка, ухвалило: «Зобов'язати Сидоренка відрегулювати свої відносини з дружиною». Я думаю, що це не тільки сільська «знахідка».
Я вже колись наводив приклади:
«Давайте рухатися до лісу...»
або:
«Він висунув свою рацію...»
Чи не пародійно це звучить?
Щоб наочно показати читачеві, якими є канцелярські штампи і в публікаціях газет, і навіть у художніх творах, Кость Гордієнко складає маленьку «новелу»:
«Галина перебувала в колективі на гарному рахунку. Вона домагалася успіху шляхом сумлінної праці. Хоч на початку з нею і не хотіли рахуватися. Це їй коштувало чималих зусиль.
Трудова наполегливість викликається заінтересованістю дівчини в збільшенні виходу продукції. І цього ніяк не можна скинути з рахівниці. Збоку вона виглядала цілком щасливою.
Спочатку вона лише намацувала новий стиль у роботі, а згодом розгорнула свою діяльність.
У кінцевому рахунку вона перемогла».

Правильніше: відібрало мову

За польською мовою, подекуди, надто в південно-західних говорах України, кажуть: «Тут ходить не о (про) волю, а о (про) мус». Нема потреби запозичати з інших мов слова, коли є свої, українські: мова мовиться («Батько промовив ті слова так спокійно, наче мова мовилася про когось іншого, а не про нього». — І. Нечуй-Левицький), мовитись («Тут, бачите, мовиться ось про що». — З живих уст), річ у тім («Не в тім річ, що в хаті піч, то біда, як нема». — М. Номис), ідеться («Тут ідеться, чи додому вернеться». — З живих уст), у тім сила («Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе». — Приказка).

Правильніше: ідеться про ...
На засіданні йтиметься про наслідки переговорів.
Не про це йдеться!
Ідеться про дотримання закону.

Правильніше: наче, мов, ніби, немов

Правильніше: Мов за командою

Правильніше: Спілкуються українською мовою

Правильніше: Тією самою мовою

Правильніше: Панівна мова

Правильніше: Опанувати мову

Правильніше: Перська мова

Правильніше: Нерозбірлива мова

Правильніше: Латиська мова

Правильніше: Обважніла голова, голова мов чавуном налита

Правильніше: Учитель української мови

Правильніше: Заціпило рота; заціпило