МАЙНО — СЛОВОВЖИВАННЯ

У тексті офіційно-ділового стилю замініть іменник скарб, якщо мовиться про господарські речі, на стилістично кращий варіант: майно.

АЛЕ:

У лісі під сосною ми викопали скарб.

Правильніше: нерухомість

Правильніше: закласти майно

Українське слово скарб (рос. сокровище) означає «коштовності; речі надзвичайно великої вартості». «Усі скарби з своїх скарбниць оддав би (Саїд) за волю» (Іван Нечуй-Левицький), «Черевань доскочив собі незчисленного скарбу» (Панько Куліш). Часто цей іменник уживають у нас і переносно. «В свій дитинний вік відрадний Носив я в серці скарб чуття» (Микола Зеров). Похідні – скарбниця, скарбівня, скарбник, скарбничий, скарбовий і т. ін.
Відповідниками російського скарб в українській мові є «господарські речі, пожитки, майно». «Нещасний Гельє зв'язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю» (Михайло Коцюбинський).
Отже, коли йдеться про предмети домашнього вжитку, доречні слова майно чи пожитки, а не скарб.

«Слово шахтаря — нерушиме», — читаємо в газеті, але трохи згодом у цій же газеті бачимо: «Слово робітника — тверде, непорушне слово», — після чого й виникає питання: чи є якась різниця між словами нерушимий і непорушний?
Значеннєвої різниці між цими прикметниками в таких і подібних контекстах нема ніякої, обидва вони відповідають російським словам нерушимый, незыблемый, ненарушаемыи, непреложный; синонімом до них є прикметник незламний: «Слово, дане залізничниками, — тверде і незламне» («Радянська Україна»). Проте морфологічна різниця між першими словами є велика. Прикметник нерушимий виник із частки не й російського дієслова рушить, що означає по-українському «руйнувати, розвалювати, валити»; а прикметник непорушний — із частки не й українського дієслова порушувати, маючи означення «той, якого не зламати, не можна від нього відступитися»: «Стою — мов скеля непорушний» (П. Тичина). З цього видно, що треба користуватись тільки прикметником непорушний.
Але є й українське слово нерушимий, що походить від частки не й українського дієслова рушити в розумінні «чіпати, займати»: «Що діди та батьки кров'ю здобули, те нерушиме» (М. Коцюбинський). Між цим прикметником і наведеним у першій фразі є певна не тільки морфологічна різниця, а й значеннєва: тут він є відповідник до російського неприкосновенный.
Інколи плутають прикметники непорушний і нерухомий у значенні російського неподвижный і не знають, якого з них краще вжити: непорушна тиша чи нерухома, нерухомий погляд чи непорушний?
Прикметник нерухомий означає «той, що не рухається, перебуває в стані спокою»: «Обомліла й заніміла, нерухома стала» (П. Куліш); «А мати стояла на місці нерухома, дивилась синові вслід» (А. Головко); прикметник непорушний, крім згаданих вище значень, указує на те, що не можна чогось порушити: «Скелі стояли непорушні над водою» (Словник Б. Грінченка).
Отож, слід казати непорушна тиша, непорушний закон, але — нерухомий погляд, нерухоме майно тощо.

Правильніше: дільба майна

Правильніше: вивласнення майна

Правильніше: відкритий продаж майна

Правильніше: Машини навантажені нехитрим (небагатим) хатнім (домашнім) майном