КРАСНИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

красивий, як картинка

Правильніше: гарний, як намальований (як написаний); гарний (красний, хороший), хоч малюй (хоч пиши)
Мова – не калька: словник української мови

Нові географічні назви

Відповідно до Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” Верховна Рада України своєю постановою перейменувала майже 300 населених пунктів, зокрема:

СТАРА НАЗВА НОВА НАЗВА
 Артемівськ (Донецька область)  Бахмут
 Артемівськ (Луганська область)  Кипуче
 Артемове  Залізне
 Вахрушеве  Боково-Хрустальне
 Дзержинськ  Торецьк
 Димитров  Мирноград
 Дніпродзержинськ  Кам'янське
 Дніпропетровськ  Дніпро
 Іллічівськ  Чорноморськ
 Кіровоград  Кропивницький
 Кіровськ  Голубівка
 Кіровське  Хрестівка
 Комсомольськ  Горішні Плавні
 Комсомольське  Кальміуське
 Котовськ  Подільськ
 Красний Лиман  Лиман
 Красний Луч  Хрустальний
 Красноармійськ  Покровськ
 Краснодон  Сорокине
 Красноперекопськ  Яни Капу
 Кузнецовськ  Вараш
 Орджонікідзе  Покров
 Петровське  Петрово-Красносілля
 Свердловськ  Довжанськ
 Стаханов  Кадіївка
 Торез  Чистякове
 Ульяновка  Благовіщенське
 Цюрупинськ  Олешки
 Червонозаводське  Заводське
 Червонопартизанськ  Вознесенівка
 Щорс  Сновськ
 Юнокомунарівськ  Бунге

Красивий, гарний, вродливий, красний, хороший, чудовий

Усі ці слова значеннєво є дуже близькі між собою й відповідають російським красивый, хороший. Дехто так уподобав слово красивий, що забув усі інші слова-синоніми: красива дівчина, хоч можна сказати й гарна (вродлива, красна) дівчина. Дехто каже: «Який красивий будинок!» — не замислюючись над тим, що, може, краще сказати: гарний (чудовий) будинок.
Наведемо кілька прикладів із нашої класичної літератури й фольклору: «Гарна, як квітка гайова» (М. Номис); «На городі верба рясна, там стояла дівка красна» (народна пісня); «Вишию лишень я йому подушку гарну напродиво» (І. Нечуй-Левицький); «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» (М. Номис); «Хвалилася сусідам своїм молодиця: яка вона хороша, яка білолиця» (Я. Щоголів).
Прикметнику красивий народна мова надавала трохи іншого значення, ніж дехто надає йому тепер, — він указував не на саму красу, а на те, що надає людині краси: «Прибігли до його трупа, покропили цілющою водою — він зціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ще кращий став» (Казки й прислів'я, що записав І. Манжура).
Як бачимо з цих прикладів, українська класика й народна мова широко використовували багатство синонімів, дуже рідко вдаючись до слова красивий. Таких прикладів можна навести багато, не кажучи ще й про інші слова-діалектизми, наприклад: гожий, пригожий, красовитий, ловкий, файний («Кажуть люди, кажуть, що я — файна дівка». — Закарпатська пісня; «Ловкий парубок. — Із живих уст на Полтавщині; «Вдовине личко красовите». — Марко Вовчок). То яка потреба збіднювати мову, забувши цю словесну різноманітність, і пересипати писаний текст чи живу мову одним-однісіньким словом красивий? А тим часом ми вживаємо його навіть там, де воно ніскільки не підходить: «Твій учинок — дуже некрасивий».

щоб справити враження

Правильніше: для красного слова
Мова – не калька: словник української мови

чужим добром не розживешся

Правильніше: з чужого добра не строїть двора; у чужій кошарі овець не розвести; чуже добро бере за ребро; хоч не красне, але власне; чужим добром не збагатієш; у чужій кошарі овець не розведеш; чуже добро бере за ребро; чуже не гріє; чужим волом не доробишся; чужий добиток не прийде в пожиток
Мова – не калька: словник української мови

художня література

Правильніше: красне письменство
Мова – не калька: словник української мови

золотий вік (пора)

Правильніше: красна молодість
Мова – не калька: словник української мови