КОМІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

крапка з комою

Правильніше: середник
Мова – не калька: словник української мови

ком підкочується до горла

Правильніше: клубок підступає до горла
Мова – не калька: словник української мови

Дати спокій і залишити(ся) в спокої

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію залишити в спокої (кого, що), залишатися на стилістично кращий варіант: дати (чистий, святий) спокій (кому, чому), не турбувати (кого, що); мати (чистий, святий) спокій.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Як у Рівному просили залишити у спокої очільника місцевої митниці. Як у Рівному просили дати спокій очільнику місцевої митниці.
Я хочу залишитися в спокої! Я хочу мати чистий спокій.

Сяйнула, блиснула думка і осінило

Перебудуйте речення, замінивши скальковане дієслово осінити на стилістично кращий варіант: сяйнула, блиснула, стукнула в голову думка (кому).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
І тут його осінило: це ж був його друг. І тут йому сяйнула думка: це ж був його друг.

Підплачувати і підкупати

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію з дієсловом підкупати (кого), якщо мовиться про давання хабара, на  стилістично кращий варіант: підплачувати (кому).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Магнат звик підкупати суддів, які виносять рішення на його користь. Магнат звик підплачувати суддям, які виносять рішення на його користь.

Позначитися і відбитися

Замініть дієслово відбитися, якщо мовиться про вплив, на стилістично кращий варіант: позначитися (на кому, чому).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
З 1 січня в Україні скасували додатковий імпортний збір на автомобілі: як це відбилося на цінах? З 1 січня в Україні скасували додатковий імпортний збір на автомобілі: як це позначилося на цінах?

АЛЕ:

М'яч відібився від стіни.

Підплатити і підкупити

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію з дієсловом підкупити (кого), якщо мовиться про давання хабара, на  стилістично кращий варіант: підплатити (кому).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Але магнат підкупив суддю, який виніс рішення на його користь. Але магнат підплатив судді, який виніс рішення на його користь.

Позначатися і відбиватися

Замініть дієслово відбиватися, якщо мовиться про вплив, на стилістично кращий варіант: позначатися (на кому, чому).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
З 1 січня в Україні скасують додатковий імпортний збір на автомобілі: як це відіб'ється на цінах? З 1 січня в Україні скасують додатковий імпортний збір на автомобілі: як це позначиться на цінах?

АЛЕ:

М'яч відіб'ється від стіни.

Хоч кого (кому…), хай кого (кому…) і кого (кому…) б не

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом кого (кому) б не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч кого (кому), хай кого (кому).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Кого б не побачив ти на порозі, привітай. Хоч кого побачиш ти на порозі, привітай.

АЛЕ:

Немає жодного поета у цьому місті, кого б не знали ми особисто.

Призначений, рекомендований і розрахований

Перевірте вживання дієприкметника розрахований і в разі потреби використайте стилістично влучніші синоніми або замініть: призначений (для кого), рекомендований (кому).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
розрахований на науковців рекомендований науковцям
розрахований на дітей дошкільного віку призначений для дітей дошкільного віку

АЛЕ:

Розрахований на підставі статистичних даних коефіцієнт дорівнює 0,64.

Капосне “як”

Капосне, бо, стикаючись з ним, щоразу ламаєш голову: а треба в цьому випадку тут ставити якийсь розділовий знак чи ні? Гадаємо, позбутися клопоту допоможуть правила, вміщені нижче.
Прислівник як з часткою би пишеться окремо. «Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи» (Михайло Коцюбинський). Слід відрізняти їх від однозвучного сполучника якби, що вживається в складнопідрядному реченні з підрядними умовами і, якщо є потреба, замінюється сполукою коли б.
Цей прислівник з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -таки, -то подається через дефіс: будь-як, як-небудь, казна-як, хтозна-як, як-таки, як-то.
Сполучник як з часткою от пишеться теж через дефіс: «Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам'ятників, на нашому кладовищі не було» (Олександр Довженко). У ролі префікса в формах найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників як пишеться разом: якнайбільший, якнайбільше тощо.
Кому перед »як» ставимо:
1. Коли приєднується підрядне речення способі дії зі значенням порівняльної характеристики, уподібнення; сполучник як близький семантично до слів мов, немов, наче, неначе. «Гарячий місяць сяє на підповні, пливу, як човен, знявши паруси» (Андрій Малишко).
2. Якщо порівняльному зворотові передують слова такий, так. «Шість років Левкові минуло, мало сміху на його обличчі, навіть зітхав часто, так само, як мати» (Михайло Стельмах).
3. Якщо порівняльний зворот починається сполукою як і. «Українська література, як і вся наша культура, переживає не кращі часи» ( з газ.).
4. Якщо як приєднує вставні слова, словосполучення і речення. «Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном» (Олександр Довженко).
5. Якщо сполучник як приєднує прикладку, що має додатковий відтінок причини. «У горах Брянський, як командир роти, зустрівся з новими труднощами» (Олесь Гончар).
6. У зворотах не хто інший, як; не що інше, як. «Не хто інший, як Юрій Гагарін, першим полетів у космос» (з газ.).
Кому не ставимо:
1. Якщо порівняльний зворот має значення обставини способу дії і може бути замінений орудним відмінком іменника або прислівником. «Пливу як тінь по морю снів за нею» (Максим Рильський). Порів.: пливу тінню.
2. Якщо сполучник як приєднує зворот, який характеризує предмет з одного якогось боку або ж має значення «у ролі кого, чого». «Це його виділяє з-поміж багатьох як митця» (з газ.).
3. У складних сполученнях перед тим як, після того як та ін., якщо перша їхня частина не входить до головного речення. «Перед тим як почати екзамен, директор провів інструктивну нараду» (з газ.). Але: «Добре запам'ятався тоді, як сидів за партою» (з журналу).
4. Перед прикладкою з як, якщо вона не має причинового зв'язку. «Тарас Шевченко відомий світові як талановитий поет і художник» (з підручника).
5. Якщо зворот з як виступає іменною частиною присудка. Зрозуміти як натяк. Кваліфікувати як виняток тощо. «Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду» (Іван Нечуй-Левицький).
6. Якщо перед як стоїть заперечна частка не або слова зовсім, майже, просто, точнісінько, передусім і т. д. «Учні інколи міркують зовсім як дорослі» (з газ.).
7. Якщо в порівняльному звороті порівнюване слово повторюється. «Діти як діти», «На війні як на війні» (з газ.).
8. Перед сполучниками як не... то, як... так і, що з'єднують однорідні члени речення або частини складного речення. «Допоможіть як не копійкою, то хоч порадою» (з газ.).
9. Якщо порівняльний зворот має характер стійкого словосполучення. Берегти як зіницю ока. Боятися як вогню. Один як палець. Почервонів як рак. Холодний як лід. Дивиться як теля на нові ворота. Ясно як божий день і т. д.
10. У словосполученнях типу як не як, хоч як хоч, як на те, як не було.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

постачати кого чим (батьків продуктами)

Правильніше: постачати кому що (батькам продукти)
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

погруддя кого, погруддя кому, бюст кого, бюст кому, пам'ятник кому, пам'ятник кого

Як правильно: пам'ятник Грушевського чи Грушевському, погруддя Ковпака чи Ковпаку, бюст Тичини чи Тичині?
Треба казати і писати: пам'ятник Грушевському (Лесі Українці, Франку), погруддя Ковпака (Вернадського, Богомольця). А слово бюст у значенні «скульптурне зображення людини до пояса» вживати не бажано.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

наслідувати кому, чому

Правильніше: наслідувати кого, що
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

У яких випадках слово навпаки виділяється комами, а в яких – ні?

Як прислівник воно не відокремлюється. «Ви скоріш одважуєтесь писати, ніж говорити, а я навпаки» (Леся Українка), «Колісник уражений пішов від неї, не сказавши ні слова навпаки» (Панас Мирний).
Як вставне слово (вживають для підсилення того, що виражається всупереч сказаному, очікуваному) відокремлюється. «Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх» (Олесь Гончар).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

кому не ставлять

а) перед як у висловах як слід, як треба, як годиться і подібних, коли нема ясно вираженого підрядного речення. «Роби все як слід»;
б) перед одиничними займенниками та прислівниками, що є часткою непрямого питання. «Проводжав приятеля й не сказав якого»; «Батько приїде, та не сказав коли»;
в) якщо перед підрядним реченням стоять частка не чи повторюваний сполучник сурядності. «Хлопця завжди цікавило не що він робить, а як робить»; «Сусід часто згадував і як він ішов на фронт, і як його поранило в бою»;
г) якщо підрядна частина речення зі складним сполучником стоїть перед головною. «Перед тим як виконувати вправу, повторіть правила»;
д) після протиставних сполучників а, але, однак і т. ін. «Ти впорайся зі своїми справами, а коли стемніє, приходь на дискотеку».
е) між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і мету. Сядь поміркуй про свої вчинки. Спробуй зроби цю вправу. Піди провідай батьків;
б) між двома однаковими або близькими значенням словами, з яких друге вжите з запереченням не, якщо таке словосполучення становить змістом одне ціле (чекаю не дочекаюся, дивишся не надивишся, вовк не вовк і под.), «Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем!» (Іван Нечуй-Левицький).
ж) між частинами складносурядного речення, поєднаними одиничним сполучником і (й), та (в значенні і), або, чи (в значенні або), якщо вони мають спільне слово. «Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася» (Андрій Головко). «Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк» (Анатолій Шиян).
Не відокремлюються обставинні дієприслівникові звороти:
– фразеологічного типу. Бігти не оглядаючись. Говорити не переводячи духу;
– якщо обставина починається підсилювальною часткою і (й). Можна було про все це розказувати й не вдаючись до подробиць;
– обставина, поєднана з іншою однорідною невідокремленою обставиною сполучником і. «Жінка йде поволі і трохи зігнувшись» (Олександр Довженко); – зворот із сполучним словом який у складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення. На мене чекала цікава робота, виконуючи яку я все забував;
– одиничні дієприслівники, що стоять при присудкові й мають значення прислівника. «Вона не звикла сидіти склавши руки» (Максим Рильський). «Із вирію летять курличучи ключі» (Микола Зеров).
Коли перед підрядним реченням стоять частки не, і, то воно не відділяється від головного комою: «Мене цікавить не як це сталося, а які наслідки цього факту» (порівняйте: «Мене цікавить не те, як це сталося...). «Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють» (пор.: «Треба бути уважним і тоді, коли обставини...»).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

залишити (кого?) в спокої

Правильніше: давати (кому?) спокій
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

зраджувати кому

Правильніше: зраджувати кого
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

запобігати кому чи чого?

Запобігати в значенні «заздалегідь відвертати щось неприємне, небажане» вимагає після себе давального відмінка (чому?). Запобігати аваріям, війнам, втратам, помилкам, руйнуванню і т. ін. «Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові» (Михайло Коцюбинський).
Неправильно після цього дієслова ставити питання чого? Хоча як виняток використовують фразеологічне словосполучення запобігати ласки, що означає «шукати, домагатися чиєїсь прихильності». Приміром: «А Юрко все запобігав ласки в батька та матері...» (Іван Нечуй-Левицький), «Як кожен магнат, він (Потоцький) зневажав дрібну шляхту і, як кожен магнат, запобігав її ласки» (Зінаїда Тулуб). У розумінні «догоджати комусь, підлещуватися до когось» згадане дієслово вживають також у поєднанні з прийменником перед та іменником або займенником (запобігати перед ким?). «Його боялись, перед ним запобігали» (Спиридон Добровольський).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Дієслова, що керують іменниками в певних відмінках

Переважна більшість дієслів керує іменниками в якомусь певному відмінку. Таке саме правило є й у російській мові, але відмінки керованих іменників не завжди збігаються при аналогічних дієсловах з українськими. Наприклад, дієслово дякувати керує іменником чи займенником у давальному відмінку: дякую батькові, дякуємо тобі, — тимчасом як відповідне російське благодарить вимагає знахідного відмінка: благодарю отца, благодарим тебя, дієслово зрадити керує іменником чи займенником у знахідному відмінку: зрадив мене, зрадив своє слово, а російське изменить — у давальному відмінку: изменил мне, изменил своєму слову.
Розгляньмо, як саме керують дієслова іменниками в певних відмінках.
З іменниками в родовому відмінку стоять дієслова: вживати1 («Горілки не вживав так, щоб через край». — Г. Квітка-Основ'яненко), вчити, вчитися, навчати, навчатися («Нічого було робити, — треба Кириликові вчити сестер грамоти». — Панас Мирний; «Малих діток доглядала, звичаю навчала». — Т. Шевченко); глядіти, доглядати («Гляди, як ока в голові». — М. Номис); грати, гуляти — з прийменником у (в) («Діти бігають, гуляють у ціці-баби, в хрещика». — Б. Грінченко; «Будемо грати в свого козиря». — Б. Грінченко), завдавати («Не завдавай мені сорому при чужих людях». — І. Нечуй-Левицький), заживати («Будуть до тебе козаки заїжджати, будуть у тебе хліба-солі заживати». — Народна пісня), запобігати («Не хочуть у вельможних панів ласки запобігати». — П. Куліш), зазнавати, зазнати («Не зазнала розкошоньки, вже й літа минають». — Народна пісня), пильнувати («Бабуся пильнує малої». — Марко Вовчок), послухати, послухатися («Послухали доброї поради високошановного народолюбця». — Б. Грінченко).
1 Пишемо вживати й уживати, вчити й учити залежно від того, на голосну чи приголосну кінчається попереднє слово (закон чергування).
Частина дієслів керує залежним словом у родовому відмінку без прийменника або в знахідному відмінку з прийменником на: сподіватися («Панночки сподіваємось». — Марко Вовчок; «Сподівався дід на бабин обід». — Приповідка), чекати («...хірург Богдановський присів край вікна, чекаючи на початок роботи». — О. Довженко; «Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини». — Ю. Смолич; «Я чекаю на тебе при каганці і співаю». — В. Стефаник). Дієслова ждати, дожидати керують іменником у знахідному відмінку без прийменника на: «У Підпари Гафійку ждала цілоденна робота» (М. Коцюбинський).
З іменниками в давальному відмінку стоять дієслова: боліти («Чужий біль нікому не болить». — М. Номис); це дієслово може вимагати й знахідного відмінка («Мене ж болить її відвічнеє страждання». — І. Франко), а також виступати з прийменником у (в) та іменником у родовому відмінку («Що у вас болить? — ластівкою припадає вона коло недужої». — М. Коцюбинський), вибачати («Подорожньому і Бог вибачає». — М. Номис), прощати («Скажіть їм, щоб простили мені, бурлаці, за мою смерть на чужині». — І. Нечуй-Левицький), дякувати («Дякую тобі, Іване, — промовила вона». — І. Франко), віддячити (оддячити) («Соломія усе старалась оддячити циганам за рятунок і захист». — М. Коцюбинський).
З іменниками чи займенниками в знахідному відмінку стоять дієслова: зрадити («Зрадив мене милий». — Народна пісня), опанувати («І пустиню опанують веселії села». — Т. Шевченко), радити, порадити («Де то моя Катерина, моя чорноброва! Вона мене все радила і тепер порадить». — Т. Шевченко; «Порадь мене, дівчинонько, як рідная мати». — Народна пісня). Тепер при дієслові радити (порадити) ставлять іменник і в давальному відмінку («Горький, Чехов, Франко, Коцюбинський завжди радили молодим авторам учитися, наполегливо поліпшувати свою письменницьку техніку». — «Літературна газета»).
З іменниками в знахідному відмінку й прийменником за стоять дієслова, якщо вони вказують на виконання функції чогось чи когось: бути («Ще й на весіллі в його дочки за дружку була». — І. Нечуй-Левицький), стати («Він мені за дитину рідну став». — Марко Вовчок), правити («Скриня моя за стіл править». — Ганна Барвінок), мати («Мене його батько не хоче за невістку мати». — Панас Мирний), вважати («Жаль тобі того, кого за ворога вважаєш». — Леся Українка; «Лаврін уже вважав себе за господаря». — І. Нечуй-Левицький). Дієслово вважати зрідка може стояти без прийменника за, тоді воно керує залежним словом в орудному відмінку («Та полювання він забавою вважав, рибальство — справою, священнодійством навіть». — М. Рильський).
Згадані дієслова бути, стати, правити, мати з іншим значенням, ніж у наведених реченнях, стоять без прийменника за й керують іменниками в інших відмінках: «А Ганна була, як і вона, удова, мала собі дочку-одиначку» (Марко Вовчок); «Юрко став паном, змінив своє ймення й назвав себе Юрушем» (І. Нечуй-Левицький); «А може, й сам на небесі смієшся, батечку, над нами та, може, радишся з панами, як править миром?» (Т. Шевченко).
З іменниками в знахідному відмінку й прийменником на стоять дієслова: бачити (бачити на власні очі, а не власними очима!) («А сам Наум таку колись пригоду на власні очі бачив». — М. Рильський), чути (чути на власні вуха), грати («Та й найняла козаченька на скрипочку грати». — Народна пісня), проте в сучасній літературній мові дієслово грати керує місцевим відмінком іменника з прийменником на: грати на скрипці (на роялі, на бандурі), заздрити, заздритися («На велику худобу батьківську її заздрились». — Б. Грінченко), змилосердитися («Поки прут знайшов та відсердивсь, та на свою миленьку змилосердивсь». — Б. Грінченко), плакатися («Не плачся на моє горе». — Марко Вовчок), розстаратися («Як потягнувся на юшку, то розстарайся й на петрушку». — Б. Грінченко), слабувати («Слабує на очі». — Б. Грінченко), хворіти («…деякі пухлини, на які хворіють люди, — теж вірусного походження». — «Наука і життя»).
З іменниками в орудному відмінку стоять дієслова: братися, узятися в значенні «перетворюватися на щось, укриватися чимось» («Тільки внизу, коло каменя бралась живими миготливими зморшками вода». — І. Багмут; «Ладозьке озеро бралося кригою». — Ю. Смолич; «Нога в хлопця взялася синіми плямами». — О. Донченко), говорити, читати, перекладати, учити, навчати, повчати якоюсь мовою («Поучали з церковної амвони рідних братів чужою мовою». — Б. Грінченко); іноді помилково кажуть: «Я вмію читати на англійській мові, а говорити можу й на німецькій», замість: «Я вмію читати англійською мовою (або по-англійському), а говорити можу й німецькою (або по-німецькому; одружитися з кимось (іноді женитися), а не на комусь («Оженився з Палажчиною дочкою». — І. Нечуй-Левицький; «Софія одружилась з Ізаровим». — А. Шиян); їхати, пливти, плинути чимось, а не на чомусь («Їде чумак шістьма парами». — Б. Грінченко; «Комбайн велично плине шумним широким степом навпростець». — І. Муратов).
З іменниками в місцевому відмінку й прийменниками по, на, в стоять дієслова: знати, пізнати («Знати пана по халявах». — Прислів'я; «Пізнати ворону по пір'ю». — Прислів'я), розумітися, знатися на чомусь («Теля не знається на пирогах». — Прислів'я; «На рибі теж розумітися треба». — Ю. Збанацький), кохатися в чомусь («У химерному кохатися, видумки сплітати». — Б. Грінченко), вибачати на слові («Вибачайте, люди добрі, на цім слові». — Марко Вовчок); бути певним із прийменником на («Коли загублю, то вишукаю, бувай на тому певна, моя сиза голубко». — Марко Вовчок), із прийменником у (в) («Згорда поглядають вони довкола, певні в своїх силах». — М. Коцюбинський) або без прийменника, але з родовим відмінком («Одначе чужинець і сам не був певний правильності того, що говорить». — О. Досвітній).

Відчитати чи вичитати?

В одному оповіданні для дітей є така фраза: «Карапузи вирішили відчитати Машу й добре присоромити». Ні, треба не відчитувати Машу, а — вичитати або прочитати Маші. Ганити когось, дорікати комусь або читати комусь нотацію, цебто по-російському отчитивать, отчитать, буде по-українському вичитувати, вичитати комусь (а не когось!): «Батько вичитав їй за поламану квітку» (Словник за редакцією А. Кримського), — або прочитувати, прочитати: «Добру молитву прочитали їй за брехні» (Словник за редакцією А. Кримського).

повинуватися

Правильніше: коритися (кому), слухати (кого)
Словник-антисуржик.

відчитати за провину

Правильніше: вичитати (кому), вишпетити (кого), прочитати мораль
Словник-антисуржик.