КНИЖКА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: підручна книжка

Правильніше: книжка побачила світ (вийшла у світ)

Правильніше: нотатник

Правильніше: як книжка пише

Що таке книжка? За мовними довідниками, це переплетені в одне ціле друковані або рукописні аркуші з певним текстом. Це окремо виданий чи призначений для видання твір, і одна з частин роману, і номер товстого журналу.
Не применшимо вагу солідного тому, якщо назвемо його книжкою. Але з якогось часу це слово чомусь стали обминати, вживаючи тільки книга. Іноді доходило до смішного: невеличку збірочку-метелик початківця випускали у світ з видавничим девізом «Перша книга прозаїка». А чому не «Перша книжка прозаїка»? Чи поета, гумориста, драматурга?
Іменник книга звучить з відтінком урочистості, піднесеності. Наприклад: «Книга вчить, як на світі жить» (прислів'я), «Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить» (Іван Франко).
В офіційних назвах, скажімо, в найменуваннях спеціалізованих закладів чи їхніх підрозділів, що поширювали друковані видання через пошту (магазин «Книга – поштою», відділ «Книга – поштою») усталилося слово книга. Від нього пішло книгарня. В діловому й побутовому мовленні книгою називають зшиті докупи, в оправі аркуші; фоліанти з відповідними записами: бухгалтерська книга (головна – гросбух), касова книга, книга обліку товарів, книга скарг і пропозицій, книга відгуків (вражень) тощо.
Але й слово книжка входить до цілого ряду термінологічних висловів: трудова книжка, ощадна книжка, телефонна книжка, залікова книжка. Звідси й загальновживане записна книжка (скорочено записник), куди занотовують щось для кращого запам'ятовування: думки, враження від почутого, побаченого, прочитаного, адреси, телефони і т. ін.
Отже, книжка й книга в окремих значеннях синонімічні, але різняться усталеною сполучуваністю з деякими словами. Варто пам'ятати, що для друкованого видання літературного твору загальною назвою є книжка.

Чи є якась різниця між цими словами, чи вони — абсолютно тотожні й їх можна довільно вживати на свою вподобу? Хоч ці слова й мають схожість, однак різниця між ними є, що залежить не стільки від змісту, скільки від розміру книжки. Найбільше ми вживаємо слово книжка: «Ах, я довго вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала» (П. Тичина); «Письменному — книжка в руки» (М. Номис).
Під словом книга розуміємо грубий фоліант, гросбух — головну бухгалтерську книгу, книгу вхідних і вихідних паперів чи так зване Святе Письмо: «Чи то вмер чернець у келії, пишучи святу книгу?» (І. Франко). Виходячи з цього, треба відповідно користуватися словами книжка й книга.

Правильніше: Настільна книжка

Правильніше: кохатися в книжках

Правильніше: ніби з книжки бере

Правильніше: брати знання з книжок

Правильніше: розшарпати книжку

Правильніше: розгорнути книжку

Правильніше: ще книжки в сумці, а вже дівки в думці; як задумав женитися, то вже пізно вчитися

Правильніше: гортати книжку

Правильніше: згорнути книжку

Правильніше: як з книжки читати (розказувати, розповідати); як по псалтирю читати

Правильніше: дивиться в книжку, а нічогісінько не тямить (не розуміє)

Правильніше: говорити як з книжки брати

Правильніше: розгортати книжку

Правильніше: бреше, як шовком шиє; бреше, як з книжки вичитує (читає); бреше, як з листу бере; бреше як рябий (як рудий) собака; бреше як собака (як пес, як рябко); бреше як собака на висівки

Правильніше: Охочих читати українську книжку побільшало

Правильніше: Розгорнемо книжку

Правильніше: Аркуші з книжок