ЗІЙТИСЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: стати на близьку (коротку) ногу з кимось

Правильніше: сягнути на чужу грядку

Правильніше: погодитися в ціні

Правильніше: зблизитися з ким

1. Чи можна вживати паралельно слова збігатися і співпадати?
Недоладними, позбавленими внутрішньої форми вважають мовознавці дієслово співпадати й утворений від нього іменник співпадіння. Адже префікс спів- (відповідник старослов'янського со-) трапляється переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, які виконуємо разом: співавтор, співвидавець, співдоповідач, співнаймач, співпрацівник, співрозмовник, співучасник, співтворчість, співучасть тощо. Якщо взяти на допомогу здоровий глузд, то кальку співпадіння, влучно зауважила лінгвіст Олександра Сербенська, можна тлумачити хіба що як «спільне з кимось падіння».
Натомість маємо лексеми, які цілком відповідають значенням російського совпадать: збігатися («Думка директора збігається з думкою його підлеглих» – з газети), сходитися («Дивувались трохи, що слова проповіді й вчинки батющині не зовсім сходяться якось» – Михайло Коцюбинський), зійтися («От бачиш, се випадок нещасливий, – він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою» – Леся Українка).
Такими лексемами й годиться користуватися, а не творити без потреби недолугих неологізмів на кшталт співпадати, співпадіння.
2. Збігатися чи співпадати?
Дієслово збігатися, крім прямого значення, використовується і в переносному – «бути спільним, тотожним; відбуватися одночасно з чимось». «Щодо цього погляди Антоновича цілком збігалися з поглядами комбата» (Олесь Гончар), «Яків ловив себе на тому, що його думки про економію збігалися з думками старшого брата» (Михайло Стельмах).
Проте досить часто, надто в усному мовленні, замість збігатися невиправдано вживають співпадати. «Позиції багатьох депутатів співпадають» (з виступу на сесії парламенту). Це дієслово, яке Борис Антоненко-Давидович назвав недоладним, а Олександр Пономарів – покручем, не фіксує в своєму реєстрі жоден сучасний словник. Не має підстав і перспектив набути прав громадянства в українській літературній мові й дієслово співставляти – невдала калька з російського сопоставлять. Треба пам'ятати, що наша мова виробила словотворчу модель, де префікс спів- (як відповідник старослов'янському со-) є переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, спрямованих на це. Наприклад: собеседник – співрозмовник, сотрудник – співправцівник, содоклад – співдоповідь, сострадать – співчувати. Російські лексеми з префіксом со-, які передають інші значення, перекладаються й іншими відповідниками: соблазнитель – спокусник, сознание – свідомість, соперник – суперник, сопоставлять – зіставляти, порівнювати. Отже, не співставляти факти, а зіставляти, порівнювати.
До того ж давні українські слова збігатися і зіставляти обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність.

Правильніше: не вродив мак – пробудемо й так

Правильніше: все на купі зібралося

Правильніше: з одного сукна ґудзики; зійшовся яким з таким; одного засолу огірочки; родом кури чубаті

«Моя точка зору не співпадає з думкою моїх колег», — читаємо в одній дисертації, де науковий працівник забув або не знав, що дієслова співпадати нема в українській мові, це — калька з російського совпадать. Натомість у нашій мові є слова, що цілком відповідають значенням цього російського слова: збігатися («Найближчий розгляд показує, що погляди багатьох вчених різних країн на найважливіші проблеми, що хвилюють зараз людство, цілком збігаються». — З газет), сходитись («Дивувались трохи, що слова проповіді і вчинки батющині не зовсім сходяться якось». — М. Коцюбинський), зійтися («От бачиш, се випадок нещасливий, — він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою». — Леся Українка).
Цих слів і слід додержуватись, замість того щоб творити без усякої потреби нові недоладні слова на кшталт «співпадати».

Правильніше: Всі погодилися, що