ЗДІБНИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте вживання:

здібний, талановитий — обдарований;

і здатний — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Він дуже здатна дитина. — Він дуже здібна дитина.

Правильніше: шарики працюють у кого

Правильніше: попри всі свої здібності; хоч і який здібний

Правильніше: першої руки; золота голова

Правильніше: на всякі штуки мастак

Перевірте вживання:

здібний — обдарований, талановитий;

і здатний (здатен), спроможний — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Він не здібний знайти потрібний документ.  — Він не здатен знайти потрібний документ.

Здатний — це «спроможний», «такий, що має змогу, силу, певні дані щось зробити». Це слово вживають з інфінітивом:
а) коли йдеться про можливості, властиві живому організмові в і д п р и р о д и: «Деякі представники тваринного світу здатні не тільки сприймати ультразвукові коливання, а й утворювати їх». (З журналу.);
б) коли мова йде про п о т е н ц і а л ь н і фізичні можливості когось або чогось: «Але з усього було видно, що вона справді вже не здатна ступити й кроку». (О. Гуреїв.) «Виготовлений на заводі циліндр здатний витримати величезний тиск повітря». (З газети.);
в) коли треба передати думку про наявність чи відсутність у людини м о р а л ь н о ї сили щось зробити:

М а р т і а н:
з таких бувають мучениці, брате.
(Леся Українка.)

Вона [весна] — в душі, що рветься у дорогу,
У пісні, що не здатна вже мовчать;
Вона — в очах, що чорно і волого
Під білою хустиною блищать.
(М. Рильський.);

г) коли мова йде про можливість м о р а л ь н о г о в п л и в у когось чи чогось на когось або щось: «Тільки мати здатна була заспокоїти хворого, коли в нього починався приступ». «І може тільки ця бурхлива маршова ніч здатна була викликати Брянського на одвертість». (О. Гончар.)
М о р а л ь н у п і д г о т о в л е н і с т ь (чи непідготовленість) до чогось виражає слово здатний у сполученні з додатком у знахідному відмінку з прийменником на (здатний — н а щ о?): «Перед ними був зовсім новий Шевченко. …Перед ними був грізний викривач, який вражає словом жалюгідних у своєму мавпуванні усього чужоземного провінціальних панків і ліберальних на словах самодурів, здатних на будь-який злочин, на тупий і дикий деспотизм». (З. Тулуб.) «Звичайно, я не раджу тобі бути поганим воїном або ховатися за чужі спини. Я знаю, що ти на це не здатний, і, може, саме за це найбільше тебе люблю». (О. Гончар.)
Слово здатний може мати значення, близьке до «здібний», коли вживається в ролі присудка, що керує додатком у родовому відмінку з прийменником до (здатний — д о ч о г о?). «Моя мати була дуже здатною до всякої науки, та, на жаль, не було кому її вчити». (В. Самійленко.) «Перед чужими тільки й чуєш про Василя, який він розумний та до всього здатний». (Панас Мирний.)
Застарілим є вживання слова здатний у значенні «здібний», «обдарований» без додатка (в ролі означення: здатна дитина); словники у своїх рекомендаціях це допускають з позначкою «рідко».
Здібний означає «обдарований, такий, що має здібності»: здібний математик, шахіст, музикант, здібна (обдарована) дитина. «Багато здібних підмайстрів, гідних стати першорядними майстрами, тікало на Січ від визисків і знущань цеху». (З. Тулуб.) «І взагалі Семен Ларивонович — ентузіаст механізації, а Мишуня вважався за його здібного й наполегливого учня». (Ю. Яновський.) «Брянського він вважав дуже здібним офіцером, але сухим і до деякої міри педантом». (О. Гончар.)
Слово здібний у властивому йому нині значенні вживалося й раніше. «Професор уже готов був узнати його дуже пильним і здібним хлопаком і, хотячи ще ліпше переконатися про се, переставив букви». (І. Франко.) «Мартович був надзвичайно здібний, і дома ніколи не вчився». (В. Стефаник.)
Проте поряд з цим у літературі натрапляємо на непоодинокі випадки вживання в значенні «обдарований» слова здатний. «А знахар той, славили, такий був здатний, що всяку хворобу здіймав з недужого, як паутину з стіни». (Марко Вовчок.) «Пішла добра чутка про економа Серединського по всій околиці, як про хазяйновиту й здатну людину». (І. Нечуй-Левицький.) «Проте незвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському і по-німецькому». (М. Коцюбинський.)
У наш час вживання слова здатний у значенні «такий, що має здібності» сприймається як порушення норми.

Це пароніми, близькі за звучанням, але різні за значенням. І тому часом не лише в усному мовленні, а й на письмі їх плутають. Як ось в одному з сучасних художніх творів: « – Максиму бути головою, – казали люди в селі, – талан у нього до землі». Зрозуміло, що тут має стояти іменник талант. А талан означає «доля, життєвий шлях, щастя, успіх, удача». Таке його вживання йде з фольклору, згадаймо, наприклад: «Ой світе мій ясний, світе прекрасний, Який мій талан нещасний» (народна пісня). Цей самий зміст вкладали в нього й українські класики: «Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану» (Тарас Шевченко), «А менший працює, як риба об лід побивається, та нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану» (Олекса Стороженко). Від цього іменника походить і дієслово таланить.
Талант – видатні природні здібності, що виявляються в тій чи тій галузі науки, мистецтва, в інших видах людської діяльності; хист, обдаровання. «Наша Настя має талант і охоту до музики» (Іван Нечуй-Левицький). Так називають і того, кому властиві ці якості. «Ви не знаєте, скільки то у нас талантів молодих» (Василь Стефаник). Коли в людини нема таланту, кажуть, що вона неталановита, а не безталанна. Безталанний – це нещасний, знедолений. «А я бідний, безталанний, Без пари, без хати, Не довелось мені в світі Весело співати» (народна пісня). «А ти, моя Україно, безталанна вдово» (Тарас Шевченко). Безталання – гірка, лиха доля; недоля. «Розвіялося оплакане всіма віками дівоче безталання» (Кость Гордієнко).
До речі, прикметник здібний, що теж вказує на обдарованість особи, нерідко сплутують з прикметником здатний (спроможний на щось, зугарний). Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом – способный.
У літературі натрапляємо на непоодинокі випадки використання в значенні «обдарований» прикметника здатний. У наш час це сприймається як порушення норми.

Чи слова здібний, здатний, зугарний є цілком тотожні, чи між ними є якась значеннєва різниця? Ні, це — не зовсім тотожні слова. Іменник здібність, який виник від прикметника здібний, означає «наявність природжених задатків якогось таланту, розумових властивостей чи нахил до якогось уміння»: «Софія виявила неабиякі здібності» (А. Шиян). Тому й прикметник здібний указує на наявність у людини певних природжених властивостей: «Здібний, як віл до корита» (М. Номис); «Мая був талановитий, здібний і освічений юнак» (Ю. Смолич).
Іменник здатність, похідний від прикметника здатний, означає «набута властивість чи підхожість людини або речі до чогось»: «Не кожен має здатність так прислужуватись, як він» (із живих уст). Через це й прикметник здатний прикладають до людини, що підо впливом тих або тих умов у житті набула певних властивостей, а не народилася з ними: «Він на таке — не здатний» (із живих уст); «Мені ці халяви — не здатні, бо малі» (Словник Б. Грінченка).
Близьким до здатний є прикметник зугарний: «Я не знаю, чи зугарен він хоч слово ласкаве сказати» (М. Кропивницький); «А ми доженемо. — Зугарнії» (Панас Мирний).
Отож, треба казати: «Ця людина визначається неабиякими математичними здібностями», — а не здатностями, «він може (здатний) таке сказати», — а не здібний.

Правильніше: Здібний студент

Правильніше: зав'язати котові хвоста

Правильніше: мати лій (олію, сало, смалець) у голові; мати кебету; мати тяму (тямку) в голові; мати голову на плечах (на в'язах); мати олію під чубом; мати всі клепки в голові; мати спичку в носі