ЗВОЛІКАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
тягнути час
Правильніше:
зволікати час
Мова – не калька: словник української мови
не поспішати (зволікати) з чим-небудь
Правильніше:
тягти сірка (кота, куцого) за хвіст
Мова – не калька: словник української мови
навмисне вагатися (зволікати)
Правильніше:
ламатися як гречаний бублик
Мова – не калька: словник української мови
зволікати час
Правильніше:
відтягати час
Мова – не калька: словник української мови
затягувати ремонт
Правильніше:
зволікати з ремонтом
Мова – не калька: словник української мови
відкладати в довгий ящик (на потім)
Правильніше:
зволікати; відсувати (відкладати, пускати) на безрік (безвік, надовго); відкладати на миколи (до грецьких календ, на турецький великдень); відкладати в довгу шухляду
Мова – не калька: словник української мови
затягувати роботу
Правильніше:
зволікати з роботою
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
відвертати, відволікати, відволікатися 1, зволікати
1. Чи можна вважати синонімами дієслова зволікати і відволікати?
Значення цих лексем збігається лише частково.
Зволікати – 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось і т. ін. «То вся троянськая станиця взялася мертвих зволікать» (Іван Котляревський). 2. (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити; затягувати виконання, здійснення чогось. Зволікати з відповіддю, зволікати сівбу. Відволікати. Вживається переважно в прямому значенні – відтягувати. «Я вже живосилом одволокла Катрю від дверей» (Марко Вовчок). Не бажано послуговуватися такими словами і зворотами: відволікати від справи, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти тощо. Краще в цьому разі вживати вислів відвертати увагу. Не відвертайте моєї уваги від справи.
2. Відвертати – відволікати – відволікатися
Дієслова відвертати, відвернути, крім прямого значення, часто вживаються в переносному, передаючи зміст «спрямовувати чиюсь діяльність, увагу в інший бік». «Якби хоч жестом відвернув від дум важких увагу» (Петро Дорошко).
На відміну від них відволікати, відволікти в літературній мові, як правило, використовуються в прямому значенні – «відтягати, відтягти». «Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх» (Марко Вовчок). У розумінні «відвертати, відвернути увагу» послуговуватися цими дієсловами не бажано. Тому й недоречні в тексті, скажімо, такі словосполучення: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти її і т. ін.
Застосування зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в цьому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу чи под.).
Значення цих лексем збігається лише частково.
Зволікати – 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось і т. ін. «То вся троянськая станиця взялася мертвих зволікать» (Іван Котляревський). 2. (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити; затягувати виконання, здійснення чогось. Зволікати з відповіддю, зволікати сівбу. Відволікати. Вживається переважно в прямому значенні – відтягувати. «Я вже живосилом одволокла Катрю від дверей» (Марко Вовчок). Не бажано послуговуватися такими словами і зворотами: відволікати від справи, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти тощо. Краще в цьому разі вживати вислів відвертати увагу. Не відвертайте моєї уваги від справи.
2. Відвертати – відволікати – відволікатися
Дієслова відвертати, відвернути, крім прямого значення, часто вживаються в переносному, передаючи зміст «спрямовувати чиюсь діяльність, увагу в інший бік». «Якби хоч жестом відвернув від дум важких увагу» (Петро Дорошко).
На відміну від них відволікати, відволікти в літературній мові, як правило, використовуються в прямому значенні – «відтягати, відтягти». «Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх» (Марко Вовчок). У розумінні «відвертати, відвернути увагу» послуговуватися цими дієсловами не бажано. Тому й недоречні в тексті, скажімо, такі словосполучення: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти її і т. ін.
Застосування зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в цьому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу чи под.).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Зволікати сівбу
Правильніше:
Зволікати із сівбою
Тягнув з вирішенням
Правильніше:
Зволікав із вирішенням
Вони затягували роботу
Правильніше:
Вони зволікали з роботою