ЗБИТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: бентежити, збентежити; приголомшити; збити з ніг

Правильніше: зменшити; збити

Правильніше: громом прибити; збити (звалити) з ніг

Правильніше: загнати на стійло; обламати руки; укрутити (скрутити, утнути) роги (хвоста); обламати крила; збити пиху; узяти в шори та швори

Правильніше: збити (зчинити, зняти) бучу (гамір, галас, гвалт, гармидер); збити (зчинити) шарварок; наробити шелесту

Правильніше: збити колотнечу

Правильніше: збити порох

Правильніше: збити з ніг

Правильніше: згуртувати; збити докупи; зміцнити

Правильніше: випустити пару

Правильніше: звести на манівці

Правильніше: змішати карти; збаламутити; збити з пантелику; звести на манівці

Лексеми толк, толковий в українській літературній мові ненормативні. Однак у побутовому мовленні можемо почути: «з нього буде толк», «толком не знаю», «робить (говорить) без толку», «збити з толку», «він такий безтолковий» тощо. Ці слова є нормативними в російській мові й утворюють чимало стійких сполучень, насамперед розмовного характеру, до яких у нашій існують природні відповідники: толк – пуття; из него толк выйдет – з нього будуть люди; не будет из него толку – не буде з нього пуття (нічого доброго); что из него толку? – яка з нього користь?; что толку? – яка рація? Який сенс?; с толком – з розсудом; не возьму в толк – не збагну, не второпаю; сбиваться с толку – збитися з пантелику, спантеличитися; пошли толки о ком – узяли на язик кого. Ще раз нагадуємо в «Уроках...»: деформації на рівні словосполучень, стійких висловлювань (фразеологізмів) дуже небезпечні для мови, бо розбалансовують її граматичну систему, яка найбільше відбиває особливості національного мовлення.

Правильніше: Збити з пантелику

Правильніше: за онучу збили бучу; за масляні вишкварки завелися

Правильніше: багато галасу знічев'я (даремно); за онучу збили бучу; сваряться за міх, а в міху нічого немає; з великої хмари та малий дощ; грім рака вбив; не стільки млива, скільки дива

Почнемо з того, що незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом зміни закінчення на суфікс -о: прочитаний – прочитано, виготовлений – виготовлено, забутий – забуто. Вона, як і безособові дієслова, вживається в ролі присудка в безособових реченнях. При цій формі не буває підмета, але є прямий додаток, виражений знахідним (чи родовим) відмінком без прийменника: звіт заслухано, всі роботи розглянуто, помилок не виявлено.
Згадаймо відому українську народну пісню:
Ой у полі жито
Копитами збито,
Під білою березою
Козаченька вбито.
Ой убито, вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Личенько накрито.
У кожному з цих речень нема підмета, а в ролі присудка виступають віддієслівні безособові форми на -но, -то: збито, вбито, затягнено, накрито. Такі форми є й у російській мові (сказано – сделано), але там вони вживаються далеко рідше, ніж в українській. Натомість російська ширше послуговується пасивними дієприкметниками у функції присудка: "В прошлом году сняты новые документальные фильмы", "Обязательства выполнены досрочно". Українською треба сказати: "знято нові документальні фільми", "зобов'язання виконано достроково". Це не значить, що пасивних дієприкметників узагалі слід уникати. Їх насамперед використовують як означення, переважно поширені: "зняті торік документальні фільми були вдалі", "достроково виконані зобов'язання піднесли престиж підприємства". Тут присудком уже виступають дієслова були, піднесли
Використовувати форму на -но, -то слід замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці. Маємо писати: споруджено нову станцію метрополітену, а не споруджена нова станція метрополітену. Але: бійці були виснажені після важкого бою. Безособова форма виражає дію, що відбулася недавно. Іспит складено, підручники здано. Якщо ж ідеться про дію давноминулу, то додаються дієслова було чи буде. Цю вулицю було прокладено на початку ХІХ сторіччя; незабаром буде відзначено ювілей журналу.