ЗАЖИВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: заживати ліків; пити ліки

Правильніше: заживати слави

Правильніше: збирати лаври; заживати (добувати) слави

Правильніше: заживати насолоди

Правильніше: мати добру репутацію; у добрій славі бути; доброї сдави заживати

Правильніше: /громадянські права/; заживати всіх прав громадянства

Правильніше: загоюватися, гоїтися

Правильніше: заживати чужого віку

Правильніше: часто заживати (закидати) чарку; знатися (не розминатися) з чаркою; не минати чарки; в чарку часто зазирати; куликати; уклонятися чарці; цілуватися з чаркою; чаркуватися

Дієсловом заживати часом послуговуються не з його значенням: «Фронтові батькові рани довго заживали» (з газети). Але українська класична література та народне мовлення надавали цьому слову іншого змісту: «Зажила вона собі слави доброї панночки» (Ганна Барвінок), «Йшов на село я не грошей зажити, А щоб і Богові й людям служити» (Яків Щоголів). Коли мовиться про рани та виразки, тоді треба ставити дієслова гоїтися, загоюватися: «В Натусі серце ще трохи нило, як ниє болячка, котра вже гоїться» (Іван Нечуй-Левицький), «Загоїться, поки весілля скоїться» (Матвій Номис).

Дієсловом заживати часом користуються не з його значенням: «Два поранення ніби зажили», «Рани мої зажили». Але українська класична література й народне мовлення надавали дієслову заживати іншого значення: «Зажила вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки» (Ганна Барвінок); «Ой не знав козак, ой не знав Супрун, як славоньки зажити» (історична дума); «Годі тобі віку мого заживати» (з живих уст).
Коли мовиться про рани й виразки, тоді треба вдаватись до дієслів гоїтися, загоюватися: «І рана гоїться ясна, пекуча, давня...» (В. Сосюра); «Рани від опіків на руках і ногах гоїлись» (В. Гжицький); «Загоїться, поки весілля скоїться» (М. Номис); «Його рана швидко загоїлась» (А. Шиян).

Правильніше: Здобувати (набувати), заживати слави