ЕМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Як визначати рід невідмінюваних іменників?

Про це можна дізнатися з навчального посібника «Стилістика ділової мови» (видання Міжрегіональної Академії управління персоналом – МАУП).
1. Зрозуміло, що назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє, військовий аташе, люб'язний портьє, справедливий рефері, відомий шансоньє, елегантний маестро, заповзятий папараці.
2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлен, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.
3. Родова належність деяких найменувань осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це так звані іменники спільного роду. Ваш протеже – ваша протеже, справжній хіпі – справжня хіпі.
4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду. «Шимпанзе годувала малюка», «Поні не відходила ні на крок від дитини». Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), котрі належать до жіночого роду.
5. Субстантивовані (тобто такі, що стали виконувати функцію іменників) невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане «так», останнє «вибач», суворе «цить», лагідне «добраніч», улесливе «мерсі».
6. До середнього роду також належать невідмінювані іменники, що називають неістот: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв'ю, світлове табло, смачне канапе.
Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать невідмінювані сироко, памперо, майстро, грего та інші назви вітру, сулугуні (сир), шимі (танець), кабукі (театр), кавасакі (бот), бефстроганов (від прізвища Строганов), багі (гоночний автомобіль), бенді (хокей з м'ячем), кантрі (стиль у музиці), жакоб (стиль меблів), барбекю (різновид шашлику). Іменниками жіночого роду є слова авеню (вулиця), бере (груша), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), страдиварі (скрипка), альма-матер (буквально «мати-годувальниця»).
7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви певних грошових одиниць (екю, ескудо), танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники есперанто (мова), афгані (грошова одиниця). Слово бієнале (б'єнале) словники подають як іменник чоловічого і середнього роду.
8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику в різних значеннях: альпака – ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне – ч. р. (сорт винограду) та с. р. (вино), контральто – с. р. (голос) і ж. р. співачка), сопрано – с. р. (голос) і ж. р. (співачка).
9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається в різних родових формах: Гаїті проголошена незалежною 1804 року (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів.
10. За родовою назвою визначається і рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо. «Про це повідомила «Торонто стар» (газета); «Темпо» подав цікаві публікації про футбольний чемпіонат» (журнал); «Наполі» перемогла у фінальному матчі з рахунком 3:1» (команда); «Мебіл ойл» заснована 1882 року» (монополія); «Прадо» відомий колекціями іспанського мистецтва» (музей).
11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова. «У районі відкрита нова АЗС» (автозаправна станція); «Наш НДІ уклав кілька перспективних договорів» (науково-дослідний інститут). У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Наприклад, слово ВАК (Вища атестаційна комісія) вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як відмінюване слово чоловічого роду: 1992 року розпочала роботу ВАК України; ухвалено рішення ВАКу про затвердження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмовній мові, невідмінювана форма є літературною.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Шлях, дорога, путь, путівець, спосіб

У нас дуже вподобали слово шлях, ставлячи його іноді там, де воно зовсім не до речі, й забуваючи про інші підхожі слова — дорога, путь тощо. «Я не знаю шляху до вашої квартири», — чуємо з уст; «Вона йшла вже потемки, намацуючи ногою шлях на вузькій гірській стежці»; «Він минув довгий коридор, обмацуючи шлях поперед себе», — читаємо в сучасних оповіданнях; «А яким шляхом ви досягаєте такого великого врожаю картоплі?» — читаємо в газеті. Мимоволі постає питання: невже наша мова — така бідна, що доводиться користуватись одним словом у фразах із різним значенням або з різним відтінком значення?.. Звернімось до української класичної літератури й фольклору: «В похід у дорогу славні компанійці до схід сонця рушали» (Т. Шевченко); «Олекса Безик їздив у містечко, але з дороги вернувся» (М. Коцюбинський); «Позаростали дороги, де ходили панські ноги» (з живих уст); «Через гору шлях-доріженька, ой, широкая та пробитая, слізоньками перемитая» (народна пісня).
Як бачимо, класична література й фольклор не цуралися слова дорога й широко користувались ним, бо словом шлях називають проїзну, широку дорогу, відповідно до російського тракт: «Ой три шляхи широкії докупи зійшлися, на чужину з України брати розійшлися» (Т. Шевченко). Уживають слово шлях і в переносному розумінні, близькому до поняття «широка, далека дорога»: «На шляху поступу ми — лиш каменярі» (І. Франко).
Коли мовиться про вирушання в дорогу, про подорож, тоді до речі буде слово путь жіночого роду або дорога: «Далекая путь, хвилини не ждуть» (Леся Українка); «Ми путь землі покажем нову, царем на ввесь світ буде труд» (переклад із російської); «В далеку дорогу піду» (Б. Грінченко).
Невелика дорога між селами зветься путівець: «Путівцем над річкою... тихою ступою чвалала руда конячка» (О. Довженко).
Не пряма дорога, а кружна зветься манівець: «Хто манівцями простує, той удома не ночує» (прислів'я).
Дорогу нагору називають узвіз: «До стін Китай-городка почавсь крутий узвіз» (П. Усенко).
Відповідно до російського торная (укатанная) дорога українською мовою кажуть битий шлях, бита дорога: «Ой горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі» (народна пісня).
Російському вислову таким путем відповідає український таким способом (або таким чином): «Батьки приводили дітей до школи, і Раїса таким способом знайомилась з селянами» (М. Коцюбинський); «Таким чином я добув вищу освіту» (з живих уст).
До речі, останнім часом став дуже поширюватися в нас західноукраїнський вислів у такий спосіб, що подекуди витискує вислів таким способом: «Тільки в такий спосіб ми знайдемо, нарешті, істину». Краще додержуватися скрізь загальноукраїнського давнього вислову таким способом, що не має впливу інших мов, тому й у щойно наведеній фразі буде природніше сказати: «Тільки таким способом ми знайдемо, нарешті, істину».
На російський вислів туда ему и дорога! українською мовою кажуть: так йому й треба!, катюзі по заслузі!, своїм шляхом пішов!
Не треба обмежувати свою мову одним-однісіньким словом шлях, коли маємо стільки інших засобів. Отож у наведених на початку фразах треба було сказати або «не знаю дороги», або «не знаю, як пройти до вашої квартири», «намацуючи ногою путь на вузькій гірській стежці», «обмацуючи путь поперед себе», «А яким способом ви досягаєте такого великого врожаю картоплі?».