ДО — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте, чи не пропущено коми перед і після вставного слова чи речення (Правопис. §118 А) п.11).

АЛЕ:

Перевірте, чи не пропущено кому для виділення відокремлених обставин, виражених дієприслівниками.

АЛЕ:

КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо одиничні дієприслівники, тісно прилягаючи до дієслова-присудка (звичайно в постпозиції до нього), уживаються не у власне дієслівному значенні (що роблячи), а в значенні прислівника (у функції обставини способу дії: як)	Не розмірковуючи він кинувся на допомогу; Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський). Читав лежачи.
Якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот перебувають у складі стійкого звороту (фразеологізмів, складених прийменників і сполучників тощо)	Працював не покладаючи рук. Слухаю затамувавши подих. Зважаючи на обставини вирішили діяти відразу.
Якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот уживаємо серед однорідних членів речення поряд з іншими частинами мови у функції обставин способу дії	Він діяв упевнено й ні на кого не зважаючи
Якщо дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, уживаємо в складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення	Перед мандрівниками стояли гори, перейшовши які вони зможуть вийти до моря.
Якщо перед дієприслівниковим зворотом стоїть підсилювальна частка і (й)	Вони бралися до роботи й не знаючи повністю її обсягу.

Перевірте за контекстом, чи не вжито тут складний прийменник щодо, який за Правописом (§31 1) пишеться разом.

АЛЕ:

Окремо треба писати сполучник що і прийменник до у разі їх збігу в реченні:

Ми знаємо, що до вас приїдуть гості.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію не при чому на стилістично кращий варіант: ні до чого, непричетний (до цього).

Перевірте вживання дієслова піддати (чому) і в разі потреби замініть:

узяти (на що, під що) — спрямувати на когось або щось певну дію; також можливим є перебудувати речення, замінивши іменник дієсловом;

накласти (що) — призначити стягнення, штраф;

наразити на (що) — ризикнути;

віддати (до чого, на що, під що) — порушити проти когось судову справу.

АЛЕ:

піддати — допомогти кому-небудь піднімати щось важке.

Данько піддав йому мішка на плече (Олесь Гончар).

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм приводити у відповідність, приведення у відповідність до (чого) на стилістично кращий варіант: погоджувати, погодження з (чим).

Замініть нехарактерну для української мови прийменникову конструкцію в частині на стилістично кращий варіант: відповідно до (чогось), щодо (чогось); у галузі (чогось).

АЛЕ:

В частині шкіл не було карантину.

Замініть нехарактерний для української мови вислів приводити у порядок на стилістично кращий варіант: упорядковувати, давати лад, приводити до ладу.

Перевірте вживання дієслова піддавати (чому) і в разі потреби замініть:

брати (на що, під що) — спрямовувати на когось або щось певну дію; також можливим є перебудувати речення, замінивши іменник дієсловом;

накладати (що) — призначати стягнення, штраф;

наражати на (що) — ризикувати;

віддавати (до чого, на що, під що) — порушувати проти когось судову справу.

АЛЕ:

піддавати — допомагати кому-небудь піднімати щось важке.

Було таке, що навіть допомагав інколи чоловікам піддавати мішки на плечі.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію у відповідності до (чогось) на стилістично кращий варіант: відповідно до (чогось).

Замініть конструкцію до недавнього часу на стилістично кращий варіант: донедавна.

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію до тих пір на стилістично кращий варіант: доти, дотіль; поти, потіль; до того часу.

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію до сих пір на стилістично кращий варіант: досі, дотепер, до цього часу.

Замініть конструкцію до півночі, якщо мовиться про час (00:00), на кращий варіант: до опівночі.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію прийти в себе на стилістично кращий варіант: отямитися, прийти до тями, опритомніти.

Замініть нехарактерний для української мови вислів підходити до кінця, якщо мовиться про завершення якогось процесу, на стилістично кращий варіант: добігати кінця.

Замініть нехарактерний для української мови вислів по теперішній час на стилістично кращий варіант: дотепер, до сьогодні, донині.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію приступати (до чого), коли мовиться про початок якоїсь дії, на стилістично кращий варіант: розпочинати (що); братися (до чого).

Замініть скальковану конструкцію приходити до висновку на стилістично правильний варіант: доходити висновку.

Замініть нехарактерний для української мови вислів прийти до згоди на стилістично кращий варіант: дійти згоди.

Замініть нехарактерну для української мови вставну конструкцію до слова на стилістично кращий варіант: до речі.

АЛЕ:

До слова запрошуємо самого автора!

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію приступити (до чого), коли мовиться про початок якоїсь дії, на стилістично кращий варіант: розпочати (що); узятися (до чого).

Замініть скальковану конструкцію прийти до висновку на стилістично правильний варіант: дійти висновку.

Замініть нехарактерний для української мови вислів під силу, по силам на стилістично кращий варіант: до снаги, або перебудуйте речення, використавши дієслово здужати.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію по відношенню до (чогось) на стилістично кращий варіант: щодо, стосовно, до, проти.

Замініть нехарактерний для української мови вислів при всій повазі на стилістично кращий варіант: хоч і як я шаную (поважаю) (вас); попри всю мою пошану (повагу) (до вас).

Замініть скалькований прислівник толком на стилістично кращий варіант: до ладу, ладком, до діла, до пуття; без жартів.

Перебудуйте речення зі скалькованим прислівником зрідні, використавши стилістично кращі варіанти: бути родичем; рідний брат (сестра); близький (за характером).

Парний прийменник з … по …, що вказує на період дії, стилістично краще замінити: з … до … (включно).

Замініть нехарактерний для української мови вислів у добавок на стилістично кращий варіант: на (у) додаток, додатково; до того (ж).

Замініть іменник спрямування, якщо мовиться про сильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь, хотіння, на правильний варіант: прагнення, поривання, потяг (до чого).

АЛЕ:

спрямування — надання потрібного напрямку.

Питання спрямування та координації діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію беручи до уваги на стилістично кращий варіант: з огляду на (кого, що); зважаючи на (кого, що).

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм у вигляді на стилістично кращий варіант: подібний до (кого, чого), як (хто, що), за (кого, що).

Вставну конструкцію більше того замініть стилістично кращим варіантом: до того ж, крім того, ба (навіть) більше.

Замініть конструкцію (ввести, увійти, входити) у склад на стилістично кращий варіант: (ввести, увійти, входити) до складу.

Замініть конструкцію до речі, якщо це не вставне слово, на стилістично кращий варіант: доречний.

АЛЕ:

До речі, а де Михайло?

Замініть скалькований прислівник невпопад на стилістично правильний варіант: не до ладу, не до речі, невлад, невчасно, невлучно.

Замініть дієслово нагадувати, якщо мовиться про схожість між людьми, предметами, явищами тощо, на: бути схожим на (кого, що), бути подібним до (кого, чого), скидатися на (кого, що).

АЛЕ:

нагадувати — робити нагадування.

Він нагадав мені, що завтра збори.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію у повній відповідності до (чого) на стилістично кращий варіант: цілком відповідно до (чого).

Замініть вислів до теперішнього часу на стилістично кращий варіант: дотепер, до сьогодні.

Замініть скальковану конструкцію приймати до відома, прийняти до відома на стилістично правильний варіант: брати, взяти до відома.

Перевірте доречність вживання прийменника по і доберіть за контекстом один із варіантів: за, з, у(в), на, через, для, щодо або безприйменникову конструкцію.

АЛЕ: ударити по голові, іти по воду, їздити по містах, відпочити по обіді, читати по складах, поратися по господарству, та й по всьому.

Коли прийменник по вказує на часові межі (Сезон дощів триває по серпень), його можна замінити конструкцією до … включно (Сезон дощів триває до серпня включно).

Перевірте також закінчення місцевого відмінка іменника або прикметника після прийменника по: має бути місцевий, а не давальний відмінок.

 

Замініть скальковану конструкцію приймати до уваги, прийняти до уваги на стилістично правильний варіант: брати, взяти до уваги.

АЛЕ:

У парних конструкціях ні до… ні до… така заміна не є доречною.

Ні до одного, ні до іншого вікна не підходь.

Замініть нехарактерний для української мови вислів тягнути за собою, коли мовиться про наслідки якоїсь дії, на стилістично кращий варіант: вести (до чого), спричинювати (що), призводити (до чого).

АЛЕ:

Хлопчик тягне за собою санчата.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію (пропонуємо) вашій увазі на стилістично кращий варіант: (пропонуємо) до вашої уваги.

Замініть скальковану конструкцію від часу до часу на стилістично кращий варіант: час від часу, вряди-годи.

 

«Другим заходом редколегії було звернутись особисто до вчителів і попрохати їх взяти активну участь у журналі». (О. Донченко.) «Майор сам брав участь у штурмі висоти, і його легко поранило». (О. Гончар.) «— Ви переживаєте? Вам погано? Як ви зблідли! От лишенько! — забідкався Безбородько. — Не треба, Степанидо Іванівно, так близько все брати до серця»; «— Чого ви, мамо, так близько берете це до серця? — підійшов до неї Роман». (М. Стельмах.)
Словосполучення приймати участь, приймати до уваги, до відома, до серця в літературній мові вважаються за помилкові.

1. Імунітет до хвороб чи проти хвороб?
Кажемо сорт стійкий проти морозів і сорт стійкий до морозів. Таке саме керування властиве іменникові стійкість: стійкість проти морозів і стійкість до морозів. Його синонім – слово іншомовного походження імунітет. «Перші праці вченого присвячені імунітету рослин, стійкості їх проти грибкових захворювань» ( з журналу). «У їжаків є імунітет до зміїної отрути» ( з газети). У сучасній мовній практиці помітна перевага надається керуванню з прийменником проти, особливо при іменникові імунітет.
2. Який прийменник – від чи проти – треба ставити в реченні «Це ліки від багатьох хвороб»?
Коли йдеться про медичні препарати, слід уживати прийменник проти: «Ліки проти застуди». Цим прийменником послуговуються також для зіставлення, порівняння. «І стіл був багатший проти звичайного» (Леонід Смілянський); (« – Дак ти спершу оженись! – Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий» (Борис Грінченко). А ще його використовують у висловах на означення часу відповідно до російських на пятницу, под Новый год тощо. «Пізно світилося проти п'ятниці світло, як у великодню ніч» (Михайло Коцюбинський); «І сталося таке якраз проти Нового року» ( з живих уст).

1. Приймати до уваги чи брати до уваги?
Нормативними в нашому мовленні є вислови брати участь, брати до уваги, брати до відома, брати до серця. Наприклад: «- Марійко, – звернувся ласкаво Василь до зажуреної дівчини, – не бери всього так близько до серця» (Іван Цюпа), «Майор сам брав участь у штурмі висоти, і його легко поранило» (Олесь Гончар), «Директор школи брав до відома повідомлення класних керівників» (з газети), «Не треба брати це до уваги» (з живих уст).
Словосполучення приймати участь, приймати до уваги (до відома, до серця) в літературній мові вважаються за помилкові.
2. Увагу відволікають чи відвертають?
а) Ось думка мовознавця Святослава Караванського:
– Чому увагу треба відволікати? Хіба це відповідає українській виразотворчій практиці? Ми звертаємо увагу на щось, привертаємо увагу до чогось, то чому маємо відволікати увагу, коли відповідно до нашого слововжитку найпростіше відвертати увагу? Якщо в побуті й голові стало фігурує вираз отвлекать внимание, то його найлегше висловити як відволікати увагу. Але звучатиме цей вираз не по-українськи, а «по-украінскі».
б) Лексеми відвертати, відвернути часто вживають у розумінні «спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу тощо в інший бік». «Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії» (Олександр Ільченко). Дієслова відволікати, відволікти виступають переважно в прямому значенні – «відтягати», «відтягнути». Приміром: «Я вже живосилом одволокла Катрю од хатніх дверей» (Марко Вовчок). У розумінні «відвертати, відвернути увагу» їх використовують зрідка, тому недоречно застосовувати лише ці слова: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, треба відволікти й заспокоїти її.
Вживання зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в такому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від думок (краще відриватися, відвертати свою увагу і т. ін.).
3. Чи можна паралельно з висловом брати участь уживати приймати участь?
З погляду сучасної літературної мови годиться користуватися тільки словосполученням брати участь. Звороти приймати участь, приймати до уваги (до відома, до серця) вважаються за помилкові. Щоб вони стали нормативними, потрібно дієслово приймати замінити на брати (брати до уваги). Негаразд буде по-українському сказати прийняти пропозицію, треба: схвалити пропозицію, якщо присутні на зборах поставилися до запропонованого прихильно, й ухвалити пропозицію, коли вона стала резолюцією зібрання. Узагалі, замість вислову прийняти постанову краще вживати дієслова ухвалити або постановити. Так само ухвалити закон.
Слово приймати на місці там, де воно передає зміст одержувати, брати («Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо» – Григорій Квітка-Основ'яненко), зараховувати до установи, закладу, організації («Прийняли його в «Молоду гвардію» одним з перших» – з газети), забирати щось звідкись («Прийняла зі столу посуд» – з журналу), давати комусь притулок, пригощати («Прийняв його Бородай на зиму за харч та одежу» – Панас Мирний) тощо.

1. Тягнути – спричиняти
В офіційних документах та публікаціях на юридичні теми частенько впадають в око хибні фрази типу «Такі дії тягнуть (потягнуть) за собою прикрі наслідки». Чому хибні? Бо побудовані на російський кшталт: потягнути – це повлечь (у розумінні «потащить»). А в нашому контексті доречні слова спричинити (що), призвести (до чого). Тож фраза має звучати: «Такі дії призведуть до прикрих наслідків» або «спричинять прикрі наслідки».
2. Яка форма дієслова в інфінітиві є літературною – тягнути чи тягти?
У сучасній українській мові обидві вони вважаються нормативними і виступають паралельно. Особові форми цього дієслова для інфінітива – з суфіксом -ну й без нього: тягну, тягнеш, тягнемо тощо.

Правильніше: спонукати на що

Стійкий. Чуємо часто: стійкий до морозів, стійкий до корозії тощо. Але вистояти можна проти чого, а не до чого. Тому маємо казати: стійкий проти морозів, проти корозії. Так само треба вживати й іменник стійкість.

Правильніше: до пари

Правильніше: ставати до праці

Правильніше: до жовтня включно

Правильніше: подати на розгляд

Правильніше: дійти згоди

Правильніше: доходити (дійти) висновку

Є таке правило: прийменник у(в) вказує, що дія спрямована всередину предмета, простору, а до – що дія відбувається в напрямі до них. Коли мається на увазі рух до міста, села, селища, то треба ставити прийменник до. Отже, поїхав до Львова, а не у Львів.

1. Вечір пройшов чи відбувся?
Петро Федотюк:
– У мовну практику правників увійшов неоковирний вираз «ці дії потягнуть за собою відповідальність». А все від невміння користуватися довідковою літературою. У пріснопам'ятні часи, коли аж вуха боліли від закликів до зближення мов і народів, у словниках науковці часто були змушені на перше місце ставити кальку з російської, а вже далі питоме українське слово. Тому «потягнути» – це відповідник до російського повлечь у розумінні «потащить», а в нашому контексті («вызвать что-либо как последствие») має бути «спричинити (що)», «спричинитися, призвести (до чого)». Тобто наведена на початку фраза мала б звучати так: «Ці дії призведуть до відповідальності» («спричинять відповідальність»). З ласки репортерів вечори, виставки, конференції, концерти, з'їзди у нас тільки «ходять», що теж скорше є калькою з російської, а не питомим нашим виразом. «Вечір пройшов з успіхом» – ще так-сяк сприймається. Але замість «сьогодні пройшов вечір» чи не краще: «сьогодні відбувся вечір» (так само концерт, вистава, з’їзд)?
...«Фабрика стала до ладу діючих» – що це б воно мало означати: «стала до ладу», «увійшла до числа діючих»? Або оце: «Він зробив чимало роботи». Та «чимало зробив» – і квит. Ще поролон у реченні: «один чоловік дістав поранення». Чи не простіше – «одного чоловіка поранено». І ось така чудасія: «суд відмовив у збудженні (замість у порушенні) справи» – з ласки несумлінних мовців дістала і юристів еротика!
Слово повинно витіснило має і мусить. Нас частують глевтяками на кшталт «повинно бути зроблено». Яка людина в своєму умі скаже таке?
2. Статися чи відбутися?
Статися – трапитися, мати місце. Сталася важлива подія, сталася трагедія, сталася затримка, сталася біда, з ним сталося щось дивне, стався переполох, хоч би не сталося голоду, що з тобою сталося? Дієслово відбутися в цьому значенні невживане або вживається зрідка. Отже, невдало: відбулася трагедія, відбулися глибокі зрушення, нічого не відбулося, раптом відбулося несподіване, що з вами відбулося?

Правильно і так і так.
Слово пропорційно у математичному розумінні зазвичай поєднується з прислівниками прямо, обернено та з безприйменниковим давальним відмінком. «Електромагнітне притягання діє обернено пропорційно квадратові відстані» (з журналу). Однак воно вживається і в широкому значенні без залежних прислівників. При дієсловах-присудках це слово перетворюється на прийменник. У сполученні з давальним відмінком можна говорити про простий прийменник пропорційно, як-от у реченні; «Члени колективу щороку одержують частину доходу господарства пропорційно заробітній платі» (з журналу).
Значно більшого поширення в сучасній мові набув складний прийменник пропорційно до плюс родовий відмінок. Приміром: «На першому етапі фонд розподіляється між видами діяльності пропорційно до обсягу трудовитрат» (з журналу).

Слова присвячувати, приурочувати зближуються в значенні «пов'язувати одну подію з іншою, один факт, явище з іншим». Через таке зближення іноді плутають форми іменників, залежних від дієслів. Треба мати на увазі, що присвячувати (присвятити) керує безприйменниковим давальним відмінком іменників. Приміром: «Ціле життя своє присвятив Микола Лисенко збиранню української народної пісні» (Олександр Довженко). «Відкриття музею присвячене 85-й річниці від дня народження художника» (з газ.). Дієслово приурочувати керує родовим відмінком з прийменником до: «Театр приурочив до відкриття сезону нову виставу» (з газети).

Коли ми простежимо, як виникла ідіома (фразеологізм) понад те, то переконаємося, що це сталося через калькування звороту сверх того, досить поширеного в усній та писемній практиці росіян: «У нас вышел запас воды, и сверх того, мы устали». Українці в таких конструкціях традиційно вдавалися до інших зразків: поза тим, крім того, до того ж. «Спосіб видався дорогим і до того ж (крім того, поза тим) ризикованим». Жодної потреби долучати до них ще й понад те, скопійоване з російської, не було і немає, наголошує відомий мовознавець Святослав Караванський.

Правильніше: не до ладу говорити

Правильніше: не до вподоби

Найчастіше вставними бувають і виділяються комами такі слова й сполучення: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, втім, гадаю, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, природно, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, скажімо, слід гадати, справді, трапляється, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.
Не є вставними і не відокремлюються такі слова й сполучення: майже, при тому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як, адже, все-таки, все ж таки, наче, навіть, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, мовби, неначе, між тим, за традицією, буквально, якби, у кінцевому підсумку.

1. Так, до того, настільки чи такий
Часто чуємо: «Чому ти так знервований?», «Я сьогодні так стомлена», «Напередодні екзаменів учителі були так заклопотані». Чи правильні ці фрази? З погляду сучасної української літературної мови треба вживати не так знервований, а такий знервований, не так стомлена, а така стомлена, не так заклопотані, а такі заклопотані.
У деяких випадках займенником такий доцільно замінювати й словосполучення до того та прислівник настільки. Не до того (настільки) ревнивий, а такий ревнивий, не до того (настільки) поганий, а такий поганий. «Вистава була до того нецікавою, що глядачі стали виходити із зали» (з газети). Тут замість до того слід поставити такою.
2. Подібний чи такий?
У нас повелося усно й на письмі не тільки використовувати прикметника подібний у розумінні «схожий із чимось чи кимось», а й ототожнювати його з висловом такий самий. Навіть більше: цей прикметник майже витиснув з ужитку займенник такий. «Я не проти подібної літератури»; «На подібну літературу є попит», – часто чуємо. Важко уявити собі критика, що стояв би за подібну, а не оригінальну літературу. Навряд чи є попит і в читачів на неї. То чому б не написати: «На такі видання є великий попит»? Вчувається і певна значеннєва відмінність між висловами подібні помилки й такі помилки.
Мабуть, слід було б, як радив Борис Антоненко-Давидович, залишити за прикметником подібний тільки його синонім схожий: «Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті» (Дмитро Ткач). Коли ж ідеться не про схожість, тоді треба послуговуватися займенником такий: «Христі вперше доводилося бачити таке диво» (Панас Мирний).
3. Так – наприклад
Слово так часто виступає в ролі стверджувальної частки. Якщо безпосередньо після нього йде речення, яке розкриває його конкретний зміст, то так відокремлюємо комою. Напр.: «Так, так, те все було» (Леся Українка). Ця частка може бути на початку речення, котре є ілюстрацією до попередніх міркувань. У такому разі вживається в значенні «наприклад», «а саме», після неї теж ставимо кому.

Ні – 1. Заперечна, заперечно-підсилювальна частка. « – Усте, ти нічого не чула?» – «Ні... – одкашлялась. – Ні, а що?» (Степан Васильченко). «На дорозі – ні пилинки» (Михайло Коцюбинський). 2. Підсилювально-єднальний сполучник. «Він не знає ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри» (з розмови).
Слід розрізняти не і ні в сполученнях: не один (багато) – ні один (жоден), не раз (часто) – ні разу (жодного разу).
Частка ні пишеться разом: а) із займенниками, якщо вона не відділена від дальшого займенника прийменником: ніхто, ніщо, нікого, нічого, ніякий, нічий; б) з прислівниками: нізащо, нінащо, ніяк, ніколи, ніде, нікуди, нізвідки, ніскільки, нітрохи. Пишеться окремо: а) у заперечних реченнях, коли ні вживається як сполучник чи підсилювальна частка. Я ні слова не скажу; не хоче ні їсти, ні пити; б) в деяких усталених зворотах: ні живий ні мертвий, ні риба ні м'ясо, ні се ні те, ні сяк ні так, ні вдень ні вночі, ні кола ні двора, ні пуху ні пера, ні слуху ні духу, ні сюди ні туди, ні пари з вуст, ні кроку назад; в) у займенниках, якщо за часткою ні йде прийменник: ні в кого, ні до кого, ні від кого, ні до чого, ні за що, ні з ким і т. ін. Ненормативними є вислови: в нікого, до нікого, до нічого.

Правильніше: ласий до чужого добра

Правильніше: доводити до божевілля

1. Втрачати свідомість чи непритомніти?
Правильно: непритомніти, зомлівати. «Довго в касарні Леся мордували. Непритомнів, падав – то тягли назад» (Любов Забашта), «Валентинові Модестовичу здалося, що Ганна знепритомніла» (Юрій Шовкопляс), «Марина зомліла, почувши страшну звістку» (з журналу).
Опритомніти – повернутися зі стану непритомності, забуття; набути знову здатності мислити, діяти (після сильного переживання, розгубленості тощо). «Опритомнів він тільки надвечір, але підвестися не зміг» (Анатолій Шиян), «Поранений Богун опритомнів і намагався звести голову» (Яків Качура).
Чомусь часто забувають ці слова, замінюючи їх маловживаними втрачати свідомість, загубити тяму, прийти до тями тощо...
2. Свідомості не втрачають
Пам'ятаєте фразу з популярної кінокомедії Леоніда Гайдая «Діамантова рука»: «Поскользнулся. Упал. Потерял сознание. Очнулся. Гипс...»? По-російському тут усе зрозуміло. А от чуємо її в буквалістичному перекладі українською і спотикаємося об чудернацький вислів втратив свідомість. Адже в нашій мові свідомість – то не стільки здатність людини орієнтуватися в довколишній дійсності, скільки відчуття своєї належності до інших людей та обов'язку перед ними. Національна, громадянська свідомість.
У тій фразі годилося б поставити дієслова знепритомнів чи зомлів. На жаль, ця помилка не є винятком, можна натрапити і на повернувся до свідомості. Таких словосполучень ми не знайдемо ні в українській класиці, ні у фольклорі, ні в сучасній народній мові. До звороту бути непритомним є паралель бути (лежати) без пам'яті. Так само до слів опритомніти, прийти до тями маємо відповідники прийти до пам'яті, очуняти. Значення «допомогти непритомному» передається висловами приводити до притомності (до пам'яті), опритомніти. Як бачимо, в українській мові є чималий арсенал різноманітних засобів, щоб передати потрібне нам поняття, а не використовувати грубі кальки, які створено без усякої на те потреби.

Щоб передавати поняття відповідності синтаксичними засобами, сучасна українська мова має дві нормативні прийменниково-відмінкові форми: згідно з плюс орудний відмінок іменників, відповідно до плюс родовий відмінок іменників. «Спав згідно зі статутом – сім годин» (Дмитро Ткач), «Відповідно до завдань оновлювалися й кадри» (з газети).
Форми іменників із прийменниками згідно з та відповідно до характерні для офіційно-ділового, наукового стилів. Буває, що згідно помилково сполучають з давальним або родовим відмінком: згідно повір'ю, згідно планів, згідно рішення, згідно протоколу. Ці утворення – наслідок впливу граматичної системи російської мови: согласно поверью, согласно планам. Треба: згідно з рішенням, згідно з протоколом. Неправильні конструкції типу відповідно з планами і згідно до планів. Не відповідає сучасній літературній нормі також форма іменників з прийменником у відповідності з (калька з російської мови в соответствии с).

Правильніше: вкрай знервований

Правильніше: вкрай стомлений

Правильніше: до нестями

Правильніше: чинне до...

Дотичний. Цей прикметник і в прямому, і в переносному розумінні сполучається з родовим відмінком іменників та прийменником до. Дотичний до поверхні; «Чи в словах його було й до мене щось дотичне» (Павло Тичина). Тож не варто порушувати усталені синтаксичні зв'язки прикметника, як це часом трапляється. Приміром, «Ранні вірші Самійленка мають також немало дотичного з творами та літературними інтересами Олександрова», треба: немало дотичного до творів та літературних інтересів Олександрова.

Багато хто вживає зворот до цих пір. Усі слова українські, але «українськість» вислову втрачено. А чому не активізувати наш гарний прислівник досі?

«У кутку кімнати стояла шафа для одежі»; «Ось тобі портфель для книжок», – часом чуємо і навіть читаємо в художній літературі. Чи правильно це? Борис Антоненко-Давидович наголошував: ні, неправильно. Треба: «шафа на одежу», «портфель на книжки». Чому? Бо прийменник для слушний там, де мовиться, що певну річ призначено для людини, тварини або для якоїсь ширшої потреби: «Цю шафу батько купив для мене» (з живих уст), «Для загального добра» (Михайло Коцюбинський). Якщо якийсь предмет призначено на певні конкретні речі, тоді маємо шукати інших прийменників: «Оце тобі торбинка на жито, а пляшки – менша на олію, а більша на молоко», «ящик на вугілля», «одяг на свято». Так само слід уживати: «поштова скринька на листи й газети», «кошик на старі папери». А ще кажуть у народі: «мішок під картоплю», «одежа про свято й про будень», «книжки до читання».
Прийменник на ставлять і тоді, коли мовиться про недуги – захворіти на що, а не чим: «Занедужав на кір», «Він заслаб на пропасницю» (словник за редакцією Агатангела Кримського).
Прийменники для і задля часто виступають як синоніми. «Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди» (Василь Симоненко); «На соснах тих – бляшанки з-під консервів Приладнані уміло. В них лежать Горіхи завжди: то задля гостей Із лісу» (Максим Рильський). Інколи слово задля ще й пояснює причини якоїсь дії, якихось вчинків, стаючи синонімом лексем тому що, через те що, оскільки. «Це, мабуть, ти задля того до мене такий добрий, щоб я відписав тобі... хату та грунт» (Іван Нечуй-Левицький). Прийменник по з присвійними займенниками мій, моя, моє, твій, твоя, твоє, наш, наша, наше українська класична література і фольклор використовували не так часто, як тепер, коли чуємо: по-моєму, по-твоєму, по-нашому. Наприклад: «По-моєму, це чудово». Виходячи з національних мовних традицій, наведену фразу доцільно було б сказати так: «На мою думку (на мій погляд чи як на мене), це чудово». Однак не треба думати, що українська мова взагалі уникає прийменника по. Навпаки, ним часто користуємося, передаючи просторові, об’єктні, об’єктно-обставинні, часові відношення, відношення мети, причини, кількості, міри, ступеня тощо. «А над самою водою Верба похилилась, Аж по воді розіслала Зеленії віти» (Тарас Шевченко); «Пливуть година по годині в тиші нічній» (Володимир Сосюра); «Роман, по молодості, й не догадався збагнути материної тривоги» (Михайло Стельмах). Але неправильно кажуть: «Я мешкаю по вулиці Жилянській». Треба: «на вулиці Жилянській». У фразі «Він по походженню українець» прийменник по не на своєму місці. Не ліпше буде, коли замість нього поставимо за, як це часто роблять: «Він за походженням українець», бо тут потрібний прийменник з: «Він з походження (або родом) українець». Узагалі словом за нерідко надуживають. Якщо цей прийменник доречний у зворотах «Одягнений за останньою модою», «Експерименти проведено за всіма вимогами науки», то цього не скажеш, наприклад, про такі фрази: «На суботник усі вийшли за наказом директора», «За бажанням публіки артист проспівав пісню ще раз». Тут годиться вжити «з наказу директора», «на бажання публіки». Вислів «Одержати гроші за рахунком (чи за ордером)» також хибний, слід: «Одержати гроші на рахунок (чи на ордер)».

Буває, що і в мовленні тих, хто прагне оберігати чистоту нашого слова, "проскакують" здеформовані чи напівздеформовані вислови, фрази: все рівно (природні мені однаково, мені байдуже, про мене), насильно милим не будеш (забуваємо українську приповідку на милування нема силування), вистава була до того поганою, що... (треба такою поганою), під відкритим небом (треба просто неба).

Правильніше: став до ладу завод

Правильніше: відповідно до чого

Правильніше: залучити до роботи

Правильніше: належить до компетенції

Правильніше: час від часу

1. Доводити до відома, повідомляти
Захоплюються наші засоби масової інформації і зворотом ставимо вас у відомість, що є дослівним перекладом російського ставим вас в известность. А правильно по-українськи: доводимо до вашого відома, повідомляємо вам, сповіщаємо вас.
2. Повідомляти –сповіщати
Експресивно забарвлене слово сповіщати поєднується з тими самими відмінковими формами, що й синонімічне повідомляти, яке має виразний книжний відтінок. Сповіщати (повідомляти) товариша і сповіщати (повідомляти) товаришеві. Щоправда, останнім часом спостерігається тенденція розрізняти ці дієслова за керуванням, а саме: перше з них охочіше сполучають з родовим відмінком, наприклад: «... І про біду людей не сповістять» (Ліна Костенко). При дієслові ж повідомляти перевагу віддають давальному відмінку: «Про злочинця міліції повідомили дуже пізно» (з газ.).

1. Чи можна замінювати одного одним іменники взаємини, стосунки, відносини, ставлення?
Ці слова деякими значеннями об'єднуються в один синонімічний ряд, але не завжди взаємозамінні. Лексеми взаємини, стосунки передають зміст «контакти, зв'язки між людьми» і слушні тоді, коли йдеться про неофіційну сферу. Родинні, братні, особисті стосунки, ми в найкращих стосунках, добросусідські взаємини. Використання в цьому розумінні слова взаємовідношення є неправомірним, оскільки воно виражає взаємозв'язки тільки між предметами, явищами.
У ХІХ – на початку ХХ сторіччя іменник відносини позначав не тільки взаємність у стосунках між людьми, а й ставлення особи (чи осіб) до когось. «Зрештою ми одне одному не заважаємо і тримаємося у гречних відносинах» (Леся Українка), «Мої відносини до панни Анелі тривожать мене» (Михайло Коцюбинський).
У сучасній літературній мові цей іменник у значенні «ставлення» не виступає. Нині він вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполучень зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, земельні, кредитні, майнові, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, патріархальні, товарно-грошові, торговельні і т. ін.
У діловому стилі спостерігається тенденція до застосування іменника зносини на окреслення офіційних стосунків між країнами. Це, очевидно, пояснюється впливом російського деловые сношения. Іменник відносини має у своєму значенні відповідне «офіційне» забарвлення і замінювати його рідковживаним зносини недоречно. Коли мають на увазі спілкування, поводження з кимсь, висловлення думки про когось або щось, слід користуватися іменником ставлення. Ставлення керівників до підлеглих, ставлення батьків до дітей, ставлення до друзів, ставлення до життя. Вживання в цьому значенні слова відношення – ненормативне. Відповідно й дієслово буде ставитися, а не відноситися, яке так уподобали ті, хто не гаразд знає українську мову.
У книжній мові поширений канцелярський штамп ставлення з боку когось. Зворот з боку зайвий, приміром, у такому вислові: ставлення з боку керівників до... Ту саму думку можна передати економніше, простіше словосполученням ставлення керівників до...
2. Відношення
Відношення – взаємозв'язок між предметами, явищами, величинами; аспект, погляд. Відношення мислення до буття. У термінологічних сполученнях уживається в математиці (арифметичне відношення), в лінгвістиці (граматичні відношення), в архітектурі (золоте відношення – співвідношення розмірів частин будівлі). Виступає також зі словами: білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове (процентне) тощо. Відношення – то і діловий лист до установи або офіційної особи. «Може, тобі якесь відношення написати» – співчутливо спитав Сагайдак» (Василь Кучер). Цей іменник може бути синонімом лексем стосунок, причетність. «... Почалась якась складна гра з новими, несподіваними учасниками, які до хімії не мають ніякого відношення» (Юрій Шовкопляс). Тут замість відношення можна поставити стосунок або причетність.
Порушенням лексичної та стилістичної норм є прийменникові звороти по відношенню до... у відношенні до... «Оця ваша незрозуміла настороженість по відношенню до мене» (Андрій Головко). Їх доцільно замінювати словами щодо, до, стосовно.
Російські блоки «отношение к делу», «хорошее отношение к людям», «во всех отношениях» у нас часто тільки калькують; кажуть: «я з ним у добрих відношеннях», «твоє відношення до справи» і т. ін., де іменник відношення не на своєму місці. Слід вживати ставлення: «добре ставлення до людей», «твоє ставлення до справи». Однак це ще не свідчить про високу мовну культуру. Треба добирати синоніми до цих комунікативних формул. Так, замість штучного «у всіх відношеннях» можна сказати: «з будь-якого (кожного, усякого) погляду», «з усіх боків», «як не глянь», «як не подивися», «всебічно». Замість ненормативного «поверхове відношення до справи» краще вживати «поверхове ставлення» або «поверхово (недбало) ставитися до справи».
3. Відноситися – ставитися – стосуватися
Перше з дієслів має кілька значень. Насамперед – «переміщатися». «Пил відноситься вітром у море» (Олександр Сизоненко). У розумінні «перебувати в певній відповідності, співвідношенні з чимось» теж уживається відноситися. Зокрема в математиці воно виражає зв'язок між членами пропорції. Наприклад: «А так відноситься до В, як С до Д». У лінгвістиці: «Крім головних і другорядних членів, у реченні можуть бути слова, які відносяться до нього в цілому або до якоїсь його частини» (з підручника).
Найчастіша помилка, коли це дієслово використовують у значенні «ставитися». «Студенти сумлінно відносяться (треба: ставляться) до своїх обов'язків», «Петро з погордою відноситься (треба: ставиться) до друзів».
Стосунок до когось або чогось може передаватися словом стосуватися. «Наказ директора стосується всіх» (а не відноситься до всіх). Коли йдеться про байдужість особи до якоїсь обставини чи дії іншої особи, іноді – про демонстративну незацікавленість, удаються до форми не обходить. «Мене ся справа не обходить зовсім...» (Іван Франко). Якщо мовиться про належність до певного кола, групи, категорії людей, до якогось класифікаційного розряду, періоду і т. ін., слід ставити лексему належить (часом – припадає). «Пшениця належить до родини злакових», «Ця подія припадає на початок ХХ сторіччя».

Інколи виникає питання, який прийменник треба ставити — у (в) чи до: «Я поїхав у Київ» чи «Я поїхав до Києва», «Вихід у місто» чи «Вихід до міста»?
Узагалі, коли мовиться про рух у напрямі міста, села, селища, тоді треба ставити прийменник до: «Через кілька днів Ковпак вилетів до Москви» (П. Вершигора); коли йдеться про дію чи перебування в чомусь, тоді слід користуватися прийменником у (в): «У Києві на риночку ой пив чумак горілочку» (народна пісня). Якщо мета руху в певному напрямі супроводжується ще додатковими поясненнями, тоді після них може стояти замість прийменника до — у (в): «Ми їздили на ярмарок у Косів» (М. Рильський). У реченнях, де рух або дію скеровано до предметів, середовищ або мовиться про абстрактні поняття, ставиться прийменник у (в): «Він ступив у сад» (Є. Гуцало) ; «Кидається у свою стихію» (О. Гончар); «Закрадається в серце острах» (М. Рильський). Рух до приміщення позначається дієсловами з тим і з другим прийменником: «Уваливсь у хату» (П. Куліш); «Смерть зайшла до хати» (Д. Павличко).
Як сказано вище, прийменником у (в) з іменником у знахідному відмінку послугуємось, визначаючи час за днями тижня: «у вівторок», «у п'ятницю», — або з іменником у місцевому відмінку, коли мовиться про місяці року: «у січні», «у липні». Проте, коли визначається час за роком, треба користуватись родовим відмінком іменника, а не прийменником у (в) з іменником у місцевому відмінку: ближче буде до нашої мовної традиції цього року, а не в цьому році, 1970 року, а не в 1970 році. Так само слід казати торік, а не в минулому році, позаторік, а не в позаминулому році; аналогічні будуть і прикметники — торішній, а не минулорічний, позаторішній, а не позаминулорічний.
Російському вислову дом в три окна відповідає український — будинок на три вікна, а вислову дом в пять этажей — будинок на п'ять поверхів.
Прийменник на вживають також, коли описують процес перетворення: «звівся ні на що».
Прийменник у (в) можна чути українською мовою в таких висловах: вірити в себе, вдаватися в тугу, в розпач, — а також на позначення переходу з одного стану в інший: «І як воно зробилось так, що в турка я перевернувся» (С. Гулак-Артемовський).
Російські прийменники у та в мають між собою велику значеннєву різницю, наприклад: «У него собирались гости» і «5 его словах чувствовалась уверенность». Між українськими прийменниками у та в нема ніякої різниці. Ми ставимо їх незалежно від змісту речення, а тільки додержуючись правила чергування голосних, цебто: якщо попереднє слово кінчається на голосну, треба ставити прийменник в («Вона взяла в нього книжку»), якщо на приголосну — тоді у («Він узяв у неї книжку»).

«Хлопчик уже втратив свідомість», — читаємо в газеті і, якщо негаразд знаємо російську мову та її вислів потерять сознание, то не відразу збагнемо, про що тут і до чого. Адже українське слово свідомість — це не стільки «здатність людини орієнтуватися в довколишній дійсності», скільки «відчуття своєї належності до інших людей та обов'язку перед ними». Тому й кажемо: класова, національна, громадянська свідомість, свідомість синівського обов'язку тощо. Із тексту наведеної на початку фрази видно, що наляканий хлопчик знепритомнів чи зомлів або вмлів, то так і треба було написати. На жаль, ця помилка не є винятком, бо раз у раз натрапляємо на такі чудернацькі вислови, як: «Через годину потерпілий повернувся до свідомості». Таких висловів ми не знайдемо ні в нашій класиці, ні в фольклорі, ні в сучасній народній мові. Це — груба калька, створена без усякої на те потреби.
Стан людини, коли вона реагує на довколишню дійсність, зветься по-українському притомність («Білі стіни будинку вертають мені притомність». — М. Коцюбинський). Є близькі до цього іменника прикметник притомний («Притомна була, поки і вмерла». — М. Номис) і дієслова притомніти, опритомніти («Він приходив до пам'яті не зразу, а поступово — неначе був у зомлінні і тепер притомнів». — Ю. Смолич; «Поранений Богун опритомнів і намагався звести голову». — Я. Качура).
Є ще слово тяма, що поміж іншими має також значення «притомність»: «Мені сказали, що я пролежав без тями два тижні» (І. Франко); «Обличчя людей із хутора були бліді й перелякані: вони тільки тепер прийшли до тями й важко думали над тим, що зопалу вчинили» (П. Панч).
До вислову бути непритомним є паралель бути (лежати) без пам'яті: «Іцик лежав без пам'яті» (І. Франко). Так само до слів притомніти, опритомніти, прийти до тями є паралель прийти до пам'яті: «Тоді Олеся як до пам'яті прийшла» (Марко Вовчок), очуняти: «Сава Андрійович очунює» (О. Довженко), очунятися: «Знаю, що як очунялася я, то лежала на дощі кров'ю підлита» (Панас Мирний), очуматися: «Очумався я від того, що дзюрчапа вода» (Ю. Яновський), очутитися: «Нарешті Кобзар очутився» (С. Журахович).
Значення «допомогти непритомному» передається висловами: приводити до пам'яті («Коли його привели до пам'яті, він був блідий, мов труп». — І. Франко), приводити до притомності («Скількись шклянок холодної води, висипаної йому на голову, привели його до притомності». — А. Кримський), очутити («Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою». — Б. Грінченко), опритомнювати, опритомнити («Панно Федоренко!..» — Великий пан вимовив це слово, ніби згори опритомнював її». — О. Кобилянська).
У нашій мові є чималий арсенал різноманітних засобів, щоб передати потрібне нам поняття, а через незнання багатства своєї мови вдаємось до творення штучних слів і висловів, у яких нема жодної потреби!

Порядок і лад — слова-синоніми, надто коли йдеться про хатні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей: «Великий порядок і чистота в хаті й надворі показували, що Сухобрусівни були добрі хазяйки» (І. Нечуй-Левицький); «Дячиха господарювала і всьому лад давала» (Марко Вовчок). Уживається порядок і тоді, коли мовиться про громаду чи суспільство, але в такому разі його звичайно ставлять у множині: «Після татарщини нові порядки на Україні постали» (П. Куліш). Та коли мають на увазі державну або суспільну систему, користуються тільки словом лад.
У щоденному мовленні часто надуживають словом порядок, зводячи до мінімуму широкі виражальні можливості нашої мови. «Приведи в порядок усі папери», замість упорядкуй усі папери, дай лад усім паперам; «Чи у вас усе в порядку?», коли можна краще сказати: «Чи у вас усе як слід?» або «Чи у вас усе гаразд?». Замість «У нашій сім'ї був такий звичний порядок», — краще сказати: «У нашій сім'ї був такий звичай» або «У нашій сім'ї так повелося». Краще сказати: «Йому наказано це адміністративним порядком», — ніж в адміністративному порядку; «Я сказав це порядком пропозиції», а не в порядку пропозиції. Краще сказати не «У його хаті погані порядки», а безладдя (безлад), не підтримувати порядок, а пильнувати ладу.

«Він довго ховався, але чи страх переміг, чи заговорила совість — прийшов-таки з повинною до міліції», — читаємо в репортерській замітці й напружуємо думку, щоб точно зрозуміти фразу: чи то якийсь правопорушник прийшов до міліції з якоюсь жінкою, в чомусь зобов'язаною, чи то він прийшов признатись до своєї вини, визнати свою провину або помилку, покаятися в тому, що накоїв. Адже слово повинна вживається в українській мові передусім як прикметник жіночого роду, а не іменник: «Весною на економії пан роздав на кожну хату по двадцять качиних яєць, а восени кожна молодиця повинна була принести на економію двадцять качок» (І. Нечуй-Левицький); «А коли ж ти, дівко, горда, ти повинна жарти знати: як парубок зачіпає, ти повинна жартувати» («Материалы и исследования» П. Чубинського).
Проте в художній літературі траплялося це слово й з функцією іменника як відповідник до російського повинная: «Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою» (Панас Мирний). Цей іменник заходив до літературного вжитку не з народної мови, а з російського офіційно-канцелярського лексикону, як, приміром, слово бумага замість папір («На щуку хтось бумагу в суд подав». — Л. Глібов), щоб надати тексту офіційно-канцелярського колориту. Навряд чи є потреба в сучасній діловім і художній мові користуватись цими канцеляризмами, коли є в народній мові давні відповідні слова: визнання провини (чи помилки), признання до вини, каяття. Російський вислів принести повинную краще перекладати українською мовою — признатись у провині, покаятися, повинитися. Через те в репортерській (фразі, наведеній на початку, точніше й краще було б висловитись так: «прийшов-таки повинитись до міліції» (або «прийшов-таки до міліції признатись у провині»).

Прикметники багатий, хворий, гарний, поганий, високий, бистрий та інші вимагають після себе прийменника на з іменником у знахідному відмінку: «Настя така багата на слово, що я не мала коли й промовити до бабусі» (Ганна Барвінок); «Удався бідний на розкоші, та бистрий на розум» (із живих уст); «Він — змалку хворий на груди» (з живих уст); «На обличчя був препоганий» (Б. Грінченко); «На зріст височенька» (Б. Грінченко). Прикметник заздрісний (завидющий) стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку («заздрісний на чуже»), або з прийменником до й родовим відмінком іменника («заздрісний до чужого»), або без прийменника, лиш з іменником у давальному відмінку («заздрісний чужому»); прикметник ласий стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку («ласий на ковбаси») або з прийменником до та іменником у родовому відмінку («ласий до ковбас»).
Прикметник свідомий стоїть у реченнях звичайно з іменником у родовому відмінку — свідомий чого: «Маяковський був свідомий великого значення кіно» (журнал «Мистецтво») .
Прикметники близький, цікавий стоять у реченнях або з іменником у родовому відмінку, або з прийменниками до, на й відповідним відмінком залежного іменника: близький смерті й близький до смерті, цікавий того й цікавий на те («Зо всього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі — страх!» — М. Коцюбинський).
Ці паралельні форми, коли прикметник вимагає після себе прийменника або виступає без нього, треба знати, особливо літераторам, коли розмір і ритм тексту потребують конденсованого вислову: близький смерті, цікавий знати тощо.
Слід мати на увазі й те, що інколи в реченні відривають прикметника від іменника, до якого він належить, щоб надати фразі характеру врочистості: «У перснях вона срібних руками у стан хибкий узялася» (Марко Вовчок); «Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням» (П. Куліш).

«У кутку кімнати стояла шафа для одежі»; «Це тобі торбинка для книжок», — часом чуємо з уст і навіть читаємо в художній літературі. Чи це правильно? Ні, треба: «стояла шафа на одежу», «торбинка на книжки». Чому? Тому що прийменник для буде слушний там, де говориться, що певну річ призначено для людини, тварини або для якоїсь ширшої потреби: «Не для пса ковбаса, не для кицьки сало» (М. Номис); «Цю шафу батько купив для мене» (з живих уст); «Для загального добра» (М. Коцюбинський). Зате, коли мовиться, що якийсь предмет призначено на певні конкретні речі, тоді треба шукати інших прийменників: «Оце тобі торбинка на жито, а пляшки — менша на олію, а більша на молоко» (з живих уст), «мішок на вугілля»; «одяг на свято» (Українсько-російський словник АН УРСР). Так само треба казати: «поштова скринька на листи й газети», «кошик на старі папери», «миска на борщ». Кажуть у народі ще: «мішок під жито», «одежа про свято й про будень», «книжка до читання».
Навіть призначення якоїсь дії передається в фольклорі прийменником на: «Не на те я, запоріжці, Гард розруйнувала, щоб степи ваші широкі та назад вертала» (історична пісня).
Прийменник на стоїть ще, коли йдеться про хвороби — захворіти на що, а не чим: «Занедужав на кір», «Він заслаб на пропасницю» (Словник за редакцією А. Кримського); «Оце вже місяць хворію на очі».
Прийменники для й задля часто виступають як синоніми: «Для тебе сина породила» (Т. Шевченко); «Задля нього зробила» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Погляньте на руки мої: задля миру і щастя народів вони — здатні на труд і бої» (С. Олійник). Інколи прийменник задля набуває ще й значення пояснення причини, стаючи синонімом слів тому що, через те що: «Макар Іванович... брехав, що купив їх (брошури. — Б. А.-Д.) тільки задля їх дешевизни, маючи потребу в папері» (М. Коцюбинський).

«Треба включити електрику»; «Виключи струм», — кажуть неправильно, забуваючи, що по-українському слід казати: умикнути (увімкнути), умикати електрику, вимикати струм. Від цих дієслів походять і українські технічні терміни: умикач (по-російському включатель) і вимикач (по-російському выключатель). Аналогічно помилково кажуть: «Пропонується включити до порядку денного три питання», — замість «поставити (або внести) до порядку денного». Так само неправильно — «У роботу включили всі існуючі аґреґати», — замість «пустили всі наявні аґреґати».

Багато трапляється помилок із словами вид і вигляд — їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де треба вживати інших висловів. Пишуть, наприклад: «Цього року в нас добрі види на врожай». Краще було б: «У нас добрі сподіванки (перспективи) на врожай». Іменник вид означає насамперед лице: «На її виду ще й досі було знати сліди давньої краси» (І. Нечуй-Левицький); «Поганому виду нема стиду» (М. Номис). Цей іменник може бути й синонімом слова зір: «Видом видати, слихом слихати» (Т. Шевченко). Російський вислів быть на виду по-українському звичайно передається бути на видноті (перед очима, на оці): «На стіні, на видноті висів канчук-трійчатка» (О. Ільченко). Однак підо впливом діалекту, де трапляється вислів «на виду» в розумінні — на видноті, перед очима, чуємо в сучасній популярній пісні М. Машкіна: «Вся краса твоя чудова у мене на виду». Розуміється, це, як і взагалі діалектизми, не варт поширювати в літературній мові, якщо на те нема особливої художньої потреби — передати колорит місцевої говірки, лишити незайманою пряму мову персонажа твору тощо.
Неприродно звучить по-українському фраза: «У вигляді кари йому наказано переписати весь твір». Відповідно до російського вислову в виде наказания по-українському буде за кару: «Кілька годин просидів за кару» (С. Ковалів). Так само російському в виде голубя, в виде подарка або в виде опыта — по-українському відповідає подібний до голуба (як голуб), як подарунок або як спроба (на спробу, за спробу).
Такого ж ґатунку фраза: «Він зробив це для вигляду», — замість — про око (про людське око, про людські очі), для годиться: «Щовечора збиралися до школи про людські очі, ніби на співанку» (А. Головко); «Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться» (М. Стельмах).
Замість вислову зробити (робити) вигляд, який часто бачимо на письмі й чуємо в розмові, краще сказати удати, удавати: «Не удавай, немов не розумієш» (Леся Українка).
Замість такого ж хибного «І вигляду не показав, що йому соромно» треба — і взнаки (навзнаки, знаку) не давав (не подавав): «Проте Орися й знаку не подала» (А. Головко).
Відповідниками російського слова вид у розумінні «пейзаж, ландшафт» в українській мові є краєвид («Вийшла в поле й стала, задивившись у далечінь на чудовий краєвид». — М. Коцюбинський) або вигляд («Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку і за річку». — І. Нечуй-Левицький).
Українськими відповідниками до російського вид у розумінні «сорт, варіант» будуть різновид, ґатунок, рід, сорт, категорія: «На основі безпосереднього звернення до традиції народного мистецтва виробляється й утверджується новий жанровий різновид — декоративний естамп...» («Образотворче мистецтво»); відміна («Є ще сім відмін сієї приказки». — М. Номис); а в біології — вид, різновид: «Слід розповісти дітям про армію наших агробіологів-мічурінців, про творців нових видів рослин і тварин» («Літературна газета»).
Російському вислову вид на жительство в українській мові відповідає — посвідка на прожиття. У художній літературі, коли хочуть надати фразі бюрократично-канцелярського звучання, користуються словом вид: «Як же ми тебе приймемо, що в тебе ні виду ніякого, нічого» (Панас Мирний).

Правильніше: торкати (пальцем), чіпати, зрушувати (з місця), зворушувати (до сліз)

Правильніше: схилятися до ...
Я схиляюся до другого варіанту.

Правильніше: (до чогось)
розпочинати (щось)
Розпочнемо роботу!

Правильніше: корок

Правильніше: брати до уваги

Правильніше: брати до відома

Правильніше: схожий (на кого), подібний (до кого)

Правильніше: вступати (до вузу), чинити (благородно), надходити (про товар, пропозиції, записки, гроші)
До президії надійшли три записки з пропозиціями.
До нашого банку такі гроші не надходили.

Правильніше: опритомніти (притомніти), прийти до тями, прийти до пам'яті, очуняти (очунятися), очутитися

Правильніше: до пари

Правильніше: призвичаїтися, звикнути до...

Правильніше: присутні одностайно схвалили пропозицію неухильно виконувати

Правильніше: не до ладу (не до речі) говорити

Правильніше: до речі
Ми, до речі, були цього дня у відрядженні.

Правильніше: стосуватися (чогось), доторкатися (до чогось)
Це мене зовсім не стосується.
Згадана норма стосується іншої статті закону.

Правильніше: відповідно до наказу

Правильніше: досі
Про цю подію ще досі нічого і нікому не відомо.

Правильніше: вщент

Правильніше: до запитання

Правильніше: до певної міри, певною мірою
до деякої міри, деякою мірою

Правильніше: час від часу

Правильніше: відповідно до постанови

Правильніше: Входять до федерації

Правильніше: Ввести до складу

Правильніше: Увійшли до програми концерту

Правильніше: Спонукають до поїздки

Правильніше: Виїхав до Америки

Правильніше: Відповідно до заявок

Правильніше: Депортація в Сибір, до Сибіру

Правильніше: Докласти зусиль до розбудови державності

Правильніше: Подібно до лотереї

Правильніше: Засуджено до двадцяти років

Правильніше: Мати претензії одне до одного

Правильніше: Був уважний до неї

Правильніше: Взявся до роботи

Правильніше: Відповідно до рішення

Правильніше: Дотичний до проблем

Правильніше: З 10 по 15 вересня

Правильніше: Для цього є чимало підстав

Правильніше: Привітатися з учителькою

Правильніше: Недопущення агресії супроти України

Правильніше: Пів на третю

Правильніше: Ідентичної із сучасною

Правильніше: Стосувалися справи

Правильніше: Підняти всіх на священну війну

Правильніше: Спраглим правди й волі

Правильніше: Солідарність із ними

Правильніше: Спричинили найтяжчу війну в історії

Правильніше: Порівнювати з минулим

Правильніше: Це мене не стосується

Правильніше: Приречений на занепад

Правильніше: Яким не байдужа доля держави

Правильніше: Поле виявилося непридатним для гри

Правильніше: У конфронтації з власною долею

Правильніше: Присвячувати відкриттю виставки

Правильніше: Аналогія з відомими подіями

Правильніше: Стимул до організованості

Правильніше: Час від часу

Правильніше: Алергія до ліків

Правильніше: Вступив до Ужгородської семінарії

Правильніше: Приймається до технікуму

Правильніше: Зведена до рангу

Правильніше: До політичної ради входять

Правильніше: До її складу увійшли

Правильніше: Відповідно до угоди

Правильніше: До ладу, добре, переконливо говорив

Правильніше: Пропорційно до арсеналів

Правильніше: До пари

Правильніше: Зруйнувати дощенту

Правильніше: Вкрай виснажений

Правильніше: Вкрай знахабнілих

Правильніше: Тривати нескінченно

Правильніше: Відповідно до можливостей

Правильніше: Застосувавши до замовників санкції

Правильніше: Віднині й довіку

Правильніше: Любити до нестями

Правильніше: Розпочавши на практиці здійснення

Правильніше: Відповідно до політичної стратегії

Правильніше: Приурочене до Дня вчителя

Правильніше: Підприємство залучене до великих програм

Правильніше: До нас прислуховуються великі держави

Правильніше: Що стосується справи

Правильніше: Доводити до відома

Правильніше: Товаровиробники переконуються в потребі регулювання

Правильніше: Зневіритися, впадати в розпач

Правильніше: Завтра розпочнемо заняття

Правильніше: Прислухаються до

Правильніше: Бачимо тріску в чужому оці

Правильніше: Отямився, опам'ятався, опритомнів

Правильніше: Члени фракції одностайно вирішили

Правильніше: Дійшли висновку

Правильніше: Взято до уваги

Правильніше: Наближається до кількості

Правильніше: Потрапив до лікарні

Правильніше: Вступив до інституту

Правильніше: Засуджувати до страти

Правильніше: Спортсмени звикли до спеки

Правильніше: Буде притягнутий до цивільної відповідальності

Правильніше: Це посилило б напруженість

Правильніше: Сон клонить, знемагає, томить; на сон хилить; дрімота бере

Правильніше: Спонукатиме до економії

Правильніше: Всі погодилися, що

Правильніше: Доводити до божевілля

Правильніше: Привертають до себе увагу

Правильніше: Примушувати до роботи

Правильніше: Обладнати дільницю

Правильніше: Речі не потрапили на прилавки магазинів

Правильніше: Довести до пуття

Правильніше: Стало до ладу

Правильніше: Занести до списку

Правильніше: Це ж стосується й оркестру

Правильніше: Належати до більшості

Правильніше: Не хочеться впадати у песимізм

Правильніше: Вистава була така погана, що

Правильніше: Піднести до степеня

Правильніше: До пари

Правильніше: Перед сном

Правильніше: Корок

Правильніше: Належність до спілки

Правильніше: Узгодження законодавства з нормами Світової організації торгівлі

Правильніше: Висловлено претензії до телерадіокомпаній

Правильніше: Зрозуміти потреби сімей

Правильніше: Перелічувати до нескінченності

Правильніше: Студенти дуже зацікавилися розповіддю

Правильніше: До запитання

Правильніше: Він причетний до реалізації

Правильніше: Ставлення до справи

Правильніше: Щодо селян

Правильніше: Поїздка в Угорщину, до Угорщини

Правильніше: По-іншому тему висвітлює