ДИКТУВАННЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Диктант у нас вживається в двох значеннях. Це насамперед відтворений на письмі текст, сприйнятий тим, хто пише, на слух, із уст іншої людини. Наприклад: «Екзаменаційний диктант складався із 120 слів і був не дуже важким». Друге значення слова диктант — «вид навчальної роботи».
Семантично розрізнити значення слова диктант у місцевому відмінку однини й множини можна таким чином: коли йдеться про текст, слово диктант вживають з прийменником у (в) («У його диктанті вчителька знайшла чимало помилок»), коли мають на увазі вид навчальної роботи, вживають прийменник на («На диктанті був присутній директор школи». В такому разі можлива й паралельна конструкція з родовим відмінком — під час диктанту).
Коли ж треба передати процес написання твору, вживають словосполучення під диктовку, а не під диктант. «Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда…» (О. Гончар.) «Дві дочки [Ламарка] допомагали сліпому батькові: вони збирали і читали йому матеріали, писали під його диктовку». (З журналу.)
У переносному значенні словосполучення під диктовку вживають тоді, коли хочуть показати несамостійність чиїхось дій. Наприклад: «Маріонетковий уряд цієї невеличкої країни робить усе під диктовку своїх хазяїв».
Проте якщо в реченні підкреслюється не спосіб повідомлення тексту, а перебіг процесу повідомлення, вживають віддієслівний іменник диктування, а не диктовка. Наприклад: «Диктування по радіо матеріалів радіотелеграфних агентств тривало півтори години».

Диктант у нас виступає у двох значеннях. То передусім відтворений на письмі текст, сприйнятий тим, хто пише, на слух із уст іншої людини. А також вид навчальної роботи.
Семантично розрізнити зміст іменника диктант у місцевому відмінку однини й множини можна таким чином: коли йдеться про текст, це слово вживають з прийменником у (в) («У диктанті п'ятикласника не виявлено помилок»), а коли мають на увазі вид навчальної роботи, вдаються до прийменника на («На диктанті побувала завпед школи». У такому разі можлива й паралельна конструкція з родовим відмінком – під час диктанту. Якщо ж треба передати процес написання чогось, послуговуються словосполученням під диктовку, а не під диктант. «Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда...» (Олесь Гончар). У переносному значенні під диктовку використовують, коли хочуть показати несамостійність чиїхось дій. Наприклад, «Маріонеткові уряди все роблять під диктовку своїх хазяїв».
Але якщо в реченні наголошується не спосіб повідомлення тексту, а перебіг цього процесу, то вживають віддієслівний іменник диктування. «Диктування (а не диктовка) по районному радіо матеріалів телеграфного агентства тривало годину».

Правильніше: диктування