ГОРА — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
як гора з плечей
Правильніше:
як (мов, немов, наче…) камінь із серця (з душі, з плечей, з плеч) [звалився, скотився]; наче (мов) камінь від серця відпав
Мова – не калька: словник української мови
кенія
Правильніше:
біла гора
Мова – не калька: словник української мови
гора породила мишу
Правильніше:
з великої хмари малий дощ
Мова – не калька: словник української мови
гора на душі
Правильніше:
камінь на серці
Мова – не калька: словник української мови
гора з пліч
Правильніше:
баба з воза – велика зрада: на возі легше – кобила рада
Мова – не калька: словник української мови
гаїті
Правильніше:
висока гора
Мова – не калька: словник української мови
відчуття полегшення
Правильніше:
наче гора з пліч звалилася (зсунулася, спала, впала, зійшла)
Мова – не калька: словник української мови
айзберг
Правильніше:
льодова (крижана) гора
Мова – не калька: словник української мови
Гірка чи гора?
«Володимирська гірка» — бачимо напис при вході на Володимирську гору в Києві; «З Володимирської гірки видно Поділ, Дніпро-Славутич з чудовими київськими пляжами й далекі задніпрянські простори», — читаємо в сучасному нарисі. Але чому там і там написано гірка, а не гора? Невже вона — набагато менша за інші гори, що на них розкинулась наша українська столиця, — за Батиєву, Старокиївську, Щекавицьку? Ні, не менша, отож нема причини називати її зменшеним іменником. В українській мові слово гірка має не так зменшене, як пестливе значення: «Пахло березовими бруньками, шуміла повідь та дзюрчали струмочки з кожної гірки» (Марко Вовчок). Узвишшя, менші за гору, звуться по-українському горб («Вирубала дрючок та стала на горбі». — Казка), пагорбок, пагорб, пагорок («По зелених пагорбках паслися вівці». — П. Панч). Високі Дніпрові схили здавна звуться на Україні горами:
Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро.
Т. Шевченко
Називав горою І. Нечуй-Левицький у своїх творах Володимирову гору, та й у народі кажуть: «Як зійдете від Лаври на Хрещатик, то побачите Володимирову гору». Тим-то треба вважати, що слушно написано в книжці «Київ. Провідник»: «Володимирова гора».
Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро.
Т. Шевченко
Називав горою І. Нечуй-Левицький у своїх творах Володимирову гору, та й у народі кажуть: «Як зійдете від Лаври на Хрещатик, то побачите Володимирову гору». Тим-то треба вважати, що слушно написано в книжці «Київ. Провідник»: «Володимирова гора».
Святоюрська Гора
Правильніше:
Святоюрська гора
дорога пролягала по горі
Правильніше:
дорога йшла горою (по горі)
Мова – не калька: словник української мови
віра й гору з місця зрушить
Правильніше:
віра й гори зсуває (двигає)
Мова – не калька: словник української мови
Перевірте закінчення слова після прийменника НА
Перевірте, чи немає помилки у закінченнях слів після прийменника на, які мають стояти у формі місцевого відмінка, якщо вся конструкція відповідає на питання де?.
| НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
|---|---|
| Хата стояла на високої гори. | Хата стояла на високій горі. |
По з місцевим відмінком
Перевірте закінчення місцевого відмінка іменника або прикметника після прийменника по: має бути місцевий, а не давальний відмінок.
| НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
|---|---|
| рахує по пальцям | рахує по пальцях |
| читає по складам | читає по складах |
| мандрує по горам і долинам | мандрує по горах і долинах |
| б'є по великим барабанам | б'є по великих барабанах |
ця думка отримала перевагу
Правильніше:
ця думка (гадка) взяла гору (верх); ця думка (гадка) переважила (перемогла)
Мова – не калька: словник української мови
устати на диби
Правильніше:
диба (дибки, дуба, сторчака, гопки, руба, горою) стати
Мова – не калька: словник української мови
уперто захищати
Правильніше:
стояти горою
Мова – не калька: словник української мови
узяти високу ноту
Правильніше:
потягнути горою
Мова – не калька: словник української мови
трагедія
Правильніше:
нещастя; горе; біда; лихо
Мова – не калька: словник української мови
той, що живе між горами
Правильніше:
межигірець
Мова – не калька: словник української мови
ти від горя, а горе за тобою
Правильніше:
ти від горя, а воно тобі назустріч
Мова – не калька: словник української мови
терпіти горе (страждання)
Правильніше:
жити як собака; битися як риба об лід; тягнути біду
Мова – не калька: словник української мови
тамувати (приглушувати) тяжкі почуття (думки)
Правильніше:
топити горе (лихо)
Мова – не калька: словник української мови
сьєрра-леоне
Правильніше:
гори лева
Мова – не калька: словник української мови
стояти горою за кого
Правильніше:
розпинатися за кого
Мова – не калька: словник української мови
справитися з найважчою роботою
Правильніше:
гори покотити
Мова – не калька: словник української мови
собі на горе
Правильніше:
собі на безголов'я
Мова – не калька: словник української мови
склон гори
Правильніше:
узбіччя; схил гори; узгір'я
Мова – не калька: словник української мови
сила солому ламає
Правильніше:
чия сила, того й правда; проти гори піском не сипати
Мова – не калька: словник української мови
робити велику справу, яка вимагає багато зусиль
Правильніше:
рухати (рушити) гори (скали, скелі)
Мова – не калька: словник української мови
пропади воно пропадом!
Правильніше:
гори воно синім вогнем (ясним полум'ям)! добра б тобі не було!
Мова – не калька: словник української мови
причинити горе (досаду) кому
Правильніше:
завдати жалю (журби, туги, скорботи, горя, прикрощів, неприємностей) кому; зробити (учинити) прикрість кому
Мова – не калька: словник української мови
приносити горе кому
Правильніше:
завдавати горя кому
Мова – не калька: словник української мови
постигло горе кого
Правильніше:
лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого
Мова – не калька: словник української мови
попередити горе
Правильніше:
лихові запобігти
Мова – не калька: словник української мови
попередити біду
Правильніше:
запобігти лихові (горю); відвернути лихо (горе)
Мова – не калька: словник української мови
пливти проти води
Правильніше:
пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч)
Мова – не калька: словник української мови
піднятися на диби
Правильніше:
стати дибки (дуба, сторчака, гопки, руба, горою)
Мова – не калька: словник української мови
пересилити когось
Правильніше:
взяти гору над кимось
Мова – не калька: словник української мови
перемогти
Правильніше:
втерти носа; взяти гору
Мова – не калька: словник української мови
переживати нестатки (злидні, горе)
Правильніше:
засівати землю слізьми
Мова – не калька: словник української мови
отримати перемогу
Правильніше:
здобути перемогу; перемогти (подужати) кого; узяти гору (верх); заткнути за пояс
Мова – не калька: словник української мови
отримати верх
Правильніше:
гору взяти
Мова – не калька: словник української мови
одержати верх
Правильніше:
узяти гору
Мова – не калька: словник української мови
обривисті гори
Правильніше:
крутогори; кручуваті гори; кручі
Мова – не калька: словник української мови
не смійся над чужою бідою, бо своя не за горою
Правильніше:
не смійся чужій біді, бо своя на гряді
Мова – не калька: словник української мови
не сипте перлами перед свинями
Правильніше:
свиням золоту гору – та й ту рознесуть
Мова – не калька: словник української мови
не роки старять, а горе
Правильніше:
старять людину не літа, а біда; коли біда діє, голова біліє; день меркне від ночі, а чоловік – від горя; горе натерло (нахилило)
Мова – не калька: словник української мови
не за горами
Правильніше:
незабаром, невдовзі
Мова – не калька: словник української мови
наживатися на чужому горі (нещасті)
Правильніше:
лихом торгувати
Мова – не калька: словник української мови
надто багато обіцяти
Правильніше:
золоті гори обіцяти
Мова – не калька: словник української мови
микати горе
Правильніше:
тягнути біду
Мова – не калька: словник української мови
ліван
Правильніше:
білі гори
Мова – не калька: словник української мови
легко (просто) виконувати що-небудь
Правильніше:
завиграшки; [як] раз плюнути; як по писаному; як по нотах; за іграшку (іграшки); як з гори котитися (бігти); як собаці (сіркові) муху з'їсти; як горіхи (насіння) лущити
Мова – не калька: словник української мови
казкове багатство
Правильніше:
золоті гори
Мова – не калька: словник української мови
здійснювати неможливе
Правильніше:
рухати (рушити) гори (скали, скелі)
Мова – не калька: словник української мови
заподіяти горе
Правильніше:
наробити лиха
Мова – не калька: словник української мови
залити горе вином (горілкою)
Правильніше:
утопити лихо (горе) у вині (в горілці)
Мова – не калька: словник української мови
забувати біду (горе); не журитися
Правильніше:
ударити (кинути) лихом об землю; ударити журбою об землю
Мова – не калька: словник української мови
ділити радість і горе
Правильніше:
ділити долю й недолю
Мова – не калька: словник української мови
далеко
Правильніше:
ген-ген; за горами й долами; де сидір козам роги править; скільки око сягає; у чорта на болоті)
Мова – не калька: словник української мови
горе та й тільки
Правильніше:
лихо (горе) та й годі
Мова – не калька: словник української мови
вітер, який дує з гір
Правильніше:
згірний (гірський) вітер
Мова – не калька: словник української мови
виявитися сильнішим
Правильніше:
узяти верх (гору)
Мова – не калька: словник української мови
виливати сльозами своє горе
Правильніше:
виплакувати своє горе (лихо); сплакувати (переплакувати) своє лихо (горе)
Мова – не калька: словник української мови
верхушка гори
Правильніше:
верх (верховина, вершина, верхів'я, шпиль) гори; верхогір'я
Мова – не калька: словник української мови
велике багатство
Правильніше:
золоті гори
Мова – не калька: словник української мови
брати верх
Правильніше:
гору брати
Мова – не калька: словник української мови
бенкет горою
Правильніше:
бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет; бучна учта
Мова – не калька: словник української мови
багатство
Правильніше:
золоті гори; золоте дно
Мова – не калька: словник української мови
нагору – на гору
Нагору, прислівник. На верхню частину чогось. «Я пройшов з адміністратором нагору до зали» (Юрій Яновський).
На гору, іменник з прийменником. «Старий Прокопенко і чотири молоді богунці стали підніматися на гору» (Олександр Довженко).
На гору, іменник з прийменником. «Старий Прокопенко і чотири молоді богунці стали підніматися на гору» (Олександр Довженко).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
угору – у гору
Угору (вгору), прислівник. Пишеться як одне слово. Глянути вгору.
У гору (в гору), іменник з прийменником. Пишуться окремо. Заритися в гору паперів.
У гору (в гору), іменник з прийменником. Пишуться окремо. Заритися в гору паперів.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Бенкет горою
Правильніше:
Бенкет на всю губу
На горі Говерла
Правильніше:
На горі Говерлі