ГОДИНА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: маю годину часу

В українській літературній мові, якщо треба визначити час, запитують: котра година? (а не скільки зараз годин?), о котрій годині? (а не в скільки годин). І відповідають: восьма, дев'ята ( а не вісім, дев'ять); о третій, о п'ятій, о шостій (а не в три, в п'ять, у шість). Тобто форма порядкового числівника в запитанні узгоджується з формою порядкового числівника у відповіді. Ілюстрації з творів майстрів слова, які репрезентують різні місцевості та різні історичні періоди, свідчать, що ця мовна конструкція усталена й загальноукраїнська. «Вставши о восьмій, він поснідав», «Пішов о дванадцятій замість о першій» (Іван Франко), «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка), «Вже пізно, друга година», «Кінчаємо роботу о третій годині» (Михайло Коцюбинський), «Була тільки п'ята година, а навкруги сутеніло» (Олесь Гончар), «Завтра об одинадцятій на мене чекатиме інженер» (Юрій Смолич). У таких фразах порядкові числівники означають не проміжок часу між двома годинами, як, скажімо, в російських висловах в пятом часу, в одиннадцатом, а точно визначену годину, що по-російськи буде: в пять часов, в одиннадцать часов. На доказ цього можна навести ще одну фразу з творів Михайла Коцюбинського: «Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню». Тому слід уживати не одна година ночі, а перша година ночі.
Коли потрібно сказати не про точно визначений час, а лиш приблизно назвати період між двома годинами, маємо тоді, як радив Борис Антоненко-Давидович, ставити перед порядковим числівником прийменник на: «Ой сплю годину, сплю і другу, а вже повертає та на третю» (Семен Гулак-Артемовський). Отож російську фразу «Я приду в пятом часу» треба перекласти українською: «Я прийду на п'яту годину», а не «Я прийду о п'ятій годині», бо це означає вже точний, а не приблизний час.
Дробові числівники передаються відповідним дробом із прийменником на до половини години: чверть на третю; з прийменниками на чи до, коли буде половина години: пів на восьму або пів до восьмої; з прийменниками до чи за, коли перейшло вже за половину години: за чверть восьма або чверть до восьмої, цебто: чверть години залишилося до восьмої чи за чверть години буде восьма. Не дробові числівники, а цілі, що означають кількість хвилин якоїсь години, слід ставити з тими ж прийменниками за попередніми правилами: десять на другу, тридцять на другу або тридцять до другої, за двадцять друга або двадцять до другої.
До цього варто додати, що в українській літературній мові є два варіанти називання часу. Офіційно-діловий: 7.25 (19.25) – сьома (дев'ятнадцята) година, двадцять п'ять хвилин; 7.40 (19.40) – сьома (дев'ятнадцята) година, сорок хвилин. Варіант, властивий художньому й усному мовленню: 7.25 і 19.25 – в обох випадках кажемо двадцять п'ять хвилин на восьму; 7.40 і 19.40 – в обох випадках за двадцять хвилин восьма. У побуті ще вдаються до такого визначення часу: без десяти хвилин четверта, п'ять хвилин на третю тощо.
Як ви спостерегли в прикладі з твору Юрія Смолича, рідкісний у нашій мові прийменник о перед числівником одинадцята має форму об (для уникнення збігу двох о). Але не можна замінювати прийменника о прийменником у (в): у третій годині. У діалогах часто створюється небажана тавтологічність, якщо на запитання котра година? відповідають: перша (друга, третя, четверта) година. Щоб уникнути цього, останнє слово годиться випустити. Як ось у Коцюбинського: «Котра година? – Одинадцята...»
Неграмотним є запитання скільки на ваших, коли просимо когось глянути на свій годинник (російський іменник часы має форму тільки множини). Треба: скажіть, будь ласка, котра година?
Іноді чуємо: яка година? Цей вислів нормативний у тому разі, коли слово година вживаємо в значенні «певний період», «певний момент». Володимир Сосюра писав: «Любіть Україну... в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!» Отже, на запитання яка година? слід відповідати: година світла, сонячна, весела, ясна, сумна. Як видно з прикладів, підкреслюється тільки якість, а не порядок при лічбі.
Коли мовиться не про означення часу доби, поділеної на 24 години, а про кількість часу, витрачену на якусь працю чи дію, тоді належить користуватися кількісними числівниками: «Як ось із неба дощ полився, в годину весь пожар залив» (Іван Котляревський), «От ми й узялися перевіряти рахунки з десятої ранку аж до сімнадцятої дня, витративши на це діло сім годин» (з живих уст).

Правильніше: Котра година!

Правильніше: передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя, надобіддя; переобідок

Правильніше: що далі, то гірше (то важче); що година, то й новий клопіт (то й нові прикрощі)

Правильніше: лиха година; тісні часи

Правильніше: остання година прийшла

Правильніше: чорна смуга; лиха (важка, гірка) година

Правильніше: лиха година його знає

Правильніше: як припізніє

Правильніше: лови рибку як ловиться; не тоді до млина, як вітру нема; п'ятниця вдруге не трапиться; гуляй, дитино, поки твоя година

Правильніше: добра (сприятлива) година; добра нагода; слушний (нагідний) час

Правильніше: зоряна година

Правильніше: як вихор; як одна година (один день); як в'юн посолений (в ополонці, на сковороді); як води напитися; з задом наввипередки; з усіх ніг; з усього маху; як на сполох; аж вітер у вухах свище; як дощем сипле; як раз та два; у три скоки

Правильніше: чималий час; чимала година; чимало часу

Правильніше: година

Перевірте вживання іменника урок і в разі потреби замініть:

заняття, лекція, година — у навчальному закладі;

завдання — завдання додому;

наука — досвід, знання.

ПРИМІТКА:

Втім, іменник урок зі значенням «заняття у школі» закріпився у фаховій літературі та словниках, хоча до 1930-х років в українській мові його не вживали.

При визначенні часу доби (дня і ночі) в українській мові у сполученні зі словом година найчастіше, і це є нормативним, вживається порядковий числівник, а не кількісний. Порівн. у М. Коцюбинського: «Зараз 10 година вечора, а я тільки що з контори»; «До першої години сиджу за столом, обідаю і за обідом читаю газети»; «Приїздив Шаляпін. Приїхав яхтою з Монте-Карло, де він тепер співає, так щось коло третьої години вдень». У Лесі Українки: «Вранці прокидаємось близько десятої години». У сучасних письменників: «Була тільки п'ята година, а навкруги вже зовсім сутеніло». (О. Гончар.) «Вже минула ніч, годинник показав десяту годину ранку». (М. Трублаїні.) «Уночі він о другій годині по панелі задумано йшов». (В. Сосюра.)
Проте в усному мовленні, а інколи й у мові наших письменників, досить часто вживається і кількісний числівник у сполученні зі словом година (наприклад: «Збори почнуться в шість годин, триватимуть до восьми» замість: «…почнуться о шостій годині, триватимуть до восьмої»).
Таким чином, на запитання «Котра година?» слід відповісти шоста, а не шість. Правомірність вживання в цьому разі форми шоста можна підтвердити такими міркуваннями: по-перше, порядкового, а не кількісного числівника вимагає сама постановка питання («Котра година?», а не «Скільки годин?»); по-друге, ні в кого не викликають заперечення, а навпаки, вважаються цілком нормативними для літературної мови форми родового, знахідного і місцевого відмінків («Музей відчинено з 10 до 18 години». «Збори призначено на четверту годину». «Збори відбудуться о четвертій годині». У М. Коцюбинського: «Як піду туди о 9 годині вранці — то даю собі спочинку лиш о 4-ій годині — до 1/2 до шостої на обід»), з яких видно, що називний відмінок має форму порядкового числівника; по-третє, ніхто не каже: «п'ять хвилин на дві (години)», «пів на дві (години)», а всі говорять: «п'ять хвилин на другу», «пів на другу».
Щодо останнього слід зазначити, що в діалогічному мовленні часто створюється небажана тавтологія, коли на запитання «Котра година?» відповідають: «Шоста година». Щоб уникнути повторення, останнє слово треба випустити. Див. у М. Коцюбинського: «Котра година? — Одинадцята…»

Правильніше: о дев'ятій годині

Правильніше: з години на годину; незабаром

Правильніше: з'явитися на другу годину

Визначати час треба точно, тут не може бути двозначності, бо інакше не тільки спізнятимуться, а то й зовсім не зустрінуться на побаченні закохані, ба й поїзди не зможуть рухатись однією залізничною колією нормально й безпечно. Це відомо на всій планеті, і кожна мова має своє усталене з діда-прадіда визначення часу. Кожна, крім... української. Справді-бо, як ми визначаємо години доби? Наведемо кілька прикладів:
Лисиче за Дінцем... де висне дим заводу,
музика у садку та поїзд в сім годин...
— писав ранній В. Сосюра; «Завтра об одинадцятій... на мене чекатиме інженер», — пише Ю. Смолич. То як передати російське в семь часов, в одиннадцать часов — у сім годин, в одинадцять годин чи о сьомій годині, об одинадцятій годині?
Щоб знайти правильну відповідь, у таких випадках удаються звичайно до словників. Розгортаємо найавторитетніший — Українсько-російський словник, том І, видання Академії наук УРСР і на сторінці 340 під словом година читаємо ілюстративні приклади: «не пізніше трьох годин (третьої години) — не позже трех часов»; «о першій годині дня — в час дня»; а вже вислів «о другій годині дня» перекладено «во втором часу дня» і «в два часа дня». Чому тоді вислів «о першій годині» не має другого відповідника — в первом часу, як то має друга година? Де тут логіка, де правильний варіант і як бути диспетчерові, коли йому подають відомості, що поїзд номер такий-ось прибуває на станцію о другій годині? Адже диспетчерові неоднаково, означає це російське «в два часа» чи «во втором часу», бо він тут може так наплутати, що доведеться відповідати перед законом!
Цю невиразність у позначенні часу Українсько-російський словник успадкував від академічного Російсько-українського словника за редакцією А. Кримського, де в 1-му томі на 51 сторінці стоїть: «в пятом часу — о п'ятій годині» навіть без другого значення «в пять часов». Отже, виникає практична потреба розмежувати в нашій мові ці далеко не тотожні поняття «в пять часов» і «в пятом часу».
З української класичної літератури ми звикли сприймати числівники порядкові з прийменником о як позначення точного часу доби: «Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню» (М. Коцюбинський); «О п'ятій годині ми виїхали з монастиря» (М. Коцюбинський); «О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати» (Панас Мирний). Так на цій формі й треба стати, взявши її за норму й рішуче уникаючи хибних висловів у п'ять годин, у шість годин тощо.
А як передати українською мовою неточні визначення: в пятом часу, в шестом? Академічний Українсько-російський словник до вислову «бути на п'яту годину» має переклад — «быть к пяти часам». Мені здається, що тут слід поширити значення порядкового числівника з прийменником на, додавши й такий варіант перекладу: «быть в пятом часу». Кажем-бо: «П'ять хвилин на п'яту». У словнику Б. Грінченка читаємо: «Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю».
Не треба допускати паралелізму форм типу не пізніш трьох годин і не пізніш третьої години, бо це не збагачує мову, а засмічує. Визначати години доби треба тільки порядковими числівниками, а не кількісними, отже, слід визнати за єдину правильну норму вислів «не пізніш як о третій годині». Кількісними числівниками треба користуватись тільки тоді, коли мовиться про час, витрачений на щось, наприклад: «Ми працюємо тепер тільки сім годин», «Поїзд долає цю відстань за дві години».
Так само слід унормувати й визначення часу за частинами години, відкинувши хибні вислови, що інколи трапляються в поточній літературі, як пів третьої, без десяти третя, а взявши за єдине правильне: пів на третю (Українсько-російський словник АН УРСР), за десять третя або десять до третьої (скорочені вислови від «за десять хвилин буде третя година» або «десять хвилин залишилось до третьої години»). Половина години передається однаково прийменниками на й до з відповідними порядковими числівниками: пів на третю й пів до третьої.
Звісно, важко відразу перейти до правильного й точного визначення часу після тієї розбіжності й хаосу в письмовій та усній практиці, з чим уже ми навіть звиклись, але треба колись покласти цьому край і, нарешті, створити певні норми визначення часу, що за самою своєю природою потребує точності. Тут неабияк можуть допомогти своїми творами письменники й журналісти, систематичне видання словників і сумлінне редагування всіх видань.

Правильніше: Конференція розпочнеться о третій годині

Правильніше: чверть на другу [годину]

Правильніше: за годину прийду

Правильніше: чекати коло (біля, край) моря (над морем) погоди (години); марно чекати (дожидати)

Правильніше: під добру руку

Правильніше: при лихій годині

Правильніше: по малій годині

Правильніше: росте, як з води [йде]; росте не щодня, а щогодини; росте, як на дріжджах; росте як трава навесні

Правильніше: робочі години

Правильніше: саме (якраз) о другій

Правильніше: у доброму разі; при добрій годині

Правильніше: не щоднини, а щогодини [рости, зростати]; як з води [рости, зростати]

Правильніше: не докучай (не набридай) мені! дай мені чисту годину! не клопочи мені голови!

Правильніше: не давати просвітку (просвітлої години) кому; зав'язати світ кому

Правильніше: у лиху годину (пору)

Правильніше: не має просвітку (просвітлої години) хто; немає просвітку кому; нема коли (ніколи) й угору глянути кому

Правильніше: визначений (призначений) час; визначені (призначені) години

Правильніше: на чорну годину

Правильніше: про (на) чорний день (чорну годину)

Правильніше: на (про) чорну годину

Правильніше: каліф на годину

Правильніше: і в наше віконце засвітить сонце; діждемо тієї години, що будуть по шелягу дині

Правильніше: не турбувати; дати чистий (святий) спокій; дати чисту годину

Правильніше: вік не вилами перепхати; на віку як на довгій ниві: і кукіль, і пшениця; вік звікувати – не в гостях побувати (не пальцем перекивати); вік прожити – не дощову годину пересидіти; світ великий, та слизькі дороги; життя прожити – не яблука вкусити

Правильніше: просвітку (просвітлої години) немає за ким (через кого, від кого, від чого); світ нелюбий (немилий) через кого (через що); світ зав'язав хто

Правильніше: на боремель через носовицю; не день не годину; до білого снігу

Правильніше: вірну людину пізнаєш у лиху годину

Правильніше: чималу годину просидів (пересидів)

Правильніше: до пізнього часу; до пізньої години (доби); допізна

Правильніше: годину тому

Правильніше: дай мені чисту годину!

Правильніше: о третій сорок п'ять; за чверть четверта

Правильніше: в обід; під (в) обідню пору; об обідній порі; обідньої доби; в обідню добу (годину)

За Правописом 2019 (§ 36 1. 7) невідмінюваний числівник пів зі значенням ‘половина’ з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів аркуша, пів відра, пів години, пів літра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів яблука, пів ящика, пів ями, пів Європи, пів Києва, пів України.

АЛЕ: Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: піваркуш, південь, півзахист, півколо, півкуля, півлітра (розм. ‘пляшка з горілкою або іншою випивкою ємністю 0,5 літра’), півмісяць, півоберт, півовал, півострів.

Замініть прийменник у конструкції на кшталт в(у) 9 ранку, 11 вечора (дня, ночі), якщо мовиться про час, на правильний варіант: о 9 ранку, об 11 ранку (вечора, дня, ночі).

Для урізноманітнення мовлення замініть прислівник цілодобово на один із варіантів: цілу добу, день і ніч, 24 години.

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови.

Замініть триваючий на один з варіантів: кілька(годинний, річний…), багато(годинний, річний…), ціло(денний, річний…); тривалий; або перебудуйте речення, використавши дієслово тривати.

Перевірте, чи не вказано тут конкретний час. Нормативними є конструкції з прийменником о: о першій, другій… годині; о 9 годині, об 11 годині… о 9:00, об 11:00… (годині).

Правильніше: О 10 годині