ВІЗ — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

собаки з жиру казяться

Правильніше: вівса шкапа з'їла, так і віз побила
Мова – не калька: словник української мови

повозка

Правильніше: віз
Мова – не калька: словник української мови

от і вся розмова

Правильніше: ось тобі віз і перевіз
Мова – не калька: словник української мови

не помажеш – не поїдеш

Правильніше: суха ложка горло дере; немазаний віз скрипить
Мова – не калька: словник української мови

не підмажеш – не поїдеш

Правильніше: хто смарує, той їде; хто мастить, тому віз не скрипить
Мова – не калька: словник української мови

мала ведмедиця

Правильніше: малий віз
Мова – не калька: словник української мови

кінець діло хвалить

Правильніше: от тобі віз і перевіз
Мова – не калька: словник української мови

зробити шиворіт-навиворіт

Правильніше: поставити віз поперед коня
Мова – не калька: словник української мови

велика ведмедиця

Правильніше: великий віз
Мова – не калька: словник української мови

гора з пліч

Правильніше: баба з воза – велика зрада: на возі легше – кобила рада
Мова – не калька: словник української мови

баба з воза, коням легше

Правильніше: баба з воза – велика зрада: на возі легше – кобила рада
Мова – не калька: словник української мови

я ще тобі знадоблюся

Правильніше: прийде коза до воза сінця просити (сіно смикати)
Мова – не калька: словник української мови

щось зайве

Правильніше: приший кобилі хвіст; п'яте колесо до воза
Мова – не калька: словник української мови

хто везе, на того й навалюють

Правильніше: везучий кінь усе в роботі
Мова – не калька: словник української мови

хоч відбавляй чого

Правильніше: аж надто (багато) чого; й на воза не забереш чого
Мова – не калька: словник української мови

хоть воду на нім вози

Правильніше: з нього хоч мички мич; такий плохий, хоч у вухо бгай; такий, як хліб м'який; його хоч по воді води
Мова – не калька: словник української мови

утримувати когось своєю працею

Правильніше: везти на шиї
Мова – не калька: словник української мови

у картах везе кому

Правильніше: карта йде кому
Мова – не калька: словник української мови

тягнути лямку

Правильніше: тягти ярмо (воза, тягло); біду тягти
Мова – не калька: словник української мови

скатертю дорога

Правильніше: полотном дорога! з богом, парасю! баба з воза – коням легше!
Мова – не калька: словник української мови

приходиться, як п'яте колесо до воза

Правильніше: то так потрібне, як дзюра в мості
Мова – не калька: словник української мови

працювати над силу

Правильніше: пхати воза наперед себе
Мова – не калька: словник української мови

непотрібний зовсім

Правильніше: як козі баян потрібний ; приший кобилі хвіст; потрібний як п'яте колесо до воза, як сліпому дзеркало, як лисому гребінь, як торішній сніг, як коло трактора віжки, як зайцеві бубон, як собаці п'ята нога
Мова – не калька: словник української мови

неможливо переконати кого-небудь в чомусь

Правильніше: хоч возом переїдь
Мова – не калька: словник української мови

не везе кому в чому

Правильніше: нема кому таланту до чого; не ведеться
Мова – не калька: словник української мови

лишився біля розбитого корита

Правильніше: лишився (зостався) з поламаним возом (з розбитим коритом, з розколеними ночвами); лишився (зостався) без нічого (ні з чим); лишився (зостався) на мілкому
Мова – не калька: словник української мови

кому-небудь везе (щастить)

Правильніше: і шило голить кого (чиє)
Мова – не калька: словник української мови

ініціатива наказуєма

Правильніше: за моє жито мене й бито; де почин, там і кара; за почин карають: хто везе, того й поганяють; нашим салом та по нашій шкурі
Мова – не калька: словник української мови

йому везло постійно

Правильніше: йому щастило всякчас
Мова – не калька: словник української мови

йому везе (повезло)

Правильніше: йому щастить (пощастило)
Мова – не калька: словник української мови

знадобиться хтось комусь

Правильніше: прийде коза до воза сіно їсти
Мова – не калька: словник української мови

звичка – друга натура

Правильніше: хто біг за возом, побіжить і за саньми
Мова – не калька: словник української мови

зачепити чиюсь амбіцію

Правильніше: уразити (зачепити) чиєсь самолюбство; образити когось; зачепити когось возом
Мова – не калька: словник української мови

дуже багато чого-небудь

Правильніше: аж (так і) кишить; як трави; повна торба; як снопів на возі; як бджіл у вулику; у міх не вбереш; і в п'ять лантухів не вбереш; рук не вистачить; хоч відбавляй; хоч греблю (гать) гати; до гибелі; аж гілля гнеться; як гною; по [саме] горло; хоч лопатою горни (греби, загрібай); як за (на) гріш маку; до біса, до дідька; кури не клюють; і свині не їдять; ложкою не поїсти; і собаки не їдять; як маку; тисяча і одна; хмара хмарою
Мова – не калька: словник української мови

давно пропало, що з возу впало

Правильніше: що з горшка вибіжить, то не позбираєш
Мова – не калька: словник української мови

вкалувати

Правильніше: тягнути воза; перти плуга; не покладати рук
Мова – не калька: словник української мови

виконувати важку роботу

Правильніше: перти плуга; тягти лямку (воза)
Мова – не калька: словник української мови

везе, як утопленику

Правильніше: трапилося, як сліпій курці бобове зерно, – і тим удавилася; щастить, як тому, що на шибениці; добре, як голому в кропиві
Мова – не калька: словник української мови

везе

Правильніше: щастить, таланить
Мова – не калька: словник української мови

бути позбавленим чого-небудь свого

Правильніше: сидіти на чужому возі
Мова – не калька: словник української мови

бути залежним від когось

Правильніше: сидіти на чужому возі
Мова – не калька: словник української мови

було, та сплило

Правильніше: було, та загуло; було, та за водою (за вітром) пішло; було колись – минулося; що було, те минуло; один був, та й той загув; як у воду впало; як мітлою зметено; димом догори пішло; пропало, як з воза впало
Мова – не калька: словник української мови

абсолютно непотрібний

Правильніше: як п'яте колесо до воза
Мова – не калька: словник української мови

Баба з воза, кобилі легше і скатертю дорога

Замініть нехарактерний для української мови вислів скатертю дорога на стилістично кращий варіант: баба з воза, кобилі легше; з богом, Парасю!

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Якщо через люстрацію доведеться звільнити половину чиновників – скатертю дорога! Якщо через люстрацію доведеться звільнити половину чиновників – баба з воза, кобилі легше!

Щасти́ти, тала́нити, везти́

Коли людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв'язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить. «Він уже марить і пливе по гарячих пісках на гарячій сковороді, і йому здається, що голова в нього уже репається, як кримський каштан. Але і на цей раз щастить: його підбирає караван, його відпоюють кумисом і везуть на верблюдах, як бухарського еміра». (Григорій Тютюнник.) «Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах, під якими кожному щастить, під які лише досить ступити, як у кишенях тобі задзвенять легендарні таврійські червінці». (О. Гончар.) «Соломії сьогодні щастило». (М. Коцюбинський.) «Щасти ж тобі, сину!» (А. Головко.) «Грицькові справді не таланило». (Б. Грінченко.) «Був [Довбуш] дуже веселий, бо таланило йому дивовижно». (В. Гжицький.) «— Так ось. Усі мої біди, певно, йдуть від нашого прізвища — Щасні. На прізвище — щасні, а насправді — нещасні. Все життя не таланить не те що мені, а й моєму батькові не таланило». (Ю. Збанацький.)
В усному мовленні і в мові художніх творів досить поширене вживання в цьому значенні слова везти. «X р а п к о: …Ні, не везе-таки мені на сімейку!» (Панас Мирний.) «Навколо — ні душечки. Ні, їм [Остапові й Соломії] таки везло нині! Туман стояв густий, мов кисіль». (М. Коцюбинський.) «— Бензину чортма, от не везе отак». (А. Головко.) «Везе, як утопленику». (Українські народні прислів'я і приказки.)
Дієслово везти в останні десятиріччя починає помітно витісняти в усному мовленні щастити і таланити (особливо зменшилася частотність вживання останнього). Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, талан — щаслива доля), і саме через це їх треба вживати ширше. Таланити давно властиве українській мові, раніше досить часто вживалося, і немає підстав і рації відмовлятися від нього й тепер.
Отже, дієслова щастити, таланити, мабуть, більш варті уваги мовців, ніж везти (нині дуже популярне); очевидно, не слід так часто вживати його на шкоду іншим синонімам.
Щодо всіх трьох слів — щастити, таланити, везти — то вони мають відтінок значення «сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини». Коли ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати і дієслово вдаватися (вдастися). Наприклад: «Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати речовину, яку він так довго шукав». «Ще слава богу, що мені … удалося закрепить серце так … що муштруюся собі та й годі». (Т. Шевченко.) « …Федору Івановичу ніяк не вдавалося заснути: облишив думати про Київ, своє місто виникло в уяві — Славгород, хвилюючи невиразною якоюсь тривогою». (А. Головко.)

щастити – таланити – везти

Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв'язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить (фортунить). «На літературному полі мені щастить» (Михайло Коцюбинський); «Був (Довбуш) дуже веселий, бо таланило йому дивовижно» (Володимир Гжицький). В усному мовленні досить поширене використання в цьому значенні дієслова везти. «Дивись, як повезло: виграв у конкурсі «Фортуна» автомобіль» (з живих уст).
В останні десятиріччя воно витискує з ужитку свої синоніми. Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, талан – щаслива доля), і саме через це ними треба послуговуватися ширше. Таланити давно притаманне українській мові, раніше досить часто вживалося, тож немає підстав і рації відмовлятися від нього тепер. А про щастити й казати годі. Щодо дієслова везти, то основне його значення – «переміщати щось транспортним засобом» («Порадилися разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю», Михайло Коцюбинський). Чому б не залишити йому тільки це значення, а в інших випадках вживати лексеми щастити, таланити.
Ці дієслова мають семантичний відтінок «сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини». Якщо ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати слово вдаватися (вдатися). Наприклад: «Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати речовину, яку він так довго шукав» (з журналу).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Йому везло постійно

Правильніше: Йому щастило всякчас