ВІДЧИТАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: вичитати кому; вишпетити кого; прочитати мораль; намилити голову комусь

На похибки лексичного та фразеологічного характеру раз у раз натрапляємо не лише в живій розмові, а й на сторінках періодичних видань, ба навіть у наукових працях і художніх творах. Причина? Тяжіння над авторами слів та зворотів російської мови, прагнення скалькувати ці лексеми й конструкції замість того, щоб знайти щось своє.
В одній з публікацій (та хіба вона одна така?) вжито фразу: «Колеги заслухали Головатюка на зборах і відчитали його за недисциплінованість». Але ж дієслово відчитати, як-то кажуть, притягнуте сюди за вуха. Російське отчитывать в українській мові має відповідник вичитувати, причому комусь (а не когось): «Батько вичитав їй за поламану квітку» (Словник під редакцією Агатангела Кримського), – або прочитувати: «Добру молитву прочитали їй за брехні» (там же). А калька з російської тільки затуманила зміст речення.

В одному оповіданні для дітей є така фраза: «Карапузи вирішили відчитати Машу й добре присоромити». Ні, треба не відчитувати Машу, а — вичитати або прочитати Маші. Ганити когось, дорікати комусь або читати комусь нотацію, цебто по-російському отчитивать, отчитать, буде по-українському вичитувати, вичитати комусь (а не когось!): «Батько вичитав їй за поламану квітку» (Словник за редакцією А. Кримського), — або прочитувати, прочитати: «Добру молитву прочитали їй за брехні» (Словник за редакцією А. Кримського).

Правильніше: вичитати (кому), вишпетити (кого), прочитати мораль