ВКАЗУВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

відкрито осуджувати когось

Правильніше: тикати (штрикати, показувати, вказувати) пальцем (пальцями)
Мова – не калька: словник української мови

відверто, неприховано вказувати на чиїсь вади

Правильніше: тикати (тицяти, штрикати) в очі пальцем
Мова – не калька: словник української мови

Зазначати, зауважувати, святкувати, відзначати і відмічати

Перевірте вживання дієслова відмічати і в разі потреби замініть:

зазначати, зауважувати, вказувати — звертати увагу на щось; наголошувати, виділяти, підкреслювати (в публіцистичному, офіційно-діловому стилі);

святкувати — ювілей, іншу врочисту подію;

відзначати — виділяти когось чи щось похвалою, нагородою, знаком уваги;

помічати, бачити — зауважувати (у художньому стилі).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Автор відмічає, що дослідження ще не завершено. Автор зазначає, що дослідження ще не завершено.
Ми відмічаємо день Києва. Ми святкуємо день Києва.
Таких героїв треба відмічати медалями. Таких героїв треба відзначати медалями.
Син почав відмічати, що батько сумний. Син почав помічати, що батько сумний.

АЛЕ:

відмічати — ставити мітку, позначку на чомусь; записувати, реєструвати кого-, що-небудь.

У журналі вчитель відмічає відсутніх учнів.

Зазначати, вказувати, святкувати і відзначати

Перевірте вживання дієслова відзначати і в разі потреби замініть:

зазначати, зауважувати, вказувати — звертати увагу на щось; наголошувати, виділяти, підкреслювати (в публіцистичному, офіційно-діловому стилі);

святкувати — ювілей, іншу врочисту подію;

помічати, бачити — зауважувати (у художньому стилі).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Автор відзначає, що дослідження ще не завершено.  Автор зазначає, що дослідження ще не завершено. 
Ми відзначаємо ювілей керівника. Ми святкуємо ювілей керівника.
Син почав відзначати, що батько сумний. Син почав помічати, що батько сумний.

АЛЕ:

відзначати — виділяти когось чи щось похвалою, нагородою, знаком уваги.

Таких героїв треба відзначати медалями.

Яке з двох близькозвучних слів потрібно вживати – приналежність чи належність?

Штучний витвір приналежність, хоч і набув великого поширення, одначе його існування нічим не вмотивоване, бо в сучасній українській літературній мові немає лексем приналежати і приналежний. Єдино можливим варіантом у цьому випадку є належність, утворене від належний. «Почав (начальник міліції) питати й записувати: ім'я, літа, соцстан, партійну належність» (Андрій Головко), «Обов'язковою належністю костюма всіх південних слов'ян була коротка безрукавка» (з журналу). Замість вказує на приналежність слід казати засвідчує належність.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Вказує на належність

Правильніше: Засвідчує належність