ВИБИРАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

копати картоплю

Правильніше: вибирати картоплю
Мова – не калька: словник української мови

виймати хліб з печі

Правильніше: вибирати (витягати) хліб з печі
Мова – не калька: словник української мови

вибирати по крупинці (зернятку)

Правильніше: визбирувати
Мова – не калька: словник української мови

вибирати депутатів

Правильніше: обирати депутатів
Мова – не калька: словник української мови

бентежити; хвилювати

Правильніше: душу вибирати
Мова – не калька: словник української мови

вибирати, обирати

Телефонує до редакції Сергій Скляренко з Дарниці й дорікає: як же так, у попередній «мовній» публікації ви писали про вибори, а головного і не сказали – парламентаріїв потрібно вибирати чи обирати? Перепрошуємо. Вибирати вживають тоді, коли йдеться про напрям, матеріал, якусь річ тощо; воно може бути й синонімом дієслів витягати, діставати, відокремлювати, виймати. «Ось баба вибирає пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи» (Оксана Іваненко). А якщо мовиться про вибори депутатів, почесних членів чи на якусь громадську посаду, слід послуговуватися словом обирати. Його також використовують, розповідаючи про покликання, фах, професію тощо. І наш відомий письменник Юрій Смолич помилився, назвавши свою повість-спогад «Я вибираю літературу». Треба: «Я обираю літературу».
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Вибирати чи обирати?

Здається, між словами вибирати й обирати нема ніякої значеннєвої різниці, кажем-бо: «Завтра йдемо на вибори, де будемо обирати депутатів до Верховної Ради УРСР»; «Депутати обирають із-поміж себе президію, яка обере когось на секретаря (чи за секретаря) й на (чи за) голову президії». Аналогічне читаємо й в українській класичній і сучасній літературі: «А що, хлопці, так обираєте його на ватажка?» (О. Стороженко); «Багатого голову скинули, а обрали за голову чередника» (і. Нечуй-Левицький); «Колгоспники радо обрали тов. Борзила на голову правління» (Остап Вишня). Поряд із дієсловом обирати інколи вживають дієслова обібрати: «Нам сотника Лясковського, кажу, полковником годиться обібрати» (Б. Грінченко). Скрізь у цих прикладах бачимо дієслово обирати чи обібрати, а не вибирати. Чому? Перше ніж відповісти, наведемо ще кілька прикладів із дієсловом вибирати: «Вибирає злу дорогу» (П. Куліш); «Пугач вибрав дорогу через Криворівню» (В. Гжицький); «Не було чого й вибирати на базарі, бо самі вибірки тільки зосталися» (з живих уст).
Як бачимо, слово вибирати стоїть там, де мовиться про напрям, матеріал, якусь річ тощо; воно може бути й синонімом дієслів витягати, діставати («От баба вибирає пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи». — О. Іваненко), відокремлювати («Кукіль з пшениці вибирати». — М. Номис), виймати («Бодай дідько очі вибрав!» — М. Номис). Там, де йдеться про вибори депутатів, почесних членів чи на якусь громадську посаду, як це бачимо в перших прикладах, слід послуговуватись дієсловом обирати (обібрати). Цим словом користуємося ще, коли мовиться про наречену, дружину («Та ви, певно, когось уже обрали собі, — так ви й кажіть». — Марко Вовчок), покликання, фах («Сам, добровільно, без чужого примусу, обібрав собі спеціальність». — А. Кримський) або влюблене місце («Сестри обрали затишне місце, вкрите густою травою і квітами». — Л. Смілянський). Із цього погляду в фразах, узятих із сучасної літератури: «З найкращих дівчат на селі він вибрав собі Устю»; «Я вибрав літературу», — краще було написати: «обрав собі Устю», «обрав літературу».

з двох зол вибирають менше

Правильніше: котре лихо менше, те й вибирають
Мова – не калька: словник української мови