ВАШ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: на ваше бажання (жадання); з вашого бажання (жадання); на ваш вибір

Правильніше: щоб ваш дух тут не пах

Правильніше: я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш

Правильніше: відписуючи (відповідаючи) на вашого листа; відписуючи вам

Правильніше: нехай твого батька журавлі, а мого чаплі

Правильніше: нашому тинові двоюрідний пліт; десята (сьома) вода на киселі ; через дорогу (вулицю, тин) навприсядки; ваш пес на нашій соломі спав; як чорт козі дядько; старої курки півня шваґер

З великої літери Ви пишеться як форма ввічливості тільки в звертанні до однієї особи в листах – приватних і офіційних. «Наша пані! 23 ц (ього) м (ісяця) є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт. Як з Вами брат не може їхати, то я поїду з Вами і відвезу Вас» (Василь Стефаник).
При звертанні до багатьох осіб, а також у листах-анкетах і в літературі різних жанрів, у інтерв'ю ви пишеться з малої літери. «Якби ви, дядьку, якої байки нагадали» (Леся Українка), «Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином» (Юрій Яновський).
Ваш, Ваша, Ваші наприкінці листа пишуться з великої літери. «Бувайте здорові і не забувайте Вашого М. Коцюбинського» (Михайло Коцюбинський).

Правильніше: це нижче від вашої гідності (за вашу гідність)

Правильніше: якшо ваша згода; якшо ви [будете] згодні; у разі вашої згоди

Правильніше: подаємо до вашої уваги

Правильніше: з вашої ласки

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію (пропонуємо) вашій увазі на стилістично кращий варіант: (пропонуємо) до вашої уваги.

Форми родового та давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. Їхніми літературними відповідниками виступають мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини мають варіанти: (на) моєму – (на) моїм, (на) твоєму – (на) твоїм, (на) своєму – (на) своїм, (на) нашому – (на) нашім, (на) вашому – (на) вашім. Частіше вживаються перші з наведених паралельних форм, а в науковому та офіційно-діловому стилях вони є єдино допустимими. Нерідко в реченнях присвійний займенник свій зайвий: «Я веду свій щоденник уже кілька років», «Свою відпустку Микола провів у Карпатах». Тут можна без шкоди для змісту обійтися без свій.

Правильніше: За вашим наказом прибув

Правильніше: як ваші (твої) справи?; як ся маєте (маєш)?; як ведеться?

Правильніше: як [собі] хочете; як завволите; воля ваша

Правильніше: чи здоровенькі?; як здоров'я ваше?

Правильніше: ваше діло – сторона

Правильніше: нехай ваше зверху буде

Правильніше: усе це не за вас (не на вашу руч) промовляє (говорить)

Правильніше: сподіваюся на вашу допомогу (поміч)

Правильніше: вам на прислугу

Правильніше: тепер ваша черга; слово за вами; м'ячик на вашому боці

Правильніше: як собі хочете

Правильніше: пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] слові; перепрошую на слові; не вам (не при вас) кажучи; не при хаті згадуючи; шануючи слухи ваші; без сорому казка

Правильніше: ваша правда

Правильніше: маєте щастя

Правильніше: будьте ласкаві; коли (якщо) ваша ласка

Перевірте, чи не йдеться про слушну думку, і використайте конструкцію: мати рацію; ваша правда.

АЛЕ:

За переконаннями він правий націоналіст.

Крайній правий нападник порушив правила.

Коли йдеться про визнання слушності міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію. Він наявний у творах багатьох класиків нашої літератури минулого і сучасного, наголошує мовознавець Олександр Пономарів. Наприклад: «Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка – і маєте рацію!» (Степан Васильченко). Синонім цього звороту – ваша (твоя) правда. «Твоя правда: я завалив вступні іспити, бо не готувався до них» (з живих уст). Натомість прихильники зближення чи навіть злиття мов обстоювали й обстоюють калькований з російської вислів ви праві, хоч основними значеннями слова правий (наголос на першому складі) у нас є «справедливий, праведний, безгрішний, невинний», а не «слушний». Ще менше пасують до згаданого фразеологізму омонім правий (протилежне поняття до лівий) та омограф правий (наголос на останньому складі): «рівний, прямий». «Рубайся, дерево, криве і праве» (Матвій Номис). Отже, повноцінні українські відповідники російського вислову вы (ты) правы (прав) – ви (ти) маєте (маєш) рацію; ваша (твоя) правда.

Правильніше: прошу надати мені відпустку