ВАРТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

шкурка вичинки не варта

Правильніше: шкурка за чиньбу не стане; не стане шкурка за виправу; не варт товар роботи; не варте діло заходу
Мова – не калька: словник української мови

я рахую, що слід…

Правильніше: я вважаю, що належить (варто, необхідно, потрібно, треба)…
Мова – не калька: словник української мови

щось нікчемне, не варте зусиль

Правильніше: шкірка вичинки не варта
Мова – не калька: словник української мови

треба замітити

Правильніше: треба (варто) сказати (зазначити)
Мова – не калька: словник української мови

сторожа

Правильніше: варта; чати; вартування; чатування
Мова – не калька: словник української мови

справа не варта виїденого яйця

Правильніше: справа не варта ламаного гроша
Мова – не калька: словник української мови

слід

Правильніше: варто
Мова – не калька: словник української мови

слід відмінити міроприємство

Правильніше: треба (варто, потрібно, необхідно) скасувати захід
Мова – не калька: словник української мови

програму треба впроваджувати в новій якості

Правильніше: програму варто впроваджувати по-новому
Мова – не калька: словник української мови

охорона

Правильніше: варта; сторожа
Мова – не калька: словник української мови

одне одного варті

Правильніше: яке їхало, таке й здибало; пара п'ятак; одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять
Мова – не калька: словник української мови

нікчема

Правильніше: круглий нуль; і мізинця не варт
Мова – не калька: словник української мови

немає смислу

Правильніше: немає (нема) сенсу; не варто; марно
Мова – не калька: словник української мови

нема необхідності

Правильніше: немає потреби; не треба, не варто
Мова – не калька: словник української мови

недоцільно робити що-небудь

Правильніше: не вартий товар роботи; не варта шкірка вичинки; гра не варта свічок
Мова – не калька: словник української мови

не заслуговує на повагу

Правильніше: мізинця не варт
Мова – не калька: словник української мови

не варто нарікати (скаржитися)

Правильніше: гріх (нема чого, нічого) бога гнівити; гріх слово сказати
Мова – не калька: словник української мови

не варто говорити

Правильніше: шкода мову псувати
Мова – не калька: словник української мови

не вартий ламаного гроша

Правильніше: ламаного шеляга (щербатої копійки) не вартий; доброго слова не вартий; торби січки (спаленого сірника) не варт; за солом'яну устілку не варт
Мова – не калька: словник української мови

ламаного гроша не вартий

Правильніше: стільки варт, як сіль до оселедця
Мова – не калька: словник української мови

конвой

Правильніше: охорона; варта, сторожа
Мова – не калька: словник української мови

караул

Правильніше: варта, сторожа
Мова – не калька: словник української мови

знаходиться під вартою

Правильніше: ув'язнений
Мова – не калька: словник української мови

два чоботи пара

Правильніше: одного засолу огірочки; зустрівся яким з таким; який їхав, таку й стрів; один одного варт (вартий); одного тіста книш; одне краще від другого; один за одина-дцять, другий без двох за тринадцять; яке дибало (їхало), таке й здибало
Мова – не калька: словник української мови

гроша ламаного не вартує

Правильніше: не вартий доброго слова; торби січки не варт
Мова – не калька: словник української мови

гра не вартує свічок

Правильніше: не варта справа заходу; шкода й заходу (праці); шкода й свічку світити; не стала шкірка за виправку; шкірка вичинки не варта
Мова – не калька: словник української мови

вартує нагадати

Правильніше: варто нагадати
Мова – не калька: словник української мови

варті один одного

Правильніше: пара п'ятак; два чоботи на одну ногу; два чоботи – пара; зустрівсь яким з таким
Мова – не калька: словник української мови

арештовувати

Правильніше: ув'язнювати; затримувати; голити лоба; брати під варту; садити за ґрати
Мова – не калька: словник української мови

варто і слід

Присудкове слово варто (варт) уживається в значенні "доцільно зробити; є рація, сенс". Наприклад, "Розкажи, все нам знати варто" (Андрій Малишко), "Варт іще попрацювати над дисертацією" (з газети).
Інколи, вважає мовознавець Олександр Пономарів, без достатніх доказів відмовляють у праві користування цим словом на позначення умови швидкого здійснення чогось. А ось у наших класиків: "Варто було тільки поглянуть на мене в той вечір, як панна Анеля запрохала мене кататься" (Михайло Коцюбинський), "Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах... під які лише варто вступити, як у кишенях тобі вже задзвенять легендарні таврійські червінці" (Олесь Гончар). У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-но.
Слід. Часто означає лише рекомендацію, а не рішучу дію. Тому вислів слід обов'язково є неприродним, правильніше треба обов'язково. Помилково вживають слід тоді, коли вказують на умови, що їх потрібно конче виконувати: "Для вступу до університету слід подати заяву і всі згадані далі документи". Тут має бути треба. Характерно відзначити. Зворот хибний. Краще сказати: характерно, що... або слід відзначити. Відігравати значення. Відігравати можна роль, а не значення. Нормативно: мати значення. Також мати характер. "Ці виступи мали (а не носили) стихійний характер".
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Мусити, бути повинним, мати щось зробити, належить, годиться, слід, варто, треба

У повсякденному усному мовленні, ба навіть у художніх творах дієслово мусити витискує останнім часом інші, більш підхожі для того чи іншого випадку дієслова. Кажуть, наприклад: «Я мушу сьогодні прийти до вас поговорити про всяку всячину», — коли тут краще було б сказати: «Я маю сьогодні прийти до вас...» Чому саме так? А тому, що дієслово мусити вказує на крайній ступінь потреби («Татари мусили відступити назад, щоб не замочити капців». — М. Коцюбинський), а яка тут крайня потреба, коли хочуть говорити про всяку всячину! Інша річ, коли йдеться про щось серйозне, поважне, — тоді треба сказати: «Я мушу до вас прийти в одній невідкладній справі».
Так само не на своєму місці стоїть форма дієслова мусити в реченні: «Усі робітники мусять знати правила техніки безпеки», — бо тут теж ідеться не про крайній ступінь потреби, а лише про обов'язок чи бажаність чогось. У таких випадках більше підходять слова належить, годиться, треба та інші або сполука бути повинним, яких і треба вживати: «Усім робітникам належить (годиться, слід, варто, треба) знати правила...»
Якщо такої категоричності потреби чи обов'язку нема, тоді треба користуватись висловом із дієсловом мати: «Підвода мала приїхати до Кам'яного вночі» (І. Нечуй-Левицький); «Ось слухайте, щось маю вам сказать» (Є. Гребінка).

Варто, тільки, тільки-но, як тільки

Інколи доводиться чути з уст і бачити на письмі вислови на кшталт: «Варто мені взятися за роботу, як він одразу ж кличе мене до себе»; «Варто мені лягти, як миттю засинаю». В обох цих фразах слово варто, вжите в значенні прислівника, стоїть не до речі, його механічно перенесено з російських висловів «стоит мне взяться за работу», «стоит мне лечь». По-українському в таких випадках слід сказати: «Тільки (або — тільки-но, як тільки) візьмусь за роботу, він одразу кличе мене до себе»; «Тільки (або — тільки-но, як тільки) ляжу, миттю засинаю».
Слово варто кажемо тоді, коли хочемо висловити, що слід або не слід щось робити, що є в цьому потреба чи рація: «І справді варто було б попливти човном» (І. Нечуй-Левицький); «То видно, ще не варто над ним і сумувать» (Леся Українка); «Варто щось попоїсти» (Б. Грінченко).

стража

Правильніше: сторожа, варта
Словник-антисуржик.

Вартує говорити про

Правильніше: Годиться, варто говорити про

Варто мені лягти, як миттю засинаю

Правильніше: Тільки ляжу, миттю засинаю

Варто запалити сірника, щоб

Правильніше: Досить запалити сірника, щоб

Вона не вартує доброго слова

Правильніше: Вона не варта доброго слова

Під караулом

Правильніше: Під вартою

Гра варта свічок

Правильніше: Справа варта заходу; це того вартує