БО — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
Кома між частинами складного речення
Перевірте, чи не пропущено кому перед підрядним реченням, приєднаним сполучником (Український правопис. §118 Б п.11).
КОМА СТАВИТЬСЯ | |
---|---|
Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених сполучниками або сполучними словами, від головних і від інших підрядних | Є багато на світі учених людей, а поетів мало (Михайло Коцюбинський).
Тепер ми знову над морем і знову наші очі бродять по синій пустелі, але в мене є певність, що вони й там стрітися можуть (Михайло Коцюбинський). Швидше будемо писати, бо хочеться спати і вам, і мені (Тарас Шевченко). Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима (Леся Українка). Вони, щоб тільки погубити, То будуть все тебе манити (Іван Котляревський). Він був такий, що мило дивитися. |
Один раз у складених сполучниках і сполучних словах тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що, після того як, внаслідок того що, замість того щоб: або перед усім складеним словосполученням, або перед сполучниками що, щоб, як — залежно від змісту та інтонації | Надворі стало темно через те, що небо заволокло чорною хмарою.
Надворі стало темно, через те що небо заволокло чорною хмарою. |
Перед як у зворотах не хто інший, як…; не що інше, як… | Те, що її зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (Михайло Коцюбинський). |
АЛЕ:
КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ | |
---|---|
Перед як у виразах як слід, як треба, як годиться й под., коли нема ясно визначеного підрядного речення | Роби як слід, то й добре буде. |
Перед одиничними займенниками та прислівниками, що є, власне, частиною непрямого питання | Бачив хлопця й не сказав якого.
Мати повернеться, та не знати коли. |
Коли перед підрядним реченням стоять частки не, і | Мене цікавить не як це сталося, а які можливі наслідки цього факту (Пор.: Мене цікавить не те, як це сталося…).
Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють. (Пор.: Треба бути уважним і тоді, коли обставини...). |
У разі збігу сполучників перед другим із них тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова то, так | І якщо пісня вийде в люди, То пломінь серця не згашу (Малишко).
Пор.: Але коли Ви такі добрі, що не одмовились би перекласти щось із рукопису, то я позволю собі скористуватися з сього і, якщо зможу, пришлю Вам рукопис (Коцюбинський). |
У разі збігу сполучників перед другим із них тоді, якщо перший сполучник протиставний (а, але, однак і т. ін.) | Він прокинувся увечері, …довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Леонід Первомайський). |
Оскільки, позаяк і так як
Замініть скальковану конструкцію так як, коли мовиться про пояснення, причину, на стилістично кращий варіант: бо, через те що, тому що; оскільки, позаяк.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Не дуже задоволений результатом, так як ми їхали по перемогу. | Не дуже задоволений результатом, бо ми їхали по перемогу. |
АЛЕ:
І виявилося, що жити так, як раніше, означало втратити все.
Оскільки, тому що, через те що, бо і тому як
Замініть нехарактерну для української мови конструкцію тому як, якщо мовиться про причину дії, на стилістично кращий варіант: оскільки, тому що, через те що, бо.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Я не можу скинути пароль, тому як в мене немає доступу до поштової скриньки. | Я не можу скинути пароль, оскільки в мене немає доступу до поштової скриньки. |
Шанси 50 на 50, тому як у футболі все можливо. | Шанси 50 на 50, тому що у футболі все можливо. |
таж, бо ж, бо, адже 1
бачачи – бо бачать, плачучи – бо плачуть, сидячи – бо сидять, свистячи – бо свистять, -ся, -сь, бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись, кохаючися, утішаючися, дієприслівники: перевіряючи написане
Дієприслівники від дієслів на – ся, – сь мають переважно закінчення – сь (бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись), рідше – ся (кохаючися, утішаючися).
Крокувати, простувати, іти...
Цих дієслів не знала українська класична література, як і фольклор, легко обходячись давніми словами: простувати («Явдоха і Галя ведуть під руки Петра, за ними простує Гринько». — Панас Мирний), рушати («Всі рушили за ватажком Андрієм Корчакою». — І. Нечуй-Левицький), іти («Йде весна запашна, перлами, квітами закосичена». — П. Тичина), подаватися, податися («Теофіл мовчки встає і подається геть». — Леся Українка), прямувати («Товариство на Січ прямувало». — Т. Шевченко), маршувати (Українсько-російський словник АН УРСР; Словник Б. Грінченка), ступати («Не знаю, чи вітер травицю торкає, чи постать кохана край мене ступає». — Олена Пчілка).
Як бачимо, в українській мові є досить слів, щоб не виникала потреба створювати неологізм; чи не природніше звучали б наведені вище фрази, якби замість цього крокувати, що так причарувало письменників і журналістів, поставити давні слова: «Через годину Пархоменко маршував зі своєю командою по місту»; «Цього року по ланах ступає (іде) рання весна»; «Києвом простує Першотравень»?
Мірилом потрібності й життєвості неологізму є народ і його мова: потрібне й доречне народ швидко сприймає й засвоює з книжок і преси, непотрібне, як ось, приміром, слово позаяк, що намагалося колись витиснути з ужитку давні слова бо, через те що, тому що, — відкидає. Такою є й доля цього штучного, непотрібного крокувати: хоч воно й увійшло разом зі словом позаяк до наших академічних словників, та народ не сприйняв його, бо щось так і не чути, щоб десь на Україні казали: «Голова колгоспу крокує до правління, а бригадир закрокував до своєї бригади», — а кажуть і, очевидно, далі казатимуть: «Голова колгоспу йде до правління, а бригадир подався (пішов) до своєї бригади».
Треба пам'ятати, що іменник крок, який лежить в основі дієслова крокувати, означає українською мовою «відстань між ногами, що рухаються», а не «рух», як у російській мові шаг. На позначення руху є інші українські слова: хід, хода («Шкода ходу до поганого роду». — Прислів'я; «Впоперек дороги тихою ходою повз мене йшов старий дідок». — Я. Щоголів; «Замовк Ярема, зажурився, поїхав ходою». — Т. Шевченко; наддавати ходу або ходи. — Українсько-російський словник АН УРСР; «Забрехали на подвір'ї собаки, почувши ходу людини». — М. Стельмах); ступа («На тому березі почулася кінська ступа». — М. Коцюбинський; «Проти вітру повільною ступою ішли коні». — С Чорнобривець).
Отже, треба не допускати штучних висловів типу «ішов тихим кроком», «прискорив кроки» тощо.
Хибно створеною була й військова команда кроком руш відповідно до російської шагом марш. Українським відповідником до російських слів шаг, поступь є хід: «Екзекутор перейшов скорим ходом по хаті і стукнув палицею в один, другий і третій кут» (М. Черемшина). Отже, й у військовій команді треба замість слова крок поставити хід: ходом руш, як це й зробили згодом чи не самі творці цієї команди.
Ж, же, а, бо, но
Частка ж (же) часто надає фразі підсильного пояснювального (або виправдувального) характеру: «Я ж не хотів цього»; «Я ж не думав, що так воно обернеться», — хоч ліпше «Та я не хотів...»; «Та я не думав...».
Інколи російській частці же відповідає українське бо: «Та йди-бо сюди!»; «Та годі-бо тобі!», — або частка но: «Сядь-но та розкажи».
так як
2. оскільки
..., бо для цього ми не маємо можливостей.
Оскільки ми маємо мало часу, ...