БИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Хоч який, хай який і який би не

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом який би не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч який, хай який.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Який би не був цей кіт дряпучий, його треба повернути господарю. Хоч який цей кіт дряпучий, його треба повернути господарю.

АЛЕ:

Немає вболівальника, який би не радів перемозі своєї команди над титулованішим суперником.

Хоч як, хай як і як би не

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом як би не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч як, хай як.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Як б не просили тебе зупинитися, не слухай, прагни вперед. Хоч як проситимуть тебе зупинитися, не слухай, прагни вперед.

 

Хай там що і як би там не було

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію як би там не було на стилістично кращий варіант: хай там що.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Як би там не було, а у владу приходять нові люди. Хай там що, а у владу приходять нові люди.

Хоч чий, хай чий і чий би не

Перебудуйте допустову конструкцію з компонентом чий би не, яка виражає припущення, на стилістично кращий варіант, використавши: хоч чий, хай чий.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Чий би не був цей кіт, його треба повернути господарю. Хоч чий цей кіт, його треба повернути господарю.

 

Капосне “як”

Капосне, бо, стикаючись з ним, щоразу ламаєш голову: а треба в цьому випадку тут ставити якийсь розділовий знак чи ні? Гадаємо, позбутися клопоту допоможуть правила, вміщені нижче.
Прислівник як з часткою би пишеться окремо. «Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи» (Михайло Коцюбинський). Слід відрізняти їх від однозвучного сполучника якби, що вживається в складнопідрядному реченні з підрядними умовами і, якщо є потреба, замінюється сполукою коли б.
Цей прислівник з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -таки, -то подається через дефіс: будь-як, як-небудь, казна-як, хтозна-як, як-таки, як-то.
Сполучник як з часткою от пишеться теж через дефіс: «Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам'ятників, на нашому кладовищі не було» (Олександр Довженко). У ролі префікса в формах найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників як пишеться разом: якнайбільший, якнайбільше тощо.
Кому перед »як» ставимо:
1. Коли приєднується підрядне речення способі дії зі значенням порівняльної характеристики, уподібнення; сполучник як близький семантично до слів мов, немов, наче, неначе. «Гарячий місяць сяє на підповні, пливу, як човен, знявши паруси» (Андрій Малишко).
2. Якщо порівняльному зворотові передують слова такий, так. «Шість років Левкові минуло, мало сміху на його обличчі, навіть зітхав часто, так само, як мати» (Михайло Стельмах).
3. Якщо порівняльний зворот починається сполукою як і. «Українська література, як і вся наша культура, переживає не кращі часи» ( з газ.).
4. Якщо як приєднує вставні слова, словосполучення і речення. «Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном» (Олександр Довженко).
5. Якщо сполучник як приєднує прикладку, що має додатковий відтінок причини. «У горах Брянський, як командир роти, зустрівся з новими труднощами» (Олесь Гончар).
6. У зворотах не хто інший, як; не що інше, як. «Не хто інший, як Юрій Гагарін, першим полетів у космос» (з газ.).
Кому не ставимо:
1. Якщо порівняльний зворот має значення обставини способу дії і може бути замінений орудним відмінком іменника або прислівником. «Пливу як тінь по морю снів за нею» (Максим Рильський). Порів.: пливу тінню.
2. Якщо сполучник як приєднує зворот, який характеризує предмет з одного якогось боку або ж має значення «у ролі кого, чого». «Це його виділяє з-поміж багатьох як митця» (з газ.).
3. У складних сполученнях перед тим як, після того як та ін., якщо перша їхня частина не входить до головного речення. «Перед тим як почати екзамен, директор провів інструктивну нараду» (з газ.). Але: «Добре запам'ятався тоді, як сидів за партою» (з журналу).
4. Перед прикладкою з як, якщо вона не має причинового зв'язку. «Тарас Шевченко відомий світові як талановитий поет і художник» (з підручника).
5. Якщо зворот з як виступає іменною частиною присудка. Зрозуміти як натяк. Кваліфікувати як виняток тощо. «Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду» (Іван Нечуй-Левицький).
6. Якщо перед як стоїть заперечна частка не або слова зовсім, майже, просто, точнісінько, передусім і т. д. «Учні інколи міркують зовсім як дорослі» (з газ.).
7. Якщо в порівняльному звороті порівнюване слово повторюється. «Діти як діти», «На війні як на війні» (з газ.).
8. Перед сполучниками як не... то, як... так і, що з'єднують однорідні члени речення або частини складного речення. «Допоможіть як не копійкою, то хоч порадою» (з газ.).
9. Якщо порівняльний зворот має характер стійкого словосполучення. Берегти як зіницю ока. Боятися як вогню. Один як палець. Почервонів як рак. Холодний як лід. Дивиться як теля на нові ворота. Ясно як божий день і т. д.
10. У словосполученнях типу як не як, хоч як хоч, як на те, як не було.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Який вислів правильніший: як би не чи хоч би як?

Дослухайтеся до поради авторитетного нашого письменника і мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича. Часто помиляються в тих випадках, наголошував він, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни («А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь»), какой бы ни («Какой бы ни был результат, а работать нужно») й кажуть та пишуть: «Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того»; «Не тонкощі сюжетоскладання, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас». Таке калькування інколи навіть не дає змоги гаразд збагнути фразу, наприклад, перше речення, сказане вголос, можна зрозуміти й так: «Без освіти нічого не досягнеш, якщо того не хотів». Щоб цього не траплялося, треба висловлюватися правильно по-українському: «Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів»; «Не тонкощі сюжетоскладання, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас». Так усталилося в нашій класиці й живому народному мовленні, отож нема чого від цього відступати: «Не до пари голубоньці горобець, хоч який він прехороший молодець» (Леонід Глібов). Так само російським висловам что бы не, кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч би що («Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак...» – Михайло Чабанівський), хоч хто, хоч де («Хоч хто казатиме – не слухайсь»; «Хоч де будеш, та я тебе знайду» – Словник Бориса Грінченка).
Уживають як не прикро, як не дивно, треба: хоч як прикро, хоч як дивно.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Як би не — хоч би як, який би не — хоч би який

Часто помиляються в тих випадках, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни («А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь»), какой бы ни («Какой бы ни был результат, а работать нужно») й кажуть та пишуть: «Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того»; «Не тонкощі сюжетоскладання, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас». Таке калькування російських висловів інколи навіть не дозволяє гаразд зрозуміти фразу, наприклад, перше речення, сказане вголос, можна зрозуміти й так: «Без освіти нічого не осягнеш, якщо того не хотів». Щоб такої плутанини не було, треба висловлюватись правильно по-українському: «Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів»; «Не тонкощі сюжетоскладання, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас». Так усталилося в нашій класиці й живому народному мовленні, отож нема чого від цього відступатись: «Не до пари голубоньці горобець, хоч який він прехороший молодець» (Л. Глібов).
Так само російському вислову что бы ни відповідає український хоч би що («Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак...» — М. Чабанівський); так само й російським висловам кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч хто, хоч де («Хоч хто казатиме, — не слухайсь»; «Хоч де будеш, то я тебе знайду». — Словник Б. Грінченка).

Давноминулий час і описова форма з словами було, бувало

В українській мові є два минулі часи — минулий і давноминулий. Минулий час, не маючи особових закінчень, означає, що дія відбувалася в минулому, колись: я читав цю книжку; давноминулий час, який твориться з форм минулого часу відмінюваного дієслова й допоміжного дієслова бути, означає, що одна минула дія відбулась раніше від другої: я читав був цю книжку, та забув її зміст: «Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, і заборонив» (Марко Вовчок). Цією складеною формою давноминулого часу користуються й тоді, коли треба показати минулу перервану дію: «Лукаш... знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези» (Леся Українка).
На минулий час вказують також частки було, бувало: «А ще, було, як намалює що-небудь та підпише... що це — не кавун, а слива, так тобі точнісінько слива» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Дарка часто, було, дивилась понуро, спускала очі в землю» (Леся Українка).
Варто нагадати, що слів було, було б часто вживають у розумінні слід було, слід би було: «Було тобі, моя мати, цих брів не давати, та було тобі, моя мати, щастя й долю дати» (народна пісня); «Та було б не рубати зеленого дуба, та було б не сватати, коли я — нелюба» (народна пісня).

Що якщо би ми

Правильніше: Що якби ми

Сили, яка би була здатна

Правильніше: Сили, здатної

Як би там не було

Правильніше: Хоч би як

Ще би!

Правильніше: Ще б пак!

Так би кажучи

Правильніше: Так би мовити