БЕРЕГОМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: заливати береги

Перевірте вживання іменника поля і в разі потреби замініть:

береги — краї книжки, зошита, тканини, посуду;

криси — краї капелюха, бриля.

АЛЕ:

береги — край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря.

Просто по Росі вгору видно високі скелисті покручені береги (Іван Нечуй-Левицький).

Правильніше: На березі річки

Правильніше: нема берегів

Правильніше: кожне море берег має

Правильніше: зайти в береги

Правильніше: треба з цим покінчити; треба зробити (покласти) кінець (край) цьому; треба дати цьому берега

Правильніше: тиха вода греблю (береги) рве; тиха вода береги ламає (лупає)

Правильніше: пуститися берега

Правильніше: розволочитися; пуститися берега

Правильніше: стати на слизьку стежку

Правильніше: прибитися до берега

Правильніше: перелюднений зал; зал, повний по береги

Правильніше: спуститися на дно; пуститися берега

Правильніше: пуститися берега

Правильніше: багатий берег

Правильніше: робити кінець (край) чому; класти край чому; припиняти що; берега дати чому

Правильніше: київ лежить (стоїть) на правому березі (боці) дніпра

Правильніше: крутоберегий, стрімкоберегий, крутобережний

Правильніше: зарічани; тогобічні люди (жителі); тогобочани

Правильніше: здатися на волю долі (напризволяще); пуститися берега

Правильніше: пристати до берега

Правильніше: матися на бачності; держатися берега; оглядатися на задні колеса

Правильніше: держатися (триматися) берега

Правильніше: повно-повнісінько; напхано; переповнено; як натоптано; натоптом; напхом (до країв, до верху, до берегів) напхано; повно (тільно) напхано; ущерть наповнено; повний по саму зав'язку; нема де й голці впасти; ніде й голкою штрикнути; і голки не встромиш; ніде й пальцем ткнути; як києм набито; і києм не протиснеш; і курці ніде клюнути (ступити); як оселедців у бочці

Правильніше: повний-повнісінький; переповнений; як набитий; як натоптаний; натоптом натоптаний; напхом (до країв, до верху, до берегів) напханий; повно (тільно) напханий; ущерть наповнений

Білі краї книжки чи зошита звуться береги, а не поля, як дехто вважає. "Одну по одній перегортав сторінки. Плями на берегах таїли в собі приємні і неприємні згадки" (Натан Рибак). Лексемою береги іноді позначають краї чогось, наприклад: "Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою" (Олесь Донченко); часом цей іменник відповідає російському кайма: "... Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги" (Кость Гордієнко).
Помиляються ті, хто називає краї капелюха, бриля полями: "Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали". По-українському вони звуться криси: "Солом'яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя" (Юрій Яновський). Від цього слова походить карпатська крисаня – капелюх з розлогими крисами. "На нім крисаня аж горить" (Микола Шеремет).
Буває, що слово криси виступає синонімом іменника краї: "Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни" (Михайло Коцюбинський).

«На полях книжки було багато дрібно писаних олівцем нотаток», — читаємо в одному сучасному оповіданні. Чому написано «на полях», а не на берегах? Адже білі краї книжки чи зошита звались і звуться по-українському береги: «Одну по одній перегортав сторінки. Плями на берегах таїли в собі приємні і неприємні згадки» (Н. Рибак); «Книжка з золотими берегами» (Словник Б. Грінченка).
Словом береги інколи позначають краї чогось, наприклад: «Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою» (О. Донченко); часом це слово відповідає російському кайма: «...Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги» (К. Гордієнко).
Часто помиляються тепер, називаючи краї капелюха або бриля полями: «Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали». По-українському вони звуться криси: «Солом'яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя» (Ю. Яновський). Від цього слова в західноукраїнських гірських районах капелюх із широкими крисами зветься крисаня: «На нім крисаня аж горить» (М. Шеремет).
Слово криси виступає іноді як синонім іменника краї: «Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни» (М. Коцюбинський).

Наша класична література тільки зрідка користувалась прикметником неприємний і прислівником неприємно, надаючи перевагу словам прикрий і прикро. У сучасній українській літературі слова прикрий і прикро дедалі більше поступаються перед прикметником неприємний і прислівником неприємно: «Дівчині снився якийсь неприємний сон»; «Щоб мати менше неприємних розмов з директором, він уникав його»; «Людині неприємно бачити й знати, що вона відстала від життя».
Між цими прикметниками й прислівниками є деяка семантична різниця: прикметник неприємний означає, що якась особа, дія чи явище не дають приємності людині: неприємна робота, неприємний чоловік; прикметник прикрий — емоційно наснаженіший, указує на більше враження від якості особи, дії чи явища: «Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені» (М. Коцюбинський); «Колісник прикро подивився йому у вічі» (Панас Мирний). Отож, може бути неприємна розмова і прикра, неприємна згадка і прикра — все залежить від того, які емоції ми вкладаємо в ці слова.
Слід пам'ятати, що прикметник прикрий має ще значення «крутий» (прикрий берег), а також «різкий»: червоний, аж прикрий (Словник Б. Грінченка).

Правильніше: 1. (капелюха) криси
2. (книги) береги