АКТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Акти, де говориться

Правильніше: Акти, в яких мовиться

акту – акта

Якщо йдеться про окремий вияв якоїсь діяльності; дію, подію, вчинок; закінчену частину театральної вистави, то в слові акт, яке виражає ці поняття, в родовому відмінку буде закінчення -у. «Зав'ялов не вперше грав у виставі, яка йшла сьогодні, але ніколи ще він не проводив заключного (правильніше – прикінцевого) акту з такою силою, як у цей вечір» (Любомир Дмитерко). Коли ж мовиться про писаний указ, грамоту, постанову державного, суспільного значення; офіційний документ; запис про якийсь факт, тоді іменник акт, що їх передає, закінчується на -а. «Здоровань-лісничий примусив скидати стояки на те саме місце, звідки вони були взяті, склав акта і поїхав геть» (Григорій Тютюнник).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

акт

Правильніше: дія
Мова – не калька: словник української мови

покращення, акт прийняття-передачі, акт приймання-передавання, покращання

До редакції надійшов лист. Адресант (саме так зветься його відправник, а одержувач – адресат) пише: »Дуже вдячний »Хрещатику» за »Уроки державної мови». Працюю в офісі, готую різні документи, інформаційні матеріали, і такі публікації газети стають у пригоді. Прошу відповісти на деякі мої запитання.
1. Покращання. У цьому слові в складі ща мені виправляють а на е, і виходить покращення. Чи правильно це?
2. Російське акт приемки-передачи перекладають українською як акт прийняття-передачі. Але ж цей вислів позначає дію, процес, тому, на мій погляд, потрібно писати акт приймання-передавання. А яка ваша думка?
3. У розпорядчих документах після слова наказую прізвища виконавців ставлять у дужках в давальному відмінку: »Відділу зовнішньоекономічних зв'язків (Підопригорі) підготувати...» У мене є сумнів щодо правильності такого вживання. Гадаю, прізвище слід подавати в називному відмінку й неодмінно з ініціалами. У нас же цього не роблять, таким чином, виявляють неповагу до особи. А як ви вважаєте?
Микола Прохоренко, Старокиївський район.
Отже, по порядку. Ще донедавна лексеми покращення і покращити, що їх словники фіксували як рідковживані, в основному виступали синонімами поліпшення і поліпшити. А покращання та покращати означали «стати гарнішим, привабливішим». «Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав» (Іван Нечуй-Левицький); «Усе в хаті покращало, поніжнішало і набрало зовсім іншого вигляду» (Григорій Тютюнник). Сьогодні ж покращення і покращити агресивно витіснили з мовного вжитку поліпшення та поліпшити, а також знівелювали слова покращання і покращати, уподібнили собі їхні значення і навіть написання. Це, безперечно, впливи канцелярщини та шаблону на живу народну мову, звуження сфери вживання нашого лункого, барвистого слова.
Щодо двох інших запитань, то відповіді на них, власне, дав сам автор. Цілком погоджуємося з Миколою Прохоренком, що маємо писати акт приймання-передавання, як, до речі, й акт звіряння, а не звірки. Що в дужках прізвище виконавця директивних вказівок годиться ставити в називному відмінку й обов'язково з ініціалами.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Акт даріння нерухомості

Правильніше: Акт дарування нерухомості