ЦВІРІНЧАТИ

цвірінча́ти (розм.) говорити, розмовляти швидко, жваво (перев. про жінок і дітей)

торохті́ти (розм.) голосно й швидко, іноді безладно говорити, розмовляти; базікати.

цвірі́нькати (розм.) говорити швидко, голосно.

щебета́ти (розм.) говорити, розмовляти швидко, жваво (перев. про жінок і дітей).

вицві́ркувати (підсил. розм.) цвірчати щосили.

свергота́ти (розм.) те саме, що цвірі́нькати.

сверготі́ти (розм.) те саме, що цвірі́нькати.

цве́нькати (розм.) говорити швидко, багато; молоти, патякати.

цві́ркати те саме, що цвірі́нькати 1, 2.

цвігота́ти (діал.) цвірінькати (у 1 знач.).

цвіркота́ти (підсил.) підсил. до цві́ркати.

цвіркоті́ти (підсил.) підсил. до цві́ркати.

цвірі́нькати видавати звуки “цвірінь-цвірінь” (про горобців та деяких інших птахів); щебетати.

цвірінькота́ти (підсил.) підсил. до цвірі́нькати.

цвірінькоті́ти (підсил.) підсил. до цвірі́нькати.

ці́вкати (розм.) те саме, що ціві́кати.

цівкоті́ти (підсил. розм.) підсил. до ці́вкати.

цвірінь (п. ф.)

Словник синонімів Караванського