ТЯМКА — СИНОНІМІЯ

тя́мка (розм.) здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості

голова́ (розм.)
застано́ва (діал.)
кебе́та (розм.)
мо́зок (розм.)
ро́зсуд (рідше)
розсу́док (розм.)
розумі́ння (рідше)
толк (розм.)
тя́ма (розм.)

тя́мка (розм.) здатність осмислено сприймати навколишнє

па́м'ять здатність розумно, тверезо мислити, міркувати; свідомість.
прито́мність стан за знач. прито́мний 1.
ро́змисел (розм.) свідомість, здатність свідомо сприймати навколишнє.
свідо́мість здатність осмислено сприймати навколишнє; притомність; протилежне непритомність, безпам'ятство.
тя́ма (розм.) свідомість.
тя́мок (розм.) те саме, що тя́ма.

тямка

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямка

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямка

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямка

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямка

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямки́й здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось

дога́дливий який швидко здогадується.
промітни́й (розм.) який легко знаходить вихід із скрутного становища, легко знаходить правильне рішення.
штуде́рний (діал.)

тямкий

Словник синонімів Караванського

тямкий дуже

Словник синонімів Караванського

тямкий

Словник синонімів Караванського

тямкий

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямкий

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямкий

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямкий

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тямкий

тямущий, тямучий, тямовитий
Мова – не калька: словник української мови

тямкий

Мова – не калька: словник української мови