ТАРАБАНИТИ

тараба́нити (розм.) на чому, на що, у що й без додатка - відтворювати що-небудь на музичному інструменті - про людину; що, чого, з кого - відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом

бараба́нити (розм.) на чому й без додатка - невміло й голосно, перев. на роялі, піаніно.

бре́нькати (розм.)

бренькота́ти (підсил. розм.)

бренькоті́ти (підсил. розм.)

бри́нькати (розм.)

бриньча́ти (розм.) на чому й без додатка - невміло або недбало - на струнному щипковому інструменті, на роялі тощо.

виграва́ти (на чому й без додатка)

вико́нувати (що, з кого) певний музичний твір для слухачів.

гра́ти

музи́чити

музикува́ти (без додатка) перев. для розваги.

награва́ти (на чому, що, чого й без додатка) тихо або одноманітно, недбало.

наріза́ти (розм.) на чому, що, чого й без додатка - перев. швидко, із запалом.

пиля́ти (ірон.)

пілі́кати (ірон.)

терли́кати (ірон., зневажл.) на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо.

тирли́кати (ірон., зневажл.) на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо.

три́нькати (розм.) на чому й без додатка - невміло або недбало - на щипковому інструменті.

тринди́кати (розм.)

тілі́кати (ірон.) на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому або щипковому інструменті.

циги́кати (на чому й без додатка, розм.) невміло, одноманітно.

Цифрові лексикографічні системи української мови

тараба́нити (підсил. розм.) ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт

ба́хати (рідше)

ба́хкати (розм.)

баба́хати (рідше)

баба́хкати (розм.)

бараба́нити

би́ти

бубни́ти (розм.)

бубоні́ти (розм.) дрібно.

висту́кувати

га́хкати (розм.)

гамсели́ти (фам.)

ге́пати (розм.)

грю́кати (підсил.)

гу́пати

гупоті́ти (підсил. розм.)

калата́ти

ко́втати (діал.)

лопота́ти видаючи глухі звуки.

лопоті́ти видаючи глухі звуки.

посту́кувати

присту́кувати стукати розмірено або час від часу.

просту́кувати розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось.

сту́кати

стугоні́ти (розм.) безперервно з великою силою.

стукота́ти (підсил.)

стукоті́ти (підсил.)

тара́хкати (розм.)

тарахкота́ти (підсил. розм.)

тарахкоті́ти (підсил. розм.)

токота́ти (діал.) часто й гучно стукати.

токоті́ти (діал.) часто й гучно стукати.

торо́хкати (розм.)

торохкота́ти (підсил. розм.) стукати з великою силою.

торохкоті́ти (підсил. розм.) стукати з великою силою.

торохті́ти

тра́хкати (розм.)

трахкоті́ти (підсил. розм.)

ту́кати (розм.)

туту́кати (підсил. розм.)

тю́кати (розм.)

цо́кати чимсь металевим.

цю́кати

Цифрові лексикографічні системи української мови

тараба́нити (розм.) ударяючи в двері, вікно, давати знати про свій прихід, проситися зайти

бараба́нити

грю́кати (підсил.)

гу́пати (підсил.)

сту́кати

сту́катися

стукота́ти (підсил.)

стукоті́ти (підсил.)

турготі́ти (розм.) стукати часто.

Цифрові лексикографічні системи української мови

тараба́нити (розм.) швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти

дрібота́ти (розм.) говорити дуже швидко, скоромовкою.

дріботі́ти (розм.) говорити дуже швидко, скоромовкою.

ляскоті́ти (підсил. розм.) підсил. до ляща́ти.

ляща́ти (розм.) звучати різко, пронизливо (про голос, сміх людини).

си́пати (розм.) говорити, вимовляти що-небудь швидко, безперервно, одне за одним.

скрегота́ти (розм.) те саме, що скрекота́ти, скрекоті́ти 1.

скреготі́ти (розм.) те саме, що скрекота́ти, скрекоті́ти 1.

скрекота́ти (розм.) швидко, безупинно говорити.

скрекоті́ти (розм.) швидко, безупинно говорити.

сокори́ти (розм.) говорити швидко, жваво, безугавно.

сокота́ти (розм.) те саме, що сокори́ти.

сокоті́ти (розм.) те саме, що скрекота́ти.

стрекота́ти (розм.) говорити швидко, багатослівно, безугавно.

стрекоті́ти (розм.) говорити швидко, багатослівно, безугавно.

строчи́ти (розм.) швидко, безупинно говорити.

тарахкота́ти (розм.) підсил. до тара́хкати.

тарахкоті́ти (розм.) підсил. до тара́хкати.

теркота́ти (розм.) швидко, без упину говорити; цокотіти.

теркоті́ти (розм.) швидко, без упину говорити; цокотіти.

торохкота́ти (підсил. розм.) підсил. до торо́хкати й торохті́ти 1, 2.

торохкоті́ти (підсил. розм.) підсил. до торо́хкати й торохті́ти 1, 2.

торохті́ти (розм.) голосно й швидко, іноді безладно говорити, розмовляти; базікати.

тріскота́ти (підсил. розм.) швидко, безупинно говорити.

тріскоті́ти (підсил. розм.) швидко, безупинно говорити.

тріща́ти (розм.) швидко, безупинно говорити.

цокота́ти (розм.) говорити швидко, не вгаваючи; торохкотіти.

цокоті́ти (розм.) говорити швидко, не вгаваючи; торохкотіти.

Цифрові лексикографічні системи української мови