ПАНЬКАТИСЯ

па́нькатися (з ким., розм.) задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане

ввива́тися (біля (коло, навколо) кого, розм.)

вози́тися (з ким, розм.)

годи́ти (кому)

догоджа́ти (кому)

заска́кувати (біля (коло) кого, діал.) улесливо запобігаючи перед ким-небудь, задовольняти всі бажання, примхи.

мані́житися (з ким, розм.)

надска́кувати (біля (коло) кого, розм.)

носи́тися (з ким, розм.)

обвива́тися (біля (коло, навколо) кого, рідше)

потрапля́ти (кому, розм.) задовольняти чиїсь смаки, вимоги.

потрафля́ти (кому, на кого, розм.)

прислу́гувати (кому)

прислу́жувати (кому)

прислу́жуватися (кому і без додатка)

прислуго́вувати (кому)

ту́пцяти (біля (коло) кого, розм.)

тупцюва́ти (біля (коло) кого, розм.)

увива́тися (біля (коло, навколо) кого, розм.)

упада́ти (біля (коло) кого)

ця́цькатися (з ким, розм.)

Цифрові лексикографічні системи української мови

па́нькатися (з ким, коло (біля) кого, розм.) забезпечувати нормальний стан, порядок тощо

гляді́ти

диви́тися (за ким-чим)

догляда́ти (за ким-чим, кого, що)

допильно́вувати (рідше)

куко́бити (кого, що, діал.)

нагляда́ти (за ким-чим)

назира́ти (розм.)

ня́ньчити (кого)

ня́ньчитися (з ким)

обмива́ти (кого, розм.)

обпа́трювати (кого, діал.) тримати у чистоті.

обпира́ти (кого, розм.)

обхо́дити (кого, що, розм.) забезпечувати необхідні умови комусь, чомусь.

па́зати (кого, що, діал.)

па́зити (кого, що, діал.)

па́нькати (кого, розм.)

пазува́ти (кого, що, діал.)

пантрува́ти (розм.)

пильнува́ти

по́рати (кого, що)

по́ратися (коло (біля) кого-чого)

пригляда́ти (за ким-чим, розм.)

придивля́тися (за ким-чим, розм.)

припильно́вувати (розм.)

слідкува́ти (за ким-чим)

сте́жити (за ким-чим)

ту́пати (коло (біля) кого-чого, розм.)

ту́пцяти (коло (біля) кого-чого, розм.)

тупцюва́ти (коло (біля) кого-чого, розм.)

ті́шити (кого)

ті́шитися (з ким)

ходи́ти (за ким-чим, коло (біля) кого-чого)

Цифрові лексикографічні системи української мови

па́нькатися (з ким, розм.) не перешкоджати комусь робити щось недозволене, варте осуду; виконувати чиїсь примхи; не протидіяти чомусь

попуска́ти виявляти поблажливість до кого-небудь, потурати комусь у його вчинках, діях.

пота́кувати (рідше) потурати кому-, чому-небудь.

потака́ти (рідше) потурати кому-, чому-небудь.

потура́ти (кому, чому) не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволенне, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь.

ця́цькатися (з ким, розм.) те саме, що па́нькатися.

Цифрові лексикографічні системи української мови