ЗМУЧЕНИЙ

зму́чений який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо

ви́мучений з ознаками втоми, виснаження.

ви́снажений ослаблений, змучений утомою, працею і т. ін.

забідо́ваний (діал.) виснажений, змучений.

замо́рений виснажений, знесилений від праці, голоду, втоми.

заму́чений (чим)

змарні́лий (від + род)

знеси́лений який знесилився, загубив, утратив силу; безсилий.

зно́шений (рідко чим)

обезси́лений (рідко) дієпр. пас. мин. ч. до обезси́лити; знесилений.

обсмо́ктаний (діал.) виснажений, змарнілий; захирілий.

осла́блений (від+род)

охля́лий (від+род)

помарні́лий який схуд, поблід від важких умов праці, життя, хвороби і т. ін.

розла́маний (розм. рідко) який виснажився, знесилився від утоми, хвороби і т. ін.

Цифрові лексикографічні системи української мови

виснажений

здорожений

зморений

знеможений

знесилений

охлялий

потомлений

присталий

спрацьований

стомлений

утомлений

Словник чужослів Павла Штепи (1977)