ДОБРОВОЛЕЦЬ

доброво́лець тТой, хто зі своєї волі береться за виконання яких-небудь обов'язків, якоїсь роботи

волонте́р (публіц.) той, хто добровільно бере участь в якійсь справі (новій, важкій, небезпечній для життя); доброволець.

охо́тник той, хто добровільно зголошується на виконання чого-небудь; доброволець.

охо́чий (у знач. ім. охо́чий, чого, ч.) той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь, хто з власної волі зголошується на щось; бажаючий.

охочий (ЯК ІМ.)

охітний (р.)

Словник синонімів Караванського

охо́тник

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

волонтер

Мова – не калька: словник української мови