ВИСТАЧИТЬ

ви́стачить перев. з побажанням, наказом закінчити, припинити щось

ба́ста (розм.)

бу́де (розм.)

все (розм.)

го́ді (розм.)

до́сить (присудк. сл.)

до́ста (розм.)

дово́лі

кіне́ць (розм.)

усе́ (розм.)

шаба́ш (розм.)

Цифрові лексикографічні системи української мови

вистачить (вистарчати.)

вистачати

вистане

вистарчить

стане (неос.)

хо́пить

Словник синонімів Караванського

годі

бу́де

досить (ч.)

хо́пить

Словник синонімів Караванського

вистачить

буде!

годі

досить

кінець

стачить

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

вистачить

достатньо

буде

вдосталь

годі

достатньо

досить, доволі

Мова – не калька: словник української мови

вистачить

хватить

годі

досить

Мова – не калька: словник української мови

ви́стачити

ви́старчити

ви́стати

діста́ти

ста́ти

ста́тися

ста́чити

стекти́

хвати́ти

Цифрові лексикографічні системи української мови

вистачити

вистарчати

вивистати

виставати

вистачати

досить

повистачати

ставати

стати

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

вистачити

хватати

виставати

вистати

вистачати

повиставати

повистачати

ставати

стати

Словник чужослів Павла Штепи (1977)