ВИРЯДЖАТИ — СИНОНІМІЯ
виряджа́ти (розм. рідко) змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.
виганя́ти
примушувати кого-небудь іти, виходити геть, залишати якесь приміщення, місце, місцевість і т. ін.; проганяти.
виго́нити
примушувати кого-небудь іти, виходити геть, залишати якесь приміщення, місце, місцевість і т. ін.; проганяти.
викида́ти (розм.)
виганяти кого-небудь, примушувати залишити приміщення, роботу і т. ін.
вику́рювати (розм.)
примушувати кого-небудь піти звідкись геть або залишити місце свого проживання.
випира́ти (розм.)
грубо проганяти, випроваджувати силоміць кого-небудь звідкись.
випрова́джувати
примушувати кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати щось.
випроводжа́ти (розм.)
те саме, що випрова́джувати 1.
виставля́ти
проганяти, виводити, випроваджувати кого-небудь, примушувати піти (з приміщення, двору і т. ін.).
виту́рювати (розм.)
грубо виганяти, проганяти кого-небудь.
витуря́ти (розм.)
грубо виганяти, проганяти кого-небудь.
відправля́ти (розм., рідше)
випроводжати когось, відсилати.
гна́ти
примушувати йти геть, залишати що-небудь; проганяти, виганяти.
наганя́ти (розм.)
змушувати кого-небудь піти; звідкисьв, покинути когось, щось; виганяти, проганяти.
наго́нити (розм.)
змушувати кого-небудь піти; звідкисьв, покинути когось, щось; виганяти, проганяти.
проганя́ти
примушувати кого-небудь іти, виходити геть звідкись; виганяти.
прого́нити (рідше)
примушувати кого-небудь іти, виходити геть звідкись; виганяти.
спрова́джувати
примушувати кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати когось, щось; випроваджувати.
ту́рити (розм.)
гнати, проганяти.
виряджа́ти споряджаючи, забезпечуючи потрібним для дороги, відправляти кого-, що-небудь, звідкись, кудись
виряджа́ти покривати одягом кого-небудь
вичепу́рювати (розм.)
надто гарно, пишно, чепурно.
зодяга́ти (розм.)
наряджа́ти
одягати кого-небудь у гарне, святкове вбрання.
одяга́ти (кого у що)
прибира́ти (розм.)
гарно та охайно; покійника, готуючи до похорону.
приодяга́ти (розм.)
пристойно.
розряджа́ти (розм.)
виряджа́ти іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним
надво́дити (розм.)
пішки.
прова́джувати (рідше)
прова́дити
іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним.
прово́джувати (рідше)
виряджати в дорогу
Словник синонімів Караванського
виряджати на фронт
Словник синонімів Караванського
виряджати в гості
Словник синонімів Караванського
виряджати
Словник синонімів Караванського
виряджати кого
Словник синонімів Караванського
виряджати на працю
Словник синонімів Караванського
виряджати в дорогу
Словник синонімів Караванського
виряджати
Словник синонімів Караванського
виряджати
Словник чужослів Павла Штепи (1977)
виряджати
Словник чужослів Павла Штепи (1977)