ІНСИНУАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

інсинуа́ція «злісна вигадка»

запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Insinuatiуn, фр.англ, insinuation походять від лат. īnsinuātio «вкрадливість, запобігливість», пов’язаного з дієсловом īnsinuo «вкрадаюся, проникаю», утвореним з префікса in- «в-, на-, при-» і дієслова sinuo «видовбую, прориваю; згинаю», похідного від sinus «кривизна, опуклість, зігнутість»;
р. болг. инсинуа́ция, бр. інсінуа́цыя, п. insynuacja, ч. insinuace, слц. insinuácia, м. схв. инсинуа́ција, слн. insinuacija;
Фонетичні та словотвірні варіанти

інсинуа́тор
інсинуюва́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
insinuation англійська
інсінуа́цыя білоруська
инсинуа́ция болгарська
īnsinuātio «вкрадливість, запобігливість» латинська
īnsinuo «вкрадаюся, проникаю» латинська
in- «в-, на-, при-» латинська
sinuo «видовбую, прориваю; згинаю» латинська
sinus «кривизна, опуклість, зігнутість» латинська
инсинуа́ција македонська
Insinuatión німецька
insynuacja польська
инсинуа́ция російська
инсинуа́ција сербохорватська
insinuácia словацька
insinuácija словенська
insinuation французька
insinuace чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України