ІНСИНУАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
інсинуа́ція «злісна вигадка»
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Insinuatiуn, фр.англ, insinuation походять від лат. īnsinuātio «вкрадливість, запобігливість», пов’язаного з дієсловом īnsinuo «вкрадаюся, проникаю», утвореним з префікса in- «в-, на-, при-» і дієслова sinuo «видовбую, прориваю; згинаю», похідного від sinus «кривизна, опуклість, зігнутість»;
р. болг. инсинуа́ция, бр. інсінуа́цыя, п. insynuacja, ч. insinuace, слц. insinuácia, м. схв. инсинуа́ција, слн. insinuacija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
інсинуа́тор
інсинуюва́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
insinuation | англійська |
інсінуа́цыя | білоруська |
инсинуа́ция | болгарська |
īnsinuātio «вкрадливість, запобігливість» | латинська |
īnsinuo «вкрадаюся, проникаю» | латинська |
in- «в-, на-, при-» | латинська |
sinuo «видовбую, прориваю; згинаю» | латинська |
sinus «кривизна, опуклість, зігнутість» | латинська |
инсинуа́ција | македонська |
Insinuatión | німецька |
insynuacja | польська |
инсинуа́ция | російська |
инсинуа́ција | сербохорватська |
insinuácia | словацька |
insinuácija | словенська |
insinuation | французька |
insinuace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України