ІНКВІЗИТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
інквізи́ція
запозичено через німецьке посередництво (нім. Inquisitión «дізнання, слідство; инквізиція») з латинської мови;
лат. inquīsītio «розшук, дослідження» пов’язане з дієсловом inquīro «шукаю, розшукую», утвореним з префікса іn«в-, на-, при-» і дієслова quaero «шукаю, вимагаю», етимологічно неясного;
р. болг. инквизи́ция, бр. інквізі́цыя, п. inkwizycja, ч. inkvisice, слц. inkvizícia, вл. inkwizicija, м. схв. инквизи́ција, слн. inkwizicija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
інквізи́тор
інквізи́торство
інквізиці́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| інквізі́цыя | білоруська |
| инквизи́ция | болгарська |
| inkwizicija | верхньолужицька |
| inquīsītio «розшук, дослідження» | латинська |
| inquīro «шукаю, розшукую» | латинська |
| іn «в-, на-, при-» | латинська |
| quaero «шукаю, вимагаю» | латинська |
| инквизи́ција | македонська |
| Inquisitión | німецька |
| inkwizycja | польська |
| инквизи́ция | російська |
| инквизи́ција | сербохорватська |
| inkvizícia | словацька |
| inkwizicija | словенська |
| inkvisice | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України