ІМПОЗАНТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
імпоза́нтний
запозичення з французької мови;
фр.imposant «величний, поважний» пов’язане з дієсловом imposer «імпонувати, накладати», утвореним за зразком лат. Impōno «вкладаю, впоряджую», що складається з префікса in- (im-) «в-, на-» і дієслова pōno (posuī) «кладу, встановлюю»;
р. импоза́нтный, бр. імпаза́нтны, ч. imposantní, слц. impozantný, болг. м. импоза́нтен, схв. Импозàнтан, слн. impozánten;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| імпаза́нтны | білоруська |
| импоза́нтен | болгарська |
| Impōno «вкладаю, впоряджую» | латинська |
| in- «в-, на-» (im-) | латинська |
| импоза́нтен | македонська |
| импоза́нтный | російська |
| импозàнтан | сербохорватська |
| impozantný | словацька |
| impozánten | словенська |
| imposant «величний, поважний» | французька |
| imposer «імпонувати, накладати» | французька |
| imposantní | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України