ІГІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ігі́ «тьху» (виг.)
неясне;
можливо, утворилося шляхом подвоєння вигуку гі (ги, ги́кати) з наступним спрощенням першої частини (гі›і);
п. [ihi] (з укр.), ч. ihi (вигук подиву), ihy, слц. iha, íha, íhaj, iháj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гий
игі́
«тс.»
іги́
ігиги́
ігі́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ihi (з укр.) | польська |
| iha «тс.» | словацька |
| íha «тс.» | словацька |
| íhaj «тс.» | словацька |
| iháj «тс.» | словацька |
| гі (ги, ги́кати)(гі›і) | українська |
| ги | українська |
| ги́кати | українська |
| ihi (вигук подиву), ihy | чеська |
| ihy | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України