ІГО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
і́го «ярмо, неволя»
через російське посередництво запозичено з старослов’янської мови;
стсл. иго, як і болг. м. и́го, схв. ȗго, слн. igó, п. Іgо, jugo], ч. jho, полаб. jaid’ü, походить від псл. igo‹*jьgo‹*jъgo;
споріднене з лит. jùngas «ярмо», лтс. jũgs, гот. juk, двн. juh, joh, нвн. Joch, лат. jugum, гр. ζυγόν, перс, јuү, вірм. luc, хет. jugan «тс.», дінд. jugám «тс.; пара; рід, покоління», іє. *iu-go-m, пов’язане з *ieu-g- «зв’язувати, з’єднувати»;
р. др. и́го;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| и́го | болгарська |
| luc | вірменська |
| juk | готська |
| ζυγόν | грецька |
| juh | давньоверхньонімецька |
| jugám «тс.; пара; рід, покоління» | давньоіндійська |
| и́го | давньоруська |
| *ι̯u-go-m | індоєвропейська |
| *ι̯eu-g- «зв’язувати, з’єднувати» | індоєвропейська |
| jugum | латинська |
| jũgs | латиська |
| jùngas «ярмо» | литовська |
| и́го | македонська |
| Joch | нововерхньонімецька |
| јuү | перська |
| jaid'ü | полабська |
| Іgо | польська |
| jugo | польська |
| igo | праслов’янська |
| *jьgo | праслов’янська |
| *jъgo | праслов’янська |
| и́го | російська |
| ȗго | сербохорватська |
| igó | словенська |
| иго | старослов’янська |
| jugan «тс.» | хетська |
| jho | чеська |
| joh | ? |
джу́гастро «клен польовий, Acer campestre L.» (бот.)
запозичення із східнороманських мов;
рум. jugástru «клен», молд. жуга́стру «тс.» походять з лат. *jugāstrum (бот.) «в’яз», утвореного від jugum «ярмо, коромисло», спорідненого з псл. igo, укр. і́го;
назва рослини могла бути зумовлена тим, що з міцної деревини в’язу вироблялися ярма, або тим, що плід клена формою нагадує ярмо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жуга́стро
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *jugāstrum «в’яз» (бот.) | латинська |
| жуга́стру «тс.» | молдавська |
| igo | праслов’янська |
| jugástru «клен» | румунська |
| і́го | українська |
| jugum «ярмо, коромисло» | ? |
кон'юнкту́ра «сукупність умов, збіг обставин, здатний впливати на розв’язання якої-небудь справи; сукупність ознак, які характеризують стан товарного господарства»
через німецьке посередництво (н. Konjunktúr) запозичене з латинської мови;
слат. conjunctura «з’єднання; зв’язок; склеювання» є похідним від лат. conjungo «з’єдную», утвореного за допомогою префікса com(con-) «з-» від дієслова jungo «з’єдную», пов’язаного з jugum «ярмо», спорідненим з псл. *jъgo, укр. і́го;
р. конъюнкту́ра, бр. кан՝юнкту́ра, п. koniunktura, ч. вл. konjunktura, слц. слн. konjunktúra, болг. конюнкту́ра, м. схв. конјункту́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кон'юнкту́рник
«безпринципна людина, що змінює свою поведінку залежно від кон’юнктури»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кан | білоруська |
| конюнкту́ра | болгарська |
| konjunktura | верхньолужицька |
| conjungo «з’єдную» | латинська |
| конјункту́ра | македонська |
| koniunktura | польська |
| *jъgo | праслов’янська |
| конъюнкту́ра | російська |
| конјункту́ра | сербохорватська |
| conjunctura «з’єднання; зв’язок; склеювання» | середньолатинська |
| konjunktúra | словацька |
| konjunktúra | словенська |
| і́го | українська |
| konjunktura | чеська |
| com(con-) «з-» | ? |
| jungo «з’єдную» | ? |
| jugum «ярмо» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України