ЄЗУЇТ — ЕТИМОЛОГІЯ
єзуї́т «член католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса»«Societas Jesu Christi» (нлат. )
(перен.) лицемірна, підступна людина»;
через польське і німецьке посередництво (нвн. Jesuit) запозичено з новолатинської мови;
нлат. Jēsuῑta утворено від лат. Jēsus, біблійного власного імені, запозиченого через грецьке посередництво (гр. ᾿ḽησοũς) з гебрайської мови;
гебр. ḽēšǜῡa’від давнішого ḽəhōšūa’є власне ім’я з первісним значенням «бог (є) спасіння, допомога», що складається з iəhō (ḭhoṷā) «бог» і šῡa’«щастя, багатство; крик про допомогу»;
р. иезуи́т, бр. єзуі́т, п. Jezuita, ч. слц. jezuita, вл. jezuit, болг. езуи́т, схв. језỳит(а), слн. jezuít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
езуита
(XVII ст.)
єзуї́та
єзуї́тство
єзуї́тствувати
поєзуї́тити
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
єзуі́т | білоруська |
езуи́т | болгарська |
jezuit | верхньолужицька |
ḽēšǜῡa'від давнішого ḽ «бог (є) спасіння, допомога» | гебрайська |
Jēsus | латинська |
Jēsuῑta | новолатинська |
Jezuita | польська |
језỳит (а) | сербохорватська |
jezuita | словацька |
jezuít | словенська |
jezuita | чеська |
šῡa' «щастя, багатство; крик про допомогу» | ? |
иезуи́т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України