ЯСНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
я́сни́й «який випромінює світло»
реконструкція псл. *(j)astnъ (‹ іє. *ōs-t-n-) (Schuster-Šewc 432) не досить обґрунтована;
витлумачення слова як фіно-угорського лексичного субстратного елемента, спорідненого з фін. sää «погода», хант. säŋki «світло» (Polák Orbis 1964 13/2, 575) малоймовірне;
псл. jasnъ(jь) ‹ *jěsnъ(jь) ‹ *ěsknъ(jь) пов’язане з jaskravъ(jь), *(j)ěskravъ(jь), *jьskra, укр. яскра́вий, і́скра;
далі реконструюється безсуфіксне *eš- ‹ іє. *аidh- «горіти, палати», споріднене з лит. áiškus «ясний, чіткий», можливо, також з тох. В yesäñ «ясний, чіткий», що продовжують іє. *āіs- «жар»;
-k- перед -n- випало, як і в інших давніх утвореннях, пор. др. тѣснъ ‹ псл. *těsknъ (споріднене з tiskati), др. прѣснъ ‹ псл. *prěsknъ (споріднене з лит. prėˊskas «прісний»);
пов’язання (Brückner 200–201) з ч. jásati «кричати з радощів», jasovati, до яких як семантичну паралель наводять лат. clārus «ясний» від clāmo «кричу», непереконливе;
р. я́сный «ясний», бр. я́сны, др. ясьныи «яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий», п. вл. нл. jasny «ясний», ч. слц. jasný, болг. я́сен, м. jасен, схв. jа̏сан, слн. jásen, стсл. аснъ, цсл. асьнъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з'ясо́вувати
об'ясня́ти
проясня́ти
роз'ясня́ти
яса́
«світло, сяйво»
ясене́ць
«перша тонка крига на річці»
ясе́нний
«ясний»
я́сень
«полярна зірка»
я́ска
«усе блискуче; іскристий пластівець снігу, сніжинка»
ясне́ць
«поверхня гладкої криги, не покритої снігом; прозора крига»
ясни́на́
«світло; ясна погода, година УРС, СУМ; світло від вогню Г»
ясни́ти
«робити блискучим, полірувати; з’ясовувати»
ясни́тися
«сяяти, виблискувати»
ясні́ти
ясні́шати
я́сно́
яснове́ць
«зірки садові (татарське мило), Lychnis chalcedonica L. Нед, Mak; меландрій червоний, Melandrium rubrum Garcke. Mak»
(бот.)
яснота́
яснотка
«глуха кропива, Lamium amplexicaule L.»
(бот.)
яснува́тий
я́сонька
я́сочка
ясува́ти
«з’ясовувати; виявляти»
(заст., поет.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
я́сны | білоруська |
я́сен | болгарська |
jasny «ясний» | верхньолужицька |
тѣснъ | давньоруська |
прѣснъ | давньоруська |
ясьныи «яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий» | давньоруська |
*ōs-t-n- | індоєвропейська |
*аidh- «горіти, палати» | індоєвропейська |
*āіs- «жар» | індоєвропейська |
clārus «ясний» | латинська |
clāmo «кричу» | латинська |
áiškus «ясний, чіткий» | литовська |
prėˊskas | литовська |
jасен | македонська |
jasny «ясний» | нижньолужицька |
jasny «ясний» | польська |
*(j)astnъ (‹ іє. *ōs-t-n-)(Schuster-Šewc 432) | праслов’янська |
jasnъ(jь) | праслов’янська |
*(j)ěskravъ(jь) | праслов’янська |
*jьskra | праслов’янська |
*jěsnъ(jь) | праслов’янська |
*ěsknъ(jь) | праслов’янська |
jaskravъ(jь) | праслов’янська |
*eš- | праслов’янська |
*těsknъ (споріднене з tiskati) | праслов’янська |
*prěsknъ (споріднене з лит. prėˊskas «прісний») | праслов’янська |
tiskati | праслов’янська |
я́сный «ясний» | російська |
jа̏сан | сербохорватська |
jasný | словацька |
jásen | словенська |
аснъ | старослов’янська |
yesäñ «ясний, чіткий» | тохарська В |
яскра́вий | українська |
і́скра | українська |
sää «погода» | фінська |
säŋki «світло» | хантийська |
асьнъ «тс.» | церковнослов’янська |
jásati «кричати з радощів» | чеська |
jasovati | чеська |
jasný | чеська |
яви́ти «показати; зобразити; виявити»
сумнівне пов’язання (Mikkola Ursl. Gr. I 165) з я́сни́й;
дальші зв’язки з гр. αἰσϑάνομαι «помічаю», ἀΐω «чую», лат. audiō «чую» (Schulze KZ 29, 251; Hujer LF 68, 79–80) заперечуються (Ernout–Meillet I 55);
лит. ovyje, ovyties без достатніх підстав вважають (Bern. I 34; Trautmann 21) запозиченням зі слов’янських мов;
пов’язується також із лит. аumenis, omenìs, оmynė «свідомість, відчуття» (Machek ESJČ 225), що, в свою чергу, зіставляється із псл. umъ, укр. ум;
іє. *āu̯іs-;
споріднене з лит. (ст.) ovyje «наяві», ovytis «уявитися, наснитися», лтс. âvîtiês «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати», дінд. āvіḥ «відкрито», ав. āvìš, āvīšya- «тс.»;
псл. (j)aviti;
р. яви́ть, бр. заяві́ць «заявити», др. [явити] «показати, явити, заявити», п. jawić się «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибути», ч. jeviti «виявляти», слц. javit’ «виявити», вл. jewić «показувати, виявляти», нл. (рідк.) jawiś «повідомляти, оголошувати», полаб. (vib)ově (‹ *(ob)javi) «показує», болг. (заст.) явя́ «повідомлю, перекажу», м. jави «повідомить, перекаже; заявить», схв. jа́вити «повідомити; оголосити», слн. jáviti «тс.», стсл. авити, авити «показувати, виявляти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́яв
ви́я́ва
«поява; висловлення, повідомлення»
ви́явець
«виразник»
вия́вник
ви́явок
«симптом, ознака»
з'я́ва
з'я́вина
«явище»
з'я́виско
«тс.»
з'я́висько
з'я́вище
зая́ва
заяви́ти
зая́вка
зая́вник
із'я́ва
«явище»
ная́ві
ная́вний
наяву́
неуявле́нний
не́ява
«нез’явлення, відсутність»
нея́вка
о́б'яв
об'я́ва
об'яви́ти
об'я́вка
«повідомлення, оголошення»
об'я́вник
по́я́в
«поява; здійснення»
поя́ва
поя́вина
«поява; здійснення»
по́явно
«явно»
пред'я́ва
«час подання, термін»
пред'яви́ти
пред'явни́к
прия́ва
«присутність; галюцинація»
прияви́ти
«виявити збільшення»
про́яв
проя́ва
«диво, дивовижа; химерна людина СУМ; [метка людина, проноза] Л»
прояви́ти
проявни́й
проя́вник
уя́в
(присл.)
уя́ва
уяви́ти
уя́вки
(присл.)
уя́влення
уя́вний
яв
я́ва́
я́вище
я́вка
я́вний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
āvìš | авестійська |
āvīšya- «тс.» | авестійська |
заяві́ць «заявити» | білоруська |
явя́ «повідомлю, перекажу» (заст.) | болгарська |
jewić «показувати, виявляти» | верхньолужицька |
αἰσϑάνομαι «помічаю» | грецька |
ἀΐω «чую» | грецька |
āvіḥ «відкрито» | давньоіндійська |
явити «показати, явити, заявити» | давньоруська |
*āu̯іs- | індоєвропейська |
audiō «чую» | латинська |
âvîtiês «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати» | латиська |
аumenis | литовська |
omenìs | литовська |
оmynė «свідомість, відчуття» | литовська |
ovyje «наяві» (ст.) | литовська |
ovytis «уявитися, наснитися» (ст.) | литовська |
jави «повідомить, перекаже; заявить» | македонська |
jawiś «повідомляти, оголошувати» (рідк.) | нижньолужицька |
(vib)ově | полабська |
*(ob)javi | полабська |
jawić się «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибути» | польська |
umъ | праслов’янська |
(j)aviti | праслов’янська |
яви́ть | російська |
jа́вити «повідомити; оголосити» | сербохорватська |
javit' «виявити» | словацька |
jáviti «тс.» | словенська |
авити «показувати, виявляти» | старослов’янська |
авити | старослов’янська |
я́сни́й | українська |
ум | українська |
jeviti «виявляти» | чеська |
яскра́вий «який випромінює сильне світло, сяючий»
етимологічно споріднене також із псл. *(j)ěsknъ(jь), укр. я́сни́й;
псл. jask-ravъ(jь) ‹ *jěskravъ(jь) ‹ *ěskravъ(jь) є похідним від jaskra (‹ *ěskra) «іскра» (пор. п. jaskra «тс.»), іменникa того самого кореня, що й псл. *jьskra, укр. і́cкра, але з іншим ступенем вокалізму;
припущення про польське походження укр. яскра́вий (Sławski І 515) необґрунтоване;
бр. яскра́вы «яскравий», п. jaskrawy, вл. jaskrawy «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
яскраві́ти
яскраві́шати
я́скрало
«блискітки, лелітки, сухозлітка»
яскри́стий
«іскристий»
яскри́ти(ся)
«яскраво сяяти, іскритися»
яскри́ця
«іскристе світло»
яскрі́ти(ся)
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
яскра́вы «яскравий» | білоруська |
jaskrawy «тс.» | верхньолужицька |
jaskrawy | польська |
*(j)ěsknъ(jь) | праслов’янська |
jask-ravъ(jь) ‹ *jěskravъ(jь) ‹ *ěskravъ(jь) «іскра» (‹ *ěskra)(пор. п. jaskra «тс.») | праслов’янська |
*jьskra | праслов’янська |
jaskra | праслов’янська |
я́сни́й | українська |
і́cкра | українська |
яскра́вий | українська |
я́сочка «сонечко, зіронька (при звертанні або порівнянні), про молодих жінок, дівчат»
пов’язання з п. [jaskra] «іскра», бр. [я́скарка] (Persson Beitr. II 950; Bern. I 276; Trautmann 4) або з п. jaskółka «ластівка» (Булаховський Вибр. пр. ІІІ 287) сумнівніші;
пор. [я́ска] «усе блискуче; іскристий пластівець снігу, сніжинка» Нед;
очевидно, похідне утворення від яса́ «світло, сяйво», споріднене з я́сни́й;
р. я́сочка, [я́ска], бр. я́сачка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
я́ска
я́сонька
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
я́скарка | білоруська |
я́сачка «тс.» | білоруська |
jaskra «іскра» | польська |
jaskółka «ластівка» | польська |
я́сочка | російська |
я́ска | російська |
я́ска «усе блискуче; іскристий пластівець снігу, сніжинка» | українська |
яса́ «світло, сяйво» | українська |
я́сни́й | українська |
ясьме́нник «маренка підмаренникова, Asperula glauca Bess. (Asperula galіoides)» (бот.)
можливо, з огляду на білі квіти рослини споріднене з я́сни́й, пор. р. [ясме́н], епітет сокола: ясме́н соко́л «ясний сокіл, сокіл-білозір» (Даль IV 681);
не зовсім ясне;
р. ясме́нник (подмаренниковый) «Asperula L. (Asperula galioides M. B.)»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ясме́н | російська |
ясме́нник «Asperula L. (Asperula galioides M. B.)» (подмаренниковый) | російська |
я́сни́й | українська |
я́сна́ «слизова оболонка ротової порожнини»
псл. *dęsna/dęslo ‹ *dent-sno-/dent-slo- походять від індоєвропейської назви зуба *dent-/dn̥t-/ dont- (для якої припускався зв’язок із коренем *ed- «їсти»);
споріднені з лит. dantìs «зуб», прус. dantis, дінд. dán, ав. dantan-, лат. dens (род. в. dentis), гот. tunþus, ірл. det, кімр. dant, гр. ὀδών (род. в. ὀδόντος), іон. ὀδούς «тс.»;
малоймовірні припущення про походження слова з колишнього складного *dent-[mok]sna (Machek ESJČ 111) і про існування праслов’янського варіанта desna (поряд із *dęsna) (Mikkola IF 8, 303);
зіставлення слова (Брандт РФВ 21, 217) з дінд. dác̦ati, -te «кусає», гр. δάϰνω «кусаю» сумнівне;
р. дёсны (одн. десна́), бр. дзя́сны (одн. дзясна́), др. дясна (одн.), п. dziąsła (одн. dziąsło) «ясна», ст. діал. dziąsna, ч. dáseň «ясна», слц. d’asná (одн. d’asno) «ясна», вл. dźasna «ясна; піднебіння», dźasno «піднебіння; щелепа», нл. źěsna (одн. źěsno) «ясна; піднебіння», полаб. d’ǫsnă (‹ *dęsnă) «ясна», болг. [де́сни], схв. де̑сни, [dȇšli], слн. dlêsne (одн. dlêsna) «тс.», цсл. дєсна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дя́сна
дя́сни
ясе́нний
я́сла́
я́сли
ясни́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
dantan- | авестійська |
дзя́сны (одн. дзясна́) | білоруська |
де́сни | болгарська |
dźasna «ясна; піднебіння»«піднебіння; щелепа» | верхньолужицька |
dźasno «ясна; піднебіння»«піднебіння; щелепа» | верхньолужицька |
tunþus | готська |
ὀδών (род. в. ὀδόντος) | грецька |
δάϰνω «кусаю» | грецька |
dán | давньоіндійська |
dác̦ati | давньоіндійська |
dác̦ate «кусає» | давньоіндійська |
дясна (одн.) | давньоруська |
*dent-/dn̥t-/ dont- | індоєвропейська |
ὀδούς «тс.» | іонійський |
det | ірландська |
dant | кімрська |
dens (род. в. dentis) | латинська |
dantìs «зуб» | литовська |
źěsna «ясна; піднебіння» (одн. źěsno) | нижньолужицька |
*dent-[mok]sna | німецька |
d'ǫsnă «ясна» (‹ *dęsnă) | полабська |
dziąsła «ясна» (одн. dziąsło) | польська |
dziąsna (ст.) | польська |
dziąsna (діал.) | польська |
*dęsna/dęslo (для якої припускався зв’язок із коренем *ed- «їсти») | праслов’янська |
*dent-sno-/dent-slo- | праслов’янська |
mok | праслов’янська |
desna | праслов’янська |
dantis | прусська |
дёсны (одн. десна́) | російська |
де̑сни | сербохорватська |
dȇšli | сербохорватська |
d'asná «ясна» (одн. d’asno) | словацька |
dlêsne «тс.» (одн. dlêsna) | словенська |
дєсна | церковнослов’янська |
dáseň «ясна» | чеська |
данти́ст
запозичено, мабуть, через російську мову з французької;
фр. dentiste походить від лат. dēns, dentis «зуб», спорідненого з двн. zan (нвн. Zahn), днн. tand, лит. dantìs «тс.», псл. *dęsna, укр. я́сна;
р. болг. м. данти́ст, бр. данты́ст, п. dentysta, ч. слц. dentista, вл. dentist, схв. дèнтист(а), слн. dentíst;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
данты́ст | білоруська |
данти́ст | болгарська |
dentist | верхньолужицька |
zan (нвн. Zahn) | давньоверхньонімецька |
tand | давньонижньонімецька |
dēns | латинська |
dantìs «тс.» | литовська |
данти́ст | македонська |
dentysta | польська |
*dęsna | праслов’янська |
данти́ст | російська |
дèнтист (а) | сербохорватська |
dentista | словацька |
dentíst | словенська |
я́сна | українська |
dentiste | французька |
dentista | чеська |
dentis «зуб» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України