ЯСЕН — ЕТИМОЛОГІЯ

я́сен «Fraxinus L.» (бот.)

псл. (j)asenъ/ь, osenъ/ь, [*(j)asьnъ/ь];
іє. *ōs-/ŏs- «різкий, яскравий, ясний» із розширенням -і- у прямих відмінках і -en- у непрямих, яке у слов’ян проникло в усю парадигму;
споріднене з лит. úosis «ясен», лтс. osis (фонет. uôsis), прус. woasis (‹ *ōsi-) «тс.», лат. ornus (‹ *ōs-en-os) «порода ясена», кімр. onnen (‹ *os-nā) «ясен», з апофонією кореневого голосного та іншим суфіксом: дісл. askr, двн. ask, н. Esche «тс.», алб. ah (‹ *aska-) «бук», вірм. haс̣i «ясен», гр. -ωίς (‹ ōσι-) в ἀχερωίς «біла тополя»;
розглядається також (Machek ESJČ 217; Jm. rostl. 180; Skok I 759) як слово праєвропейського походження;
р. бр. я́сень (бот.) «ясен», др. ясьнъ «ясен», п. jesion, [jasion, jasień], ст. jasiеn, jеsiеn, jеsień, ч. jasan, [jesen, jeseň, jasen, jaseň], слц. jaseň, вл. нл. jaseń, полаб. josin (чол. р.) (‹ *jasenь), болг. я́сен, о́cен, м. jасен, схв. jа̏се̑н, слн. jȇsen, [jásen];
Фонетичні та словотвірні варіанти

ясеневаті «Fraxineae»
ясене́ць «ясенець, Dictamnus L. РУС, ВеБ, Mak; [зубниця, Dentaria L.; золототисячник, Centaurium Hill.] Mak» (бот.)
ясени́на
ясениско «ясен звичайний, Fraxinus excelsior L.» (згруб.)
ясенище «тс.» (згруб.)
ясенчук «молодий ясен»
я́сень «ясен; [білий, ясенець білий, Dictamnus albus L. Mak]»
ясінець «ясенець білий, Dictamnus albus L.»
ясі́нниця «синя стягівка, Catocala fraxini» (ент.)
я́сінь «ясен»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ah «бук» (‹ *aska-) албанська
*aska- албанська
я́сень «ясен» (бот.) білоруська
я́сен болгарська
о́cен болгарська
jaseń верхньолужицька
haс̣i «ясен» вірменська
ἀχερωίς «біла тополя» грецька
-ωίς «біла тополя» грецька
ōσι- грецька
ask давньоверхньонімецька
askr давньоісландська
ясьнъ «ясен» давньоруська
*ōs-/ŏs- «різкий, яскравий, ясний» індоєвропейська
onnen «ясен» (‹ *os-nā) кімрська
*os-nā кімрська
ornus «порода ясена» (‹ *ōs-en-os) латинська
*ōs-en-os латинська
osis (фонет. uôsis) латиська
uôsis латиська
úosis «ясен» литовська
jасен македонська
jaseń нижньолужицька
Esche «тс.» німецька
josin (чол. р.)(‹ *jasenь) полабська
jesion польська
jasion польська
jasień польська
jasiеn (ст.) польська
jеsiеn (ст.) польська
jеsień (ст.) польська
(j)asenъ/ь праслов’янська
*(j)asьnъ/ь праслов’янська
osenъ/ь праслов’янська
woasis «тс.» (‹ *ōsi-) прусська
*ōsi- прусська
я́сень «ясен» (бот.) російська
jа̏се̑н сербохорватська
jaseň словацька
jȇsen словенська
jásen словенська
jasan чеська
jesen чеська
jeseň чеська
jasen чеська
jaseň чеська

фрасен «ясен, Fraxinus excelsior L.» (бот.)

не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації латинського наукового терміна frāxinus «ясен» і укр. я́сен;
лат. frāxinus споріднене з дінд. bhūrjaḥ «вид берези», псл. *berza, укр. бере́за;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bhūrjaḥ «вид берези» давньоіндійська
frāxinus «ясен» латинська
frāxinus латинська
*berza праслов’янська
я́сен українська
бере́за українська

я́сни́й «який випромінює світло»

витлумачення слова як фіно-угорського лексичного субстратного елемента, спорідненого з фін. sää «погода», хант. säŋki «світло» (Polák Orbis 1964 13/2, 575) малоймовірне;
реконструкція псл. *(j)astnъ (‹ іє. *ōs-t-n-) (Schuster-Šewc 432) не досить обґрунтована;
пов’язання (Brückner 200–201) з ч. jásati «кричати з радощів», jasovati, до яких як семантичну паралель наводять лат. clārus «ясний» від clāmo «кричу», непереконливе;
-k- перед -n- випало, як і в інших давніх утвореннях, пор. др. тѣснъпсл. *těsknъ (споріднене з tiskati), др. прѣснъпсл. *prěsknъ (споріднене з лит. prėˊskas «прісний»);
псл. jasnъ(jь) ‹ *jěsnъ(jь) ‹ *ěsknъ(jь) пов’язане з jaskravъ(jь), *(j)ěskravъ(jь), *jьskra, укр. яскра́вий, і́скра;
далі реконструюється безсуфіксне *eš- ‹ іє. *аidh- «горіти, палати», споріднене з лит. áiškus «ясний, чіткий», можливо, також з тох. В yesäñ «ясний, чіткий», що продовжують іє. *āіs- «жар»;
р. я́сный «ясний», бр. я́сны, др. ясьныи «яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий», п. вл. нл. jasny «ясний», ч. слц. jasný, болг. я́сен, м. jасен, схв. jа̏сан, слн. jásen, стсл. аснъ, цсл. асьнъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

з'ясо́вувати
об'ясня́ти
проясня́ти
роз'ясня́ти
яса́ «світло, сяйво»
ясене́ць «перша тонка крига на річці»
ясе́нний «ясний»
я́сень «полярна зірка»
я́ска «усе блискуче; іскристий пластівець снігу, сніжинка»
ясне́ць «поверхня гладкої криги, не покритої снігом; прозора крига»
ясни́на́ «світло; ясна погода, година УРС, СУМ; світло від вогню Г»
ясни́ти «робити блискучим, полірувати; з’ясовувати»
ясни́тися «сяяти, виблискувати»
ясні́ти
ясні́шати
я́сно́
яснове́ць «зірки садові (татарське мило), Lychnis chalcedonica L. Нед, Mak; меландрій червоний, Melandrium rubrum Garcke. Mak» (бот.)
яснота́
яснотка «глуха кропива, Lamium amplexicaule L.» (бот.)
яснува́тий
я́сонька
я́сочка
ясува́ти «з’ясовувати; виявляти» (заст., поет.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́сны білоруська
я́сен болгарська
jasny «ясний» верхньолужицька
тѣснъ давньоруська
прѣснъ давньоруська
ясьныи «яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий» давньоруська
*ōs-t-n- індоєвропейська
*аidh- «горіти, палати» індоєвропейська
*āіs- «жар» індоєвропейська
clārus «ясний» латинська
clāmo «кричу» латинська
prėˊskas литовська
áiškus «ясний, чіткий» литовська
jасен македонська
jasny «ясний» нижньолужицька
jasny «ясний» польська
*(j)astnъ (‹ іє. *ōs-t-n-)(Schuster-Šewc 432) праслов’янська
*těsknъ (споріднене з tiskati) праслов’янська
*prěsknъ (споріднене з лит. prėˊskas «прісний») праслов’янська
tiskati праслов’янська
jasnъ(jь) праслов’янська
*(j)ěskravъ(jь) праслов’янська
*jьskra праслов’янська
*jěsnъ(jь) праслов’янська
*ěsknъ(jь) праслов’янська
jaskravъ(jь) праслов’янська
*eš- праслов’янська
я́сный «ясний» російська
jа̏сан сербохорватська
jasný словацька
jásen словенська
аснъ старослов’янська
yesäñ «ясний, чіткий» тохарська В
яскра́вий українська
і́скра українська
sää «погода» фінська
säŋki «світло» хантийська
асьнъ «тс.» церковнослов’янська
jásati «кричати з радощів» чеська
jasovati чеська
jasný чеська

я́щик «виріб із дощок, фанери, який використовують для пакування, зберігання, перенесення чого-небудь»

утворення, що продовжує др. яскъ, аскъ «кошик», для якого припускається запозичення зі скандинавських мов;
пор. шв. ст. asker, дісл. askr «дерев’яна посудина (з ясена)», що походять від дсканд. аskr «ясен», спорідненого з укр. я́сен;
пов’язання (Mikl. EW 101; Bern. I 32) з дісл. eski «кошик, чашка», з гр. ἀσϰός «шкіряний мішок» (Meringer WuS 7, 2–3), з н. Asch «посуд», двн. asc «полумисок; посуд» (Karłowicz SWO 231) менш вірогідні;
р. я́щик «ящик; шухляда; скринька», бр. [я́шчык] «однодонна бочка, високий цебер із кришкою», др. аскъ, яскъ «кошик», п. jaszсz (військ.) «зарядний ящик; (заст., діал.) ящик», ст. jaszczek, [jaszczyk] (зменш.) «ящичок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

я́щичник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́шчык «однодонна бочка, високий цебер із кришкою» білоруська
ἀσϰός «шкіряний мішок» грецька
asc «полумисок; посуд» давньоверхньонімецька
askr «дерев’яна посудина (з ясена)» давньоісландська
eski «кошик, чашка» давньоісландська
яскъ давньоруська
аскъ «кошик» давньоруська
аскъ давньоруська
яскъ «кошик» давньоруська
Asch «посуд» німецька
jaszсz «зарядний ящик; (заст., діал.) ящик» (військ.) польська
jaszczek (ст.) польська
jaszczyk «ящичок» (зменш.)(ст.) польська
я́щик «ящик; шухляда; скринька» російська
я́сен українська
asker (ст.) шведська
аskr «ясен» ?

я́сна́ «слизова оболонка ротової порожнини»

зіставлення слова (Брандт РФВ 21, 217) з дінд. dác̦ati, -te «кусає», гр. δάϰνω «кусаю» сумнівне;
малоймовірні припущення про походження слова з колишнього складного *dent-[mok]sna (Machek ESJČ 111) і про існування праслов’янського варіанта desna (поряд із *dęsna) (Mikkola IF 8, 303);
споріднені з лит. dantìs «зуб», прус. dantis, дінд. dán, ав. dantan-, лат. dens (род. в. dentis), гот. tunþus, ірл. det, кімр. dant, гр. ὀδών (род. в. ὀδόντος), іон. ὀδούς «тс.»;
псл. *dęsna/dęslo ‹ *dent-sno-/dent-slo- походять від індоєвропейської назви зуба *dent-/dn̥t-/ dont- (для якої припускався зв’язок із коренем *ed- «їсти»);
р. дёсны (одн. десна́), бр. дзя́сны (одн. дзясна́), др. дясна (одн.), п. dziąsła (одн. dziąsło) «ясна», ст. діал. dziąsna, ч. dáseň «ясна», слц. d’asná (одн. d’asno) «ясна», вл. dźasna «ясна; піднебіння», dźasno «піднебіння; щелепа», нл. źěsna (одн. źěsno) «ясна; піднебіння», полаб. d’ǫsnă (‹ *dęsnă) «ясна», болг. [де́сни], схв. де̑сни, [dȇšli], слн. dlêsne (одн. dlêsna) «тс.», цсл. дєсна;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дя́сна
дя́сни
ясе́нний
я́сла́
я́сли
ясни́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dantan- авестійська
дзя́сны (одн. дзясна́) білоруська
де́сни болгарська
dźasna «ясна; піднебіння»«піднебіння; щелепа» верхньолужицька
dźasno «ясна; піднебіння»«піднебіння; щелепа» верхньолужицька
tunþus готська
δάϰνω «кусаю» грецька
ὀδών (род. в. ὀδόντος) грецька
dác̦ati давньоіндійська
dác̦ate «кусає» давньоіндійська
dán давньоіндійська
дясна (одн.) давньоруська
*dent-/dn̥t-/ dont- індоєвропейська
ὀδούς «тс.» іонійський
det ірландська
dant кімрська
dens (род. в. dentis) латинська
dantìs «зуб» литовська
źěsna «ясна; піднебіння» (одн. źěsno) нижньолужицька
*dent-[mok]sna німецька
d'ǫsnă «ясна» (‹ *dęsnă) полабська
dziąsła «ясна» (одн. dziąsło) польська
dziąsna (ст.) польська
dziąsna (діал.) польська
mok праслов’янська
desna праслов’янська
*dęsna/dęslo (для якої припускався зв’язок із коренем *ed- «їсти») праслов’янська
*dent-sno-/dent-slo- праслов’янська
dantis прусська
дёсны (одн. десна́) російська
де̑сни сербохорватська
dȇšli сербохорватська
d'asná «ясна» (одн. d’asno) словацька
dlêsne «тс.» (одн. dlêsna) словенська
дєсна церковнослов’янська
dáseň «ясна» чеська

данти́ст

фр. dentiste походить від лат. dēns, dentis «зуб», спорідненого з двн. zan (нвн. Zahn), днн. tand, лит. dantìs «тс.», псл. *dęsna, укр. я́сна;
запозичено, мабуть, через російську мову з французької;
р. болг. м. данти́ст, бр. данты́ст, п. dentysta, ч. слц. dentista, вл. dentist, схв. дèнтист(а), слн. dentíst;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
данты́ст білоруська
данти́ст болгарська
dentist верхньолужицька
zan (нвн. Zahn) давньоверхньонімецька
tand давньонижньонімецька
dēns латинська
dantìs «тс.» литовська
данти́ст македонська
dentysta польська
*dęsna праслов’янська
данти́ст російська
дèнтист (а) сербохорватська
dentista словацька
dentíst словенська
я́сна українська
dentiste французька
dentista чеська
dentis «зуб» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України