ЯСЕН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
я́сен «Fraxinus L.» (бот.)
псл. (j)asenъ/ь, osenъ/ь, [*(j)asьnъ/ь];
іє. *ōs-/ŏs- «різкий, яскравий, ясний» із розширенням -і- у прямих відмінках і -en- у непрямих, яке у слов’ян проникло в усю парадигму;
споріднене з лит. úosis «ясен», лтс. osis (фонет. uôsis), прус. woasis (‹ *ōsi-) «тс.», лат. ornus (‹ *ōs-en-os) «порода ясена», кімр. onnen (‹ *os-nā) «ясен», з апофонією кореневого голосного та іншим суфіксом: дісл. askr, двн. ask, н. Esche «тс.», алб. ah (‹ *aska-) «бук», вірм. haс̣i «ясен», гр. -ωίς (‹ ōσι-) в ἀχερωίς «біла тополя»;
розглядається також (Machek ESJČ 217; Jm. rostl. 180; Skok I 759) як слово праєвропейського походження;
р. бр. я́сень (бот.) «ясен», др. ясьнъ «ясен», п. jesion, [jasion, jasień], ст. jasiеn, jеsiеn, jеsień, ч. jasan, [jesen, jeseň, jasen, jaseň], слц. jaseň, вл. нл. jaseń, полаб. josin (чол. р.) (‹ *jasenь), болг. я́сен, о́cен, м. jасен, схв. jа̏се̑н, слн. jȇsen, [jásen];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ясеневаті
«Fraxineae»
ясене́ць
«ясенець, Dictamnus L. РУС, ВеБ, Mak; [зубниця, Dentaria L.; золототисячник, Centaurium Hill.] Mak»
(бот.)
ясени́на
ясениско
«ясен звичайний, Fraxinus excelsior L.»
(згруб.)
ясенище
«тс.»
(згруб.)
ясенчук
«молодий ясен»
я́сень
«ясен; [білий, ясенець білий, Dictamnus albus L. Mak]»
ясінець
«ясенець білий, Dictamnus albus L.»
ясі́нниця
«синя стягівка, Catocala fraxini»
(ент.)
я́сінь
«ясен»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ah «бук» (‹ *aska-) | албанська |
*aska- | албанська |
я́сень «ясен» (бот.) | білоруська |
я́сен | болгарська |
о́cен | болгарська |
jaseń | верхньолужицька |
haс̣i «ясен» | вірменська |
ἀχερωίς «біла тополя» | грецька |
-ωίς «біла тополя» | грецька |
ōσι- | грецька |
ask | давньоверхньонімецька |
askr | давньоісландська |
ясьнъ «ясен» | давньоруська |
*ōs-/ŏs- «різкий, яскравий, ясний» | індоєвропейська |
onnen «ясен» (‹ *os-nā) | кімрська |
*os-nā | кімрська |
ornus «порода ясена» (‹ *ōs-en-os) | латинська |
*ōs-en-os | латинська |
osis (фонет. uôsis) | латиська |
uôsis | латиська |
úosis «ясен» | литовська |
jасен | македонська |
jaseń | нижньолужицька |
Esche «тс.» | німецька |
josin (чол. р.)(‹ *jasenь) | полабська |
jesion | польська |
jasion | польська |
jasień | польська |
jasiеn (ст.) | польська |
jеsiеn (ст.) | польська |
jеsień (ст.) | польська |
(j)asenъ/ь | праслов’янська |
*(j)asьnъ/ь | праслов’янська |
osenъ/ь | праслов’янська |
woasis «тс.» (‹ *ōsi-) | прусська |
*ōsi- | прусська |
я́сень «ясен» (бот.) | російська |
jа̏се̑н | сербохорватська |
jaseň | словацька |
jȇsen | словенська |
jásen | словенська |
jasan | чеська |
jesen | чеська |
jeseň | чеська |
jasen | чеська |
jaseň | чеська |
фрасен «ясен, Fraxinus excelsior L.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації латинського наукового терміна frāxinus «ясен» і укр. я́сен;
лат. frāxinus споріднене з дінд. bhūrjaḥ «вид берези», псл. *berza, укр. бере́за;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
bhūrjaḥ «вид берези» | давньоіндійська |
frāxinus «ясен» | латинська |
frāxinus | латинська |
*berza | праслов’янська |
я́сен | українська |
бере́за | українська |
я́сни́й «який випромінює світло»
витлумачення слова як фіно-угорського лексичного субстратного елемента, спорідненого з фін. sää «погода», хант. säŋki «світло» (Polák Orbis 1964 13/2, 575) малоймовірне;
реконструкція псл. *(j)astnъ (‹ іє. *ōs-t-n-) (Schuster-Šewc 432) не досить обґрунтована;
пов’язання (Brückner 200–201) з ч. jásati «кричати з радощів», jasovati, до яких як семантичну паралель наводять лат. clārus «ясний» від clāmo «кричу», непереконливе;
-k- перед -n- випало, як і в інших давніх утвореннях, пор. др. тѣснъ ‹ псл. *těsknъ (споріднене з tiskati), др. прѣснъ ‹ псл. *prěsknъ (споріднене з лит. prėˊskas «прісний»);
псл. jasnъ(jь) ‹ *jěsnъ(jь) ‹ *ěsknъ(jь) пов’язане з jaskravъ(jь), *(j)ěskravъ(jь), *jьskra, укр. яскра́вий, і́скра;
далі реконструюється безсуфіксне *eš- ‹ іє. *аidh- «горіти, палати», споріднене з лит. áiškus «ясний, чіткий», можливо, також з тох. В yesäñ «ясний, чіткий», що продовжують іє. *āіs- «жар»;
р. я́сный «ясний», бр. я́сны, др. ясьныи «яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий», п. вл. нл. jasny «ясний», ч. слц. jasný, болг. я́сен, м. jасен, схв. jа̏сан, слн. jásen, стсл. аснъ, цсл. асьнъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з'ясо́вувати
об'ясня́ти
проясня́ти
роз'ясня́ти
яса́
«світло, сяйво»
ясене́ць
«перша тонка крига на річці»
ясе́нний
«ясний»
я́сень
«полярна зірка»
я́ска
«усе блискуче; іскристий пластівець снігу, сніжинка»
ясне́ць
«поверхня гладкої криги, не покритої снігом; прозора крига»
ясни́на́
«світло; ясна погода, година УРС, СУМ; світло від вогню Г»
ясни́ти
«робити блискучим, полірувати; з’ясовувати»
ясни́тися
«сяяти, виблискувати»
ясні́ти
ясні́шати
я́сно́
яснове́ць
«зірки садові (татарське мило), Lychnis chalcedonica L. Нед, Mak; меландрій червоний, Melandrium rubrum Garcke. Mak»
(бот.)
яснота́
яснотка
«глуха кропива, Lamium amplexicaule L.»
(бот.)
яснува́тий
я́сонька
я́сочка
ясува́ти
«з’ясовувати; виявляти»
(заст., поет.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
я́сны | білоруська |
я́сен | болгарська |
jasny «ясний» | верхньолужицька |
тѣснъ | давньоруська |
прѣснъ | давньоруська |
ясьныи «яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий» | давньоруська |
*ōs-t-n- | індоєвропейська |
*аidh- «горіти, палати» | індоєвропейська |
*āіs- «жар» | індоєвропейська |
clārus «ясний» | латинська |
clāmo «кричу» | латинська |
prėˊskas | литовська |
áiškus «ясний, чіткий» | литовська |
jасен | македонська |
jasny «ясний» | нижньолужицька |
jasny «ясний» | польська |
*(j)astnъ (‹ іє. *ōs-t-n-)(Schuster-Šewc 432) | праслов’янська |
*těsknъ (споріднене з tiskati) | праслов’янська |
*prěsknъ (споріднене з лит. prėˊskas «прісний») | праслов’янська |
tiskati | праслов’янська |
jasnъ(jь) | праслов’янська |
*(j)ěskravъ(jь) | праслов’янська |
*jьskra | праслов’янська |
*jěsnъ(jь) | праслов’янська |
*ěsknъ(jь) | праслов’янська |
jaskravъ(jь) | праслов’янська |
*eš- | праслов’янська |
я́сный «ясний» | російська |
jа̏сан | сербохорватська |
jasný | словацька |
jásen | словенська |
аснъ | старослов’янська |
yesäñ «ясний, чіткий» | тохарська В |
яскра́вий | українська |
і́скра | українська |
sää «погода» | фінська |
säŋki «світло» | хантийська |
асьнъ «тс.» | церковнослов’янська |
jásati «кричати з радощів» | чеська |
jasovati | чеська |
jasný | чеська |
я́щик «виріб із дощок, фанери, який використовують для пакування, зберігання, перенесення чого-небудь»
утворення, що продовжує др. яскъ, аскъ «кошик», для якого припускається запозичення зі скандинавських мов;
пор. шв. ст. asker, дісл. askr «дерев’яна посудина (з ясена)», що походять від дсканд. аskr «ясен», спорідненого з укр. я́сен;
пов’язання (Mikl. EW 101; Bern. I 32) з дісл. eski «кошик, чашка», з гр. ἀσϰός «шкіряний мішок» (Meringer WuS 7, 2–3), з н. Asch «посуд», двн. asc «полумисок; посуд» (Karłowicz SWO 231) менш вірогідні;
р. я́щик «ящик; шухляда; скринька», бр. [я́шчык] «однодонна бочка, високий цебер із кришкою», др. аскъ, яскъ «кошик», п. jaszсz (військ.) «зарядний ящик; (заст., діал.) ящик», ст. jaszczek, [jaszczyk] (зменш.) «ящичок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
я́щичник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
я́шчык «однодонна бочка, високий цебер із кришкою» | білоруська |
ἀσϰός «шкіряний мішок» | грецька |
asc «полумисок; посуд» | давньоверхньонімецька |
askr «дерев’яна посудина (з ясена)» | давньоісландська |
eski «кошик, чашка» | давньоісландська |
яскъ | давньоруська |
аскъ «кошик» | давньоруська |
аскъ | давньоруська |
яскъ «кошик» | давньоруська |
Asch «посуд» | німецька |
jaszсz «зарядний ящик; (заст., діал.) ящик» (військ.) | польська |
jaszczek (ст.) | польська |
jaszczyk «ящичок» (зменш.)(ст.) | польська |
я́щик «ящик; шухляда; скринька» | російська |
я́сен | українська |
asker (ст.) | шведська |
аskr «ясен» | ? |
я́сна́ «слизова оболонка ротової порожнини»
зіставлення слова (Брандт РФВ 21, 217) з дінд. dác̦ati, -te «кусає», гр. δάϰνω «кусаю» сумнівне;
малоймовірні припущення про походження слова з колишнього складного *dent-[mok]sna (Machek ESJČ 111) і про існування праслов’янського варіанта desna (поряд із *dęsna) (Mikkola IF 8, 303);
споріднені з лит. dantìs «зуб», прус. dantis, дінд. dán, ав. dantan-, лат. dens (род. в. dentis), гот. tunþus, ірл. det, кімр. dant, гр. ὀδών (род. в. ὀδόντος), іон. ὀδούς «тс.»;
псл. *dęsna/dęslo ‹ *dent-sno-/dent-slo- походять від індоєвропейської назви зуба *dent-/dn̥t-/ dont- (для якої припускався зв’язок із коренем *ed- «їсти»);
р. дёсны (одн. десна́), бр. дзя́сны (одн. дзясна́), др. дясна (одн.), п. dziąsła (одн. dziąsło) «ясна», ст. діал. dziąsna, ч. dáseň «ясна», слц. d’asná (одн. d’asno) «ясна», вл. dźasna «ясна; піднебіння», dźasno «піднебіння; щелепа», нл. źěsna (одн. źěsno) «ясна; піднебіння», полаб. d’ǫsnă (‹ *dęsnă) «ясна», болг. [де́сни], схв. де̑сни, [dȇšli], слн. dlêsne (одн. dlêsna) «тс.», цсл. дєсна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дя́сна
дя́сни
ясе́нний
я́сла́
я́сли
ясни́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
dantan- | авестійська |
дзя́сны (одн. дзясна́) | білоруська |
де́сни | болгарська |
dźasna «ясна; піднебіння»«піднебіння; щелепа» | верхньолужицька |
dźasno «ясна; піднебіння»«піднебіння; щелепа» | верхньолужицька |
tunþus | готська |
δάϰνω «кусаю» | грецька |
ὀδών (род. в. ὀδόντος) | грецька |
dác̦ati | давньоіндійська |
dác̦ate «кусає» | давньоіндійська |
dán | давньоіндійська |
дясна (одн.) | давньоруська |
*dent-/dn̥t-/ dont- | індоєвропейська |
ὀδούς «тс.» | іонійський |
det | ірландська |
dant | кімрська |
dens (род. в. dentis) | латинська |
dantìs «зуб» | литовська |
źěsna «ясна; піднебіння» (одн. źěsno) | нижньолужицька |
*dent-[mok]sna | німецька |
d'ǫsnă «ясна» (‹ *dęsnă) | полабська |
dziąsła «ясна» (одн. dziąsło) | польська |
dziąsna (ст.) | польська |
dziąsna (діал.) | польська |
mok | праслов’янська |
desna | праслов’янська |
*dęsna/dęslo (для якої припускався зв’язок із коренем *ed- «їсти») | праслов’янська |
*dent-sno-/dent-slo- | праслов’янська |
dantis | прусська |
дёсны (одн. десна́) | російська |
де̑сни | сербохорватська |
dȇšli | сербохорватська |
d'asná «ясна» (одн. d’asno) | словацька |
dlêsne «тс.» (одн. dlêsna) | словенська |
дєсна | церковнослов’янська |
dáseň «ясна» | чеська |
данти́ст
фр. dentiste походить від лат. dēns, dentis «зуб», спорідненого з двн. zan (нвн. Zahn), днн. tand, лит. dantìs «тс.», псл. *dęsna, укр. я́сна;
запозичено, мабуть, через російську мову з французької;
р. болг. м. данти́ст, бр. данты́ст, п. dentysta, ч. слц. dentista, вл. dentist, схв. дèнтист(а), слн. dentíst;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
данты́ст | білоруська |
данти́ст | болгарська |
dentist | верхньолужицька |
zan (нвн. Zahn) | давньоверхньонімецька |
tand | давньонижньонімецька |
dēns | латинська |
dantìs «тс.» | литовська |
данти́ст | македонська |
dentysta | польська |
*dęsna | праслов’янська |
данти́ст | російська |
дèнтист (а) | сербохорватська |
dentista | словацька |
dentíst | словенська |
я́сна | українська |
dentiste | французька |
dentista | чеська |
dentis «зуб» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України